Понеділок, 22 жовтня

Про українського фермера не знімають кіно, хоча воно за видовищністю не поступилося б багатьом вестернам. Немає фільмів про те, як наш хлібороб зі зброєю в руках боронить свої землю і майно. На жаль, і через роки після Революції гідності він не відчуває себе захищеним. Держава його кинула напризволяще.

Після нетривалого затишшя наприкінці осені сталося кілька резонансних нападів на фермерів. 15 листопада невідомі вбили власника теплиць у Старій Некрасівці Ізмаїльського району Одеської області. Його брата поранили. На другий день у селі Мар’ївка Компаніївського району на Кіровоградщині нападники обстріляли місцевого фермера. Чоловік потрапив до реанімації. Третій день поспіль теж відзначився схожим злочином. 17 листопада здійснено розбійний напад на фермера в Косівському районі Івано-Франківської області.

Вбивства хліборобів

Напади на фермерів тривають давно. Постраждали сотні осіб. Деякі господарі позбулися життя. За останніх два роки лише в столичній області загинули два фермери. 24 березня цього року в селищі Гребінки Васильківського району вбили у власному будинку Ігоря Майка. Його дружину катували. А наприкінці 2015 року у селі Потік Миронівського району до смерті закатували фермера Василя Мальованого. Поведінка злочинців свідчила, що їхні напади не зводилися до банального пограбування.

Найбільш зухвалі вбивства не розкриті. Вони пов’язані з рейдерськими захопленнями, яких останніми роками зазнали тисячі українських фермерських господарств. У «віджиманні» землі й підприємств задіяні сотні озброєних осіб. Головна причина нападів на господарів – переділ власності.

«Ми ведемо статистику, – розповів Opinion Іван Томич, президент Асоціації фермерів та приватних землевласників України. – Рекордна кількість нападів, не тільки рейдерських, зафіксована у 2016 році – 6800. Цьогоріч їх значно менше, але тактика змінилася. Дрібні господарства до 500 гектарів уже мало захоплюють рейдерів. Вони перейшли на середні господарства з тисячами гектарів – такі значно привабливіші».

Довідка:

Земельне рейдерство найпоширеніше на Кіровоградщині. Чимало нападів на земельні наділи та фермерські підприємства в інших хлібних регіонах: Дніпропетровщині, Вінниччині, Полтавщині, Одещині, Херсонщині. У західних областях рівень рейдерства значно нижчий, ніж у центрі і на півдні країни.

Портрет рейдера

Хто ж зазіхає на чуже майно, убиває і калічить тих, хто вирощує хліб? Йдеться про симбіоз криміналу, бізнесу й влади. Причому, запевняють фахівці, у «віджиманні» власності задіяна як місцева влада, так і центральна, навіть на рівні депутатів Верховної Ради.

«Для захоплення підприємств залучаються і силові структури, і хлопці, які повернулися з АТО, – продовжив Іван Томич. – Ситуація виглядає приблизно так: у мене є велике аграрне підприємство, і мені треба додати земельний банк господарствами поруч, зручно розташованими з точки зору об’єднання земель. Я маю людей у силових структурах і фінансові можливості для залучення бойовиків. Готовлю план із захоплення того чи іншого підприємства – і вперед!»

Прикро визнавати, але рейдерством промишляють й ті, хто ще вчора стояв на сторожі закону.

«Передусім, це правоохоронці, які працювали в прокуратурі, міліції, різноманітних спецслужбах, а також судді, що звільнилися за ухваленим законом, – пояснив Opinion Михайло Лазаренко, голова селянсько-фермерського господарства із Балтського району Одещини. – Знаючи, що фермери беззахисні, вони за рішенням суду (а які у нас нині судді знаєте) виводять їх із засновників і самі входять у засновники. За підтримки людей у зеленому наймають структури, які заробляють гроші. І заходять не весною або восени, коли треба сіяти чи орати, а коли можна збирати соняшник, пшеницю, кукурудзу, тобто вже готову продукцію.

Припустімо, фермерське господарство має землю в двох районах. Не можна ж поставити на кожне поле по людині, щоб охороняла його. Вони заходять на комбайнах і тупо косять, вивозять урожай. А ти потім судися. З ким? У них усе захоплено в судах і міліції. Це не ті фермери, що платять податки, збільшують бюджет України. Це рейдери, які працюють на себе та колег, які ухвалюють для них такі рішення».

Іван Томич пов’язує нещодавній тимчасовий спокій, зменшення кількості атак на фермерські господарства з діяльністю урядової комісії з протидії рейдерству. За словами члена цієї комісії Леоніда Козаченка, голови підкомітету з питань економічної і фінансової політики в агропромисловому комплексі Комітету Верховної Ради України з питань аграрної політики та земельних відносин, реального впливу на стан справ, на жаль, не сталося.

«Рейдери не сплять, – розповів Opinion Леонід Петрович. – Вони спочатку зупинилися, хотіли побачити, чи буде розкрито хоча б один злочин, чи буде хоч одного рейдера покарано. З першого засідання я казав, що треба карати не тільки рейдерів, які скоїли злочин, а й тих, хто покриває ці злочини. І якби була відчутна боротьба з цими злочинами, то і не було б такого масового рейдерства. А воно триває. І до цього причетні не тільки рейдери, а й представники силових структур. Треба покарати хоча б одного-двох».

Фермери обороняються

У серпні цього року прем’єр-міністр та урядовці підтримали ініціативу Мін’юсту створити в регіонах оперативні штаби, покликані боротися зі спробами рейдерських захоплень земель та зібраного урожаю. Слід віддати належне і самим хліборобам. Вони не поступаються нападникам, організовуються і дають відсіч бандитам. Створюють загони самооборони.

«Найбільш потужний загін у Дніпропетровську, – зазначив Іван Томич. – Йдеться переважно про фермерів, які мають легальну зброю і координують свої дії. Залучають людей, які готові допомогти у разі загрози якомусь господарству. Коли напали на сусіда, то sms-ки скинули один одному, у кожного автомобіль, і через хвилин 15-20 зібралися на місці чоловік двадцять зі зброєю. Були і стрілянина, і поранені. Щоправда, вбитих не було».

«Якщо фермери не бачать прописаних в Конституції України підтримки і захисту від правоохоронних органів, то починають самоорганізовуватися, – вважає Михайло Лазаренко. – Думаю, показові набіги на фермерів лише об’єднають їх, і вороги будуть зустрічати супротив, зокрема свинцевим вогнем. У фермерів зброї достатньо. Вона зареєстрована. Усі на телефонах. Ми будемо захищатися і дуже серйозно».

Знову мораторій?

Що ж може врятувати ситуацію? Іван Томич переконаний, щоб не допустити трагедії, слід продовжити мораторій на купівлю-продаж земель сільськогосподарського призначення. І зробити це треба терміново, вже на нинішньому пленарному тижні, адже ринок землі має стартувати з 1 січня 2018 року.

«Розпочнеться одразу ж спекуляція навколо цього питання, – запевнив президент Асоціації фермерів та приватних землевласників. – І буде прекрасний ґрунт для масового рейдерства. Тому дуже погані вісточки у другій половині листопада є тим сигналом, що з 1 січня ця біда стане масовою. Ми звернулися до керівництва парламенту, всіх фракцій і груп, профільного Комітету і багатьох народних депутатів особисто з тим, щоб врегулювати це питання, не випробувати долю, не втрачати людей і стабільність. Продовжити мораторій на продаж земель сільськогосподарського призначення на 4 роки».

Леонід Козаченко переконаний, що мораторій на проблему рейдерства суттєво не вплине:

«Багато рейдерів захоплюють не землю, а підприємства, майно громадян тощо. І це жодним чином не пов’язано з ринком землі. Треба просто наводити лад у  державі і вдосконалювати законодавство. Готується дуже серйозний закон, який, на мій погляд, може суттєво вплинути на стан справ. Але навіть при відсутності цього закону, який посилює відповідальність за незаконну реєстрацію, застосування силових структур із зброєю (не державних, а якихось невідомих, приватних), чинне законодавство достатнє, щоб ситуацію утримувати не такою, якою вона є нині.

Якщо порахувати у відсотках всі проблеми, пов’язані з рейдерством, то, можливо, мораторій на землю, становить лише 5%  проблем. 95 % – це інші питання, які треба вирішувати».

Довідка:

У парламенті зареєстровано поданий 30 листопада 2017 року проект закону про продовження мораторію на відчуження та купівлю-продаж земель сільськогосподарського призначення ще на рік – до 1 січня 2019 р. А лідер фракції «Батьківщина» Юлія Тимошенко вимагає винести на розгляд законопроект щодо продовження мораторію аж на 5 років. Загалом, схожих документів зареєстровано до десятка. Голова Верховної Ради Андрій Парубій пообіцяв підтриманий профільним Комітетом проект закону включити в порядок денний сесії на цьому тижні.

За словами Леоніда Козаченка, слід розв’язати чимало важливих питань. Для їх урегулювання знадобиться півроку, а то й рік. Зокрема, треба створювати іпотечний банк та органи, які займатимуться організацією купівлі-продажу і контролем за цим процесом, доформувати земельний кадастр, ухвалити підзаконні акти. І реально все це зробити впродовж наступного року, щоб ринок землі запрацював вже з 1 січня 2019 року.

Утім, як наголошують експерти і фермери, продаж земель сільськогосподарського призначення, попри мораторій, триває давно. Йдеться про так званий чорний чи сірий ринок.

Будуть протести

На переконання президента Асоціації фермерів та приватних землевласників, головна умова ринку землі – наявність продавця і покупця. Продавців у нас не бракує, а ось із покупцями проблема. Як правило, це представники олігархічних груп і транснаціональних компаній. Землю ж має купляти фермер, який на ній працює. Про це свідчить і досвід багатьох країн.

«Але якщо в Польщі є 1,5 млн фермерських господарств, у Румунії – 3,9 млн, то в Україні усього 33 тис., – наголосив пан Томич. – Нам треба негайно створити покупця землі – фермера. І ми розробили державну концепцію розвитку фермерських господарств і кооперації, за якою впродовж трьох років має з’явитися 250 тис. таких господарств».

Натомість Михайло Лазаренко запевнив, що насправді в Україні фермерів не набагато менше, ніж у названих країнах. Але йдеться не про офіційно зареєстрованих господарів, а одноосібників, які обробляють кілька паїв або й кілька десятків паїв. Їх слід офіційно визнати, ввівши у законодавче поле.

Довідка:

Президент України Петро Порошенко заявив на ІІ Всеукраїнському форумі об’єднаних громад «Ініціативи, що змінюють життя», що Державний земельний кадастр заповнений дещо більше 60 %, але до кінця наступного року він має становити 100 %. У кадастрі відсутня інформація щодо 5 млн земельних ділянок. За словами президента, без повноцінного реєстру й обліку ділянок про запуск ринку землі не може бути мови. Це питання надзвичайно хвилює й інвесторів.

У разі непродовження заборони на продаж земель сільськогосподарського призначення фермери обіцяють масові страйки. За словами Михайла Лазаренка, нинішньою весною господарі вже висловлювали свій протест обабіч траси Київ- Одеса. Утім, автомобільних рух вони не перекривали. На жаль, влада тоді так і не почула хліборобів.

«У нас уже народилося третє покоління фермерів, яким по 10-12 років і які працюють разом з батьками на тракторах – це і хлопчики, і дівчатка, – продовжив Михайло Дмитрович. – Діти уміло управляють як вітчизняною технікою, так і зарубіжною. Тому забирати у людей, котрі працюють, приватну власність, засоби життя і виробництва, вже не вдасться. Думаю, на страйк вийдуть від старого до малого».

Леонід Козаченко розуміє фермерів, які протестують. Утім, за його словами, дві третини шляху вже пройдено.

«Залишилася ще третина, – запевнив Леонід Петрович. – Може, комусь це вигідно, тому що, пройшовши цей шлях, ми унеможливили б величезну кількість різноманітних оборудок, пов’язаних із корупцією. У нас ще є час до кінця року. Можемо сісти ще раз, двічі чи скільки треба за стіл, але головне не сісти і говорити, а робити.

Якщо ми це зробимо, то скажемо фермерам: «Хлопці, не виходьте з 1 січня. Дивіться, із третини шляху ми за місяць уже половину подолали. Ще трішки залишилося. У січні, після різдвяних свят, з вами зустрінемося, доробимо, в лютому проголосуємо і почнемо рухатися далі». Це абсолютно реально. Якщо ж цього не робити, то фермери можуть дійсно виходити на різні демонстрації. Хотілося б, щоб усі зустріли Різдво в спокої і думали, що робити далі, щоб максимально використати потенціал нашого аграрного сектору».

Правозахисник Едуард Багіров стверджує: «У складі господарських судів необхідно створити земельні суди, у яких будуть розглядатися суперечливі питання, пов’язані із землею і фермерством. Із накладанням арешту на земельні паї, проблемами застав у банках, отриманням кредитів, фінансуванням із бюджету. Й ухвалюватимуть відповідні рішення тільки земельні суди. У такий спосіб ми звузимо можливість усіляким злочинним групам використовувати судову систему як механізм для досягнення своїх цілей».

Текст: Віктор Цвіліховський

Залишити коментар