Четвер, 1 жовтня

Був шедевром у Зельці, а став руїнами у Лиманському: найбільшому католицькому храму на Одещині могли позаздрити Львів та Краків, доки в поселення не прийшли комуністи.

Селище міського типу Лиманське на кордоні України та Молдови ще століття тому було двома окремими німецькими колоніями: Зельц та Кандель. Ці землі переселенцям подарувала імператриця Катерина II за умови розвитку сільського господарства. Окрім технологій у садівництві, німці привезли і свої культурні надбання та збудували в маленькому селі найбільший католицький костел на півдні України.

Німці заснували Зельц у 1798 році – лише за 4 роки після Одеси, а величний храм звели лише у 1901 році. До цього тут стояла невелика капличка. Будували церкву Успіння пресвятої Богородиці з розмахом: високі стелі, масивні колони, а всі стіни із червоної цегли. На все було витрачено 110 тис. рублів. Це приблизно 50 млн грн у перерахунку на сучасні гроші.

Коли костел відкрили, він став головним католицьким собором Кучурганського округу. Люди з 6 сусідніх німецьких селищ їхали до Зельцу на недільне богослужіння. Нащадки колоністів кажуть, що собор мав вежу висотою 60 м, як сучасні 16-типоверхівки. Тож мелодію масивних дзвонів чули на відстані понад 10 км.

Сто років тому в Зельці проживало лише 600 людей, тож у великій залі було місце й вірянам із сусідніх сіл. Масивну стелю тримали колони, а стіни були прикрашені статуями Святого Антонія (засновник християнського чернецтва) та розіп’ятого Христа. Вівтар із різного дерева привезли з австрійської майстерні. Німці не жалкували коштів і сил на головний католицький храм південної України.

Саме тому селяни так відчайдушно його обороняли під час Громадянської війни у 1919 році. Етнічні німці й українці об’єдналися у загони самооборони проти більшовиків. Комуністам вдалося придушити повстання. Селян заарештували та відправили по таборах, Зельц перейменували на Лиманське, а храм перетворили на сільський клуб. Куди зникли цінні статуї, ікони та позолота й досі не відомо.

У 1941 році храм опинився між двома арміями: румунською та радянською. На снарядах не економили – під час обстрілів костел Успіння пресвятої Богородиці був майже зруйнований. Війська Вермахту йшли бліцкригом, тому й не взялися відновлювати «свою» церкву. У 1944 році радянські війська звільнили Лиманське, однак велична будівля вже нікого не цікавила.

Так костел простояв ще 73 роки, поступово руйнуючись. Нащадки колоністів, які нині живуть у Німеччині, намагалися зібрати кошти аби відновити храм, однак ще десять років тому такі роботи коштували понад 6 млн доларів. У 2017 році будівля перебуває в аварійному стані, і, на думку експертів, відремонтувати її неможливо. Залишається тільки спостерігати, як останні пам’ятки етнічної колонії на півдні України кануть у Лету.

Фото: Марина Банделюк

1 комментарий

  1. Анатолий Александрович. on

    Коммуняцкая БЫДЛОТА ничего!!! и никогда не привносила полезного и необходимого для народа,только грабила ,гадила,убивала и навязывала свой культ быдла .В какой бы стране они не приходили к власти—ничего хорошего ни народу ,ни культуре,ни последующим поколениям не светило быть развитыми в «ногу» со временем. Говорить можно много,примеров не перечесть,эти руины немые обвинители власть предержащих…

Залишити коментар