Неділя, 22 вересня

Україна є другою країною Європи за покладами вуглеводнів, велика частина яких зосереджена в Південному нафтогазоносному регіоні. Хоча 80 % перспективної офшорної території для видобутку вуглеводнів тимчасово втрачено, на північно-західному шельфі Чорного моря, що перебуває під контролем України, зосереджені значні запаси нафти й газу. За оцінками УкрНДІ запаси газу на шельфі знаходяться щонайменше на рівні 80 млрд куб. м, а за оцінками ДП «Наука» до 300 млрд куб. м. Такі значні запаси відкривають інвестиційне вікно можливостей як для України, так і для Південного регіону. Ключовим містом, яке потенційно отримає максимальні вигоди, стане Одеса, бо саме там ключові компанії відкриють свої представництва, і, відповідно, саме там загорить вогник нової ділової активності.

Південний вектор УГВ

Найбільша газовидобувна компанія України ПАТ «Укргазвидобування» (УГВ) активно просуває ідею розробки чорноморського шельфу. Як не дивно, у компанії є всі шанси – за 5-7 років вона планує вийти на промисловий видобуток вуглеводнів на українському шельфі з орієнтовним показником видобутку 5 млрд куб. м газу на рік. На початок жовтня УГВ направило 6 пакетів документів на розробку 5 цільових шельфових площ, а саме: Медуза, Крабова, Зміїна, Созановського і Криловська. Всі вони розташовані на схід від Татарбунарського району Одеської області й на північний схід від острова Зміїного. Загальна площа ділянок складає понад 4 000 кв. км. Не зважаючи на значну економіко-безпекову роль розробки цих площ, заяви на отримання спецдозволів були направлені Державною службою геології і надр (Держгеонадр) на погодження до Одеської обласної ради, яка відмовила у відповідному акті. «Укргазвидобування» звернулося до суду, бо в компанії вважають, що повноваження обласної ради не поширюється на шельф Чорного моря. Нині справа знаходиться на розгляді, але, ймовірно, дозволи все ж таки будуть видані.

Хоча питання адміністративного характеру є складними, не менші труднощі на підготовчому етапі викликають і питання суто управлінського й технічного характеру. Відомо, що буде створено спеціалізовану філію ПАТ «Укргазвидобування», яка буде займатися офшорними проектами. Окрім власних фінансових ресурсів, роботи потребуватимуть залучення інвестицій, тобто потенційного створення СП (спільне підприємство) або укладання УРП (угода про розподіл продукції) з потенційним закордонним інвестором. Голова правління «Укргазвидобування» Олег Прохоренко зазначив, що компанія готова інвестувати в розвідку й пошукове буріння задля зменшення ризиків для потенційного інвестора. Серед компаній, які «Укргазвидобування» бачить потенційними партнерами, були зазначені ENI та ExxonMobil. Партнерами мають бути не обов’язково саме ці компанії, скоріше, вони є орієнтиром за наявністю відповідної компетенції і технологій.

Олег Прохоренко також заявив, що компанія оцінює початкові інвестиції в розробку шельфу на рівні 5-6 млрд грн. Першочергово має бути виконана 3D-сейсміка (4 000+ кв. км) у 2018-2019 роках. Другим етапом стане розвідувальне буріння у 2019-2020 роках. Третім – експлуатаційне буріння на початку 2021 року.

Проведення робіт на шельфі Чорного моря вимагатиме придбання спеціалізованого обладнання для будівництва свердловин, прокладання морських трубопроводів і облаштування родовищ тощо. Хоча інвестиції на розробку морських родовищ доволі значні, слід зазначити, що при повній реалізації проекту разом із продовженням активних операцій на суходолі Україна може стати експортером газу, що є прибутковим навіть при низькій ціні на вуглеводні, зважаючи на високий попит на суміжних ринках при порівняно низьких транспортних витратах.

Сусіди на два кроки попереду

Країни-сусіди по Чорноморському басейну, зокрема Румунія, доволі активно проводять операції на шельфі, що, безумовно, має як свої ризики (при суміжних ділянках), так і переваги, як, наприклад, створення спільного хабу для сервісних компаній. Румунія нині перебуває на завершальному етапі підготовки перспективних площ для промислової розробки.

На сьогодні на румунському шельфі працюють 5 компаній, а саме: OMV Petrom, Romgaz, ExxonMobil, BlackSeaOil&Gas і LukoilOverseas. Загалом вони інвестують понад 1 млрд доларів у розвідку румунського шельфу. Окремо слід відзначити, що Black Sea Oil & Gas (BSOG) заявила про початок розробки шельфу вже в 2019 році та вихід на плановий видобуток у розмірі 4 млрд куб. м на рік, що зробить Румунію експортером газу. Тиждень тому Європейський банк реконструкції і розвитку викупив частку BSOG, що, безумовно, має підштовхнути компанію до більш інтенсивного розвитку. Крім того, Lukoil пробурить дві розвідувальні свердловини на блоках EstRapsodiaі Trident уже в 2018 році.

Для «підігрівання» інвесторів румунський уряд планує знизити ренту для стимулювання розвитку шельфу, а також найближчим часом з боку уряду очікується проведення 11-го раунду торгів за нові ліцензії.

Невідомо, наскільки швидко Україна зможе мобілізуватися для початку операцій в Чорноморському басейні, але фактом є те, що задля залучення інвесторів за прикладом сусідньої Румунії повинні бути створені чітка та зрозуміла нормативна база і конкурентна фіскальна політика.

Нафтогазова Одеса

Міста, біля яких активно видобувають нафту і газ, зазвичай є містами заможними, хоча є і винятки. Фінансове благополуччя міст і, зокрема, містян обумовлене великими прибутками, які формуються внаслідок видобутку вуглеводнів. Будь-який видобуток – це складний комплекс взаємодії різних галузей економіки, який створює нові робочі місця та сприяє прогресу на роки вперед.

Одеса має бути готова приймати велику кількість спеціалістів з усього світу. Морський видобуток – це відкриття офісів видобувних і сервісних компаній, а це навіть на початковому етапі сотні робочих місць. Це розвиток логістики регіону: відкриття нових складів, будівництво доріг, причалів тощо. Це розвиток суміжних сервісів для життєзабезпечення персоналу: харчування, поселення, відпочинок. Це інвестиції у місцеві громади, бо нині кожна компанія, яка залучена до нафтовидобутку, має власну програму корпоративної відповідальності. Це розвиток ділової активності: постійні конференції, тренінги, зустрічі з інвесторами тощо. Це розвиток освіти, особливо в контексті співпраці з місцевими технічними вишами.

Одеса має це сприйняти серйозно, а містяни мають схопитися за цю можливість обома руками. Бо насамперед це шанс для міста вибратися із традиційної торгівельно-сервісної парадигми розвитку та стати більш диверсифікованим. Сучасний нафтогазовий сектор – це надсучасна галузь, де використовуються найбільш довершені технології та практики. Слід зазначити, що ця індустрія актуальна саме у період на наступні 10 років, коли Україна буде вкладати сотні мільярдів гривень у досягнення енергетичної незалежності. Одеса має шанс отримати частину від цього пирога.

Текст: Володимир Дольник

Залишити коментар