Середа, 30 вересня

Впритул до продуктового ринку і міського скверу, поруч із будівлями СБУ та гімназії, на віддалі від головних туристичних маршрутів Чернівців стоїть неоготичний Храм Серця Ісуса, або Єзуїтський храм. Столітню споруду вже сьомий рік реставрують, намагаючись повернути їй колишню велич. А з 2016 року тут відновили літургії.

Попри занедбаність і явну розруху, до якої призвело радянське господарювання, храм все ж виглядає монументально, гордо, піднесено. Бо робили його на віки та на совість.

Загалом Чернівці католицьким містом ніколи не були. Хоча містом його зробили саме католики. Адже з приходом 1774 року династії Габсбургів на терени Буковини саме піддані Австрійської корони визначили невеличке селище міського типу Чернівці як столицю найсхіднішої провінції імперії. І взялися налагоджувати тут міське управління, комунікації, мануфактуру, торгівлю, освіту, культуру, військову справу тощо. Словом, творили місто «на західний манір».

Водночас впроваджували на православній землі й латинське Слово Боже. З другої половини ХІХ століття на Буковині розгорнули свою діяльність пілігрими Ордену єзуїтів. Вони несли в маси буковинців релігійні догми латинського обряду й мали досить багато прихильників. Оскільки за Австрії Чернівці та навколишні землі активно заселялися німцями, австрійцями, поляками, угорцями, які сповідували католицизм, то палкі проповіді єзуїтів завжди мали відгук.

З часом прибічники Ордену єзуїтів домоглися побудови у Чернівцях власного храму. Власне, храму. Наприкінці ХІХ століття в місті діяв тільки один костел і, звичайно ж, задовольнити духовні потреби всіх католиків не міг. У 1891 році наріжний камінь було закладено, а за три роки, у 1894-му, Храм Найсвятішого Серця Ісуса було урочисто відкрито.

Схожого до новозведеного неоготочного храму тоді в Чернівцях не було. І сьогодні теж немає. Монументальну передню частину увінчує 60-метровий шпиль, високі стрільчасті вікна заставлені вітражами з чеського міста Ґротова, а всередині колись гудів орган рідкісного звучання.

Кажуть, коли в Храмі Серця Ісуса правили службу і грав орган, то люди збиралися навіть перед входом, щоб почути те божественне звучання.

Звучало Слово Боже в костелі до Другої світової війни. Потім храм пустував, аж поки в 1960-х роках його закрили на реконструкцію. З розбитими вітражами, розкраденим вівтарем, знищеним органом у 1963 році храм перетворився на обласний архів. Так, задля збереження історії перлину чернівецької архітектури фактично знищили. Будівлю, ніби опудало, набили історичними документами, звітами, газетами.

Простояло «архівне опудало» до 2010 року, доки костел знову повернули громаді. Стіни, східці, стелажі та три поверхи архіву розібрали, натомість простір заповнили молитовними лавицями. І повітрям, якого Храму Серця Ісуса бракувало півсотні років.

Сьогодні костел живе. Настоятилем у ньому править священник-єзуїт Станіслав Смольчевський.

У 2017 році в Храмі Серця Ісуса відкрито й освячено крипту польських легіонерів, які загинули в Чернівцях у період Першої світової війни.

Окрім служби Божої, у храмі також проводять поетичні читання, музичні вечори й зустрічі з непересічними людьми.

Текст і фото: Максим Козменко

Залишити коментар