Неділя, 27 вересня

Перукарське мистецтво в Україні успішно розвивається, зростає попит і на справжніх майстрів. Змінюються розуміння і вимоги до професії. Сьогодні справжній майстер має дати значно більше, ніж гарний вигляд, адже образ – це завжди послання для інших. Про те, як візуалізувати внутрішнє, розкрити його і проявити, поєднавши з останніми модними тенденціями, адаптованими для українців, розказав Opinion Михайло Кожухар.

Перукар-стиліст міжнародного класу, випускник академій Toni&Guy та Vidal Sassoon(London), переможець різноманітних конкурсів і чемпіонатів, а пізніше й суддя міжнародних змагань, засновник, власник і арт-директор «Майстерні перукарського мистецтва Workers», дипломований психолог, тренер, який об’їздив зі своїми семінарами всю країну. У 2017 році на міжнародному конгресі Intercoiffure в Осаці (Японія) Михайло Кожухар отримав звання «Особистість року».

Михайле, у тебе «Майстерня перукарського мистецтва», одразу виникає запитання: перукарська справа – це мистецтво чи все ж таки ремесло? У тебе майстерня чи творча лабораторія?

Перукарська справа завжди розвивалася паралельно цим двом поняттям: це і ремесло, і мистецтво водночас. У мене не виходить відокремити поняття мистецтва від поняття ремесла, тому що все, що робиться своїми руками, так званий hand made, і є ремеслом. Це мистецтво, засноване на ремеслі, і навпаки.

Дуже приємно, що в наш час перукарське ремесло стало актуальним. Якщо подивимося більш глобально, то професії, пов’язані з ручною роботою, взагалі актуалізувалися останнім часом. Люди почали ставитися до цього інакше.

Ремесло – це коли кожен день капає копійчина, і людина не змушена чекати зарплатні щомісяця. Людина сама заробляє. На сьогодні все більше охочих опанувати це ремесло.

Навчитися стригти людей може кожен. А ось навчитися стригти стильно, бачити й відчувати те, що насправді хоче клієнт, – це вже мистецтво. Перукарська справа стає і мистецтвом, і ремеслом тільки тоді, коли працює справжній професіонал. І це не стільки про «стригти волосся», скільки про створювати малюнок на голові, надати волоссю форму. Але найперше побачити те, що хоче клієнт і що саме йому потрібно. Потрібно зрозуміти внутрішню стилістику людини.

Я знаю всі тенденції моди, я їжджу всюди, вчуся, сам викладаю, але, починаючи працювати з клієнтом, я орієнтуюся насамперед на його стиль і додаю модні елементи.

Михайле, а під час якого процесу найчіткіше усвідомлюєш, що твориш?

Будь-який процес, яким ти зайнятий, який іде від душі з любов’ю – це вже акт творіння. Усе повинно бути зроблено з любов’ю. Якщо ти любиш свою професію і вона приносить хороші гроші – це і є об’єднання ремесла з мистецтвом.

Коли вперше зрозумів, що твориш, а результат роботи – справжній витвір мистецтва?

Я стрижу вже 28 років, починав у 1990 році. Але розуміння того, що це і буде справою мого життя, прийшло значно пізніше. Це сталося в 2000-му, коли я познайомився зі справжньою зіркою світу перукарського мистецтва – Мариною Каніковською. Саме з її допомогою я зрозумів, що люблю перукарську справу і присвячу їй все своє життя.

Шлях до цього усвідомлення був досить довгий – ціла десятирічка!

Йшов я до цього змалечку: завжди був творчою людиною, і, починаючи зі школи, малював, шив, кроїв, перешивав одяг. А стригти почав, коли був студентом, прямо в гуртожитку. Навчався я тоді в румунському університеті в Трансільванії на економічному факультеті (спеціальність маркетинг). Провчився я там 6 років. Мені спочатку не подобалося стригти, але в мене добре виходило. У студентському містечку я швидко став відомий.

Не закінчивши університет, я повернувся додому і закінчив курси перукарів у Ізмаїлі, щоб отримати «корочку». Влаштувався в салон і там познайомився з Мариною. Вона приїхала на запрошення нашої директорки та проводила для нас семінар. Тоді, спілкуючись з нею, я зрозумів, що це на всі 100 % моє. Я побачив її рівень і те, що мені є куди рости, навіть тільки для того, щоб побачити зовсім інші горизонти. Через 2 роки мені стало тісно в містечку, і я переїхав до Одеси. Спочатку приїхав до Марини на стажування, а після цього вона запропонувала роботу в салоні.

Відомі стилісти часто зазначають, що зміни, які відбуваються в соціумі – і світоглядні, і політичні, і економічні – суттєво позначаються на вашій сфері. Яким чином останні події в Україні позначилися на перукарській справі, чи позитивні ці зміни?

Я б не сказав, що люди хочуть чогось кардинально нового через зміни в країні. Бунтарства особливого не помітив. Клієнти завжди прагнуть залишатися привабливими. Єдине, що змінилося – це матеріальний складник. У нас постійно підвищуються ціни.

Ми не сидимо на місці, ми вкладаємо в себе кошти. Майстрів свого салону постійно навчаю, відправляю на навчання в Париж, у Лондон планую відправити. Тільки минулого року я їздив до Японії, Італії. У Лондоні двічі брав участь у професійних заходах, тому це постійні вкладення. Мене як майстра події в країні трохи стримали, особливо з матеріальної точки зору. Сильно підскочив долар, а ми прив’язувати ціни безпосередньо до долара не можемо.

А щодо клієнтів, то побажання не змінюються. Люди завжди хочуть бути гарними й бути в тренді, наслідувати модні тенденції.

Знаю, що ти планував виїхати за кордон, розумію, що на тебе, на відміну від багатьох інших українців, які зважуються на такий відчайдушний крок, там чекають. Але ти залишився в країні, розкажи чому?

Це все-таки моя країна, і я живу з надією. У нас великі плани на майбутнє, які стоять на рейках, що ведуть у густий туман, але дуже хочеться налаштувати їх у напрямку світла, а не в стіну. Чесно скажу, я не побачив ще просвітлення, його й не видно, але дуже сподіваюся на нього. Вирішив не чекати нізвідки полегшення, а робити зміни самостійно, тому я творю і спілкуюся з  людьми.

Свій салон я відкрив у 2012 році, буквально через рік почалися бурхливі події в країні, і мені стало досить важко, але головне – не втрачати віру і дух. Я така людина, яка дуже прив’язується до всього, я відповідальний, у мене повністю земний знак – я тілець і бик одночасно (сміється). Звісно, я люблю літати, але це для мене дискомфортно, бо не відчуваю під ногами землю.

Михайле, ти один із небагатьох, хто представляє Україну в царині фешн-індустрії в складі Intercoiffure? Рівень наших майстрів поступається рівню зарубіжних?

Я тільки вчора повернувся зі зборів. Перебуваю у складі української секції всесвітньої організації Intercoiffure. Це найсерйозніша організація у світі, яка поєднує найуспішніших перукарів світу. Позавчора було зібрання української секції, і ми отримали каталоги за 2017 рік з нашими роботами.

Ми представляли 4 тренди. І хочу зазначити, що ми не тільки не поступаємося, ми одні з кращих. І це об’єктивно. Тому що коли такі каталоги, як цей, отримують майстри в Парижі, вони дуже дивуються. Насправді наш рівень створення та бачення образів дуже високий. Наш президент Наташа Балабанова в Парижі серед еліти світових перукарів створює світові колекції. Україна на почесному і шанованому місці. У нас майстри дуже серйозні та постійно посідають призові місця на чемпіонатах Європи та світу. Наші майстри творчо підходять не тільки до створення образів, а навіть до супутніх проектів, таких як створення каталогів.

Скажіть, а ті тренди, які ви привозите з Європи, приживаються у нас? Менталітет народу диктує свої правила?

Будь-яка країна має свої специфічні особливості, починаючи від фізичних: структури волосся, форми обличчя і вилиць, кольору шкіри й очей, що, безумовно, позначається. Тому тренди, які створюються на світовому ринку, вбирають в себе глобальне бачення моди. Наше завдання – дізнатися про ці тренди, приїхати в Україну і вже тут адаптувати їх під нашу публіку й ринок. І це робить будь-який стиліст, з будь-якої країни.

Що таке мода і стиль? Скоріше слід говорити про стиль нації, українці відрізняються від поляків, італійців тощо. Є певний стиль і бажання нашої нації, я пристосовую всі світові тренди під нас. Тому спочатку стиль усе одно є визначальним.

Чим саме українці відрізняються від інших? У чому наша особливість?

Наші жінки дуже доглянуті, люблять певну текстуру волосся. У нас специфічна тенденція: доглянутість повинна була підкреслена. Це те, що я відзначив уже давно.

Зараз актуально робити локони, але, на відміну від світових трендів, вони повинні бути ідеальні.

Європа простіше до цього ставитися. В Європі погляд на моду і на стиль природний. Навіть моя улюблена академія TONI & GUY у Лондоні це підтримує. Якісною має бути форма і фарбування, але волосся повинно виглядати природним. Локони ніхто не тягне і не накручує, просто інша форма, і це підкреслює стиль та індивідуальність людини.

Що ж стосується чоловічої моди, то наші чоловіки-клієнти не люблять гель і віск на голові. Якщо і можна вмовити, то тільки в мінімальній кількості. Чоловіки-європейці в цьому плані інакші – вони люблять стайлінг. Я в 2008 році був у Лісабоні. І був вражений, коли волосся ставили на ірокез повністю завдяки гелю. В Англії, Італії не побачиш чоловіка просто з чисто помитою головою, вона завжди буде в стайлінзі. Зрозуміло, що коли на волоссі багато стайлінгу, сама стрижка може бути неідеальною: якось підстриг, замазав гелем – і форма ідеальна. Нам же, українським майстрам, доводитися зосереджуватися на технічній частині виконання стрижки, тому ми її відточуємо до ідеалу.

У всьому, що стосується зовнішнього вигляду сучасної людини, останнім часом простежується певне розмивання чітких меж між жіночим і чоловічим. Чи підтримали твої клієнти світові тендеції унісексу в образі?

Так завжди було, зокрема останні років 50. Короткі стрижки в жінок і довгі у чоловіків уже нікого не дивують. Згадаймо 70-ті, 80-ті, часи хіпі, поп.

Чи застосовуються якісь фішки в сучасних чоловічих образах, які раніше використовували тільки жінки?

У нас в країні чоловіки не сильно витягають і крутять локони. Я практично ніколи не витягую волосся, тому що чоловіки не робитимуть це вдома, на відміну від жінок. В Україні чоловічі образи більш брутальні, порівняно навіть із найближчими сусідами.

Але відносно нещодавно з’явилися однакові форми стрижок і для жінок, і для чоловіків?

Вони були завжди, просто ми про це не знали, оскільки існувала інформаційна завіса. До 1991 року ми були закриті та просто не знали, що все вже вигадали. У нас в перукарнях було всього 5 форм стрижок.

Коли відкрилося вікно (а спочатку це була лише кватирка) в західний світ, то ми дізналися про всі тенденції, які йдуть з Америки і з Європи. Сьогодні до масового споживача тенденції доходять пізніше лише на рік чи два, але ми все одно про них дізнаємося. А раніше не було навіть квартирки, була суцільна стіна. Нарешті ми отримали можливість експериментувати, їздити, переймати досвід, запрошувати до нас.

Якщо знаходжу спосіб застосувати ту чи іншу стрижку чоловікові або жінці, то я це роблю. І байдуже, хто це за статтю, головне, щоб личило й підтримувало внутрішній стиль.

У тебе вища освіта психолога. Як ти використовуєш ці знання, коли клієнт сам не знає, чого хоче? Як ти приймаєш рішення, наприклад, що жінці потрібно виголити скроню, як чоловікові?

Я насамперед відштовхуюсь від спілкування з клієнтом. Скажімо, прийшов клієнт, обов’язкове перше питання: «Що будемо робити?» Тоді вже стежу за відповіддю і як саме це лунає. Коли чую досить поширене: «Я хочу щось новеньке». Ставлю ще кілька запитань, щоб з’ясувати, наскільки людина реально готова до кардинальних змін сьогодні і чи не передумає вона завтра. Це суто психологія поведінки. Ти клієнта відкриваєш і розкриваєш.

А буває, приходить клієнт і каже: «Я хочу все поміняти – підстрижи мені кінчики».

Намагаюся не відмовляти клієнтам, бо точно знаю, якщо його рішення муляє, то він це обов’язково втілить у життя: з тобою чи без тебе. Якщо ж йому не підійде, то він все одно повернеться і скаже: «Я спробував, мені не підійшло». А якщо йому сподобається, то він залишиться там, де йому допомогли реалізувати його бачення. У цьому, повертаючись до першого запитання, і полягає та тонка межа між ремеслом і мистецтвом. Усе врешті-решт залежить від майстра, наскільки він бачить, розуміє і відчуває волосся. Якщо це вміння напрацьоване, то це 50 % успішного результату, далі залишається тільки технічно все втілити. А якщо ти професіонал, то техніка – це найлегше.

Часто жартують, стверджуючи, що волосся не зуби відросте. Яка ціна помилки перукаря-стиліста? Чи боїшся ти помилятися?

Я завжди кажу, що волосся – це аксесуар, так само, як браслети й сережки. Ми маємо можливість їх змінювати.

Але браслет можна зняти і потім надіти знову…

Правильно, а волосся обстригти й зачекати, поки знову відросте. Знову ж таки, усе залежить від того, як людина ставитися до своєї стрижки. Є люди, які приходять, і що б ти не зробив, їм візуально буде гарно. Вони не турбуватимуться, тому що ставляться до свого волосся як до аксесуара, для них це новий досвід і нове бачення. А є люди, які буквально за кожен міліметр борються, з цими людьми потрібно бути обережними.

У мене подібне було в Ізмаїлі після того, як Марина поїхала, вона дала нам техніку стрижки коридорами. Коли вертикальними пасмами стрижеш: одне пасмо коротке, а інше – довге. Це робиться для гарного об’єму. Марина зробила на моделі, і все було шикарно. Після цього я вирішив повторити цей шедевр на своїй клієнтці, але вона прийшла через день і влаштувала мені скандал зі сльозами, бо не була готова до аж таких новацій.

Так, я пробував нове і робив помилки. Як кажуть, якщо кожен день все добре і ви не помиляєтеся, то ви стоїте на місці. Якщо ви змогли помітити, що помилилися, ви ростете.

Долю через невдалий образ нікому не поламав?

Ні, навпаки. Неодноразово допомагав. Одна клієнтка розповідала, що кожного разу, коли виходить від мене, у неї зав’язуються нові стосунки. Вона не кожен місяць до мене приходила (сміється). Це тільки один із численних прикладів.

Ще я дуже люблю викладати. Люблю, коли переді мною повна зала колег і я можу поділитися з ними своїм досвідом. Я працював тренером компанії WELLA проводив семінари, починаючи від Ужгорода, закінчуючи Севастополем. Якось у Львові було 200 чоловік у залі, після семінару люди виходили такі заряджені, як від розетки, із позитивом і на новій хвилі. Потім писали, що заряду вистачило ще надовго.

Ми ж насправді людям даруємо щастя і настрій. І я розумію, що для мене як майстра важливо, наскільки правильно я виберу потрібний образ і з якою любов’ю буду працювати з волоссям мого клієнта. Тому що це передання енергії. Взаємини майстра й клієнта – це не тільки фізичне, а й духовне передання енергії. Адже іноді робиш ідеальну зачіску, і вона пасує клієнтові, але він до тебе не повертається. А от коли відбувається енергетичний контакт, ти даруєш людям не тільки гарний образ, ти ще їх позитивно заряджаєш. І на цій хвилі заряду людина здатна на будь-які подвиги. Її енергетичне поле повністю розкривається, і вона може зустріти долю або зробити добру справу. І це чудово: коли відчуваєш, що можеш зарядити клієнта й додати йому впевненості в собі. Саме тому я і люблю свою роботу.

Розмовляла Світлана Бондар

Фото: Марина Банделюк

1 комментарий

Залишити коментар