Неділя, 21 липня

Що дозволено транссексуалу і не дозволено жінці

На початку ХХ століття поширеним методом лікування тих, хто хотів змінити свою стать, було пожиттєве ушпиталення з діагнозом «шизофренія». На початку ХХІ століття поширеним ставленням до тих, хто зберігає чоловічий рід назв професій стосовно жінок, є суспільний осуд інтелектуалів і звинувачення у відсталості. Ґендер переміг, граматичний рід програв.

Нещодавно на чемпіонаті з важкої атлетики серед жінок категорії суперваговиків срібну медаль виборола спортсменка з Нової Зеландії Лорел Хаббард, яка до 35 років була чоловіком на ім’я Ґевін. В американському штаті Аризона сім’я з чотирьох осіб у повному складі стала трансґендерами, повідомляють таблоїди. Такі новини вже давно перестали бути сенсаційними і дивують хіба що мешканців дальніх населених пунктів, позбавлених інтернету.

Сучасна людина виборола собі право змінювати стать, усвідомлювати та декларувати свою статеву належність відповідно до власних відчуттів. А ще жінки здобули собі соціальні права та обов’язки. Із перемогою фемінізму розпочалася велика реформація мов.

Так, колишні postman, policeman (поліцейський), fireman (пожежник), chairman (керманич), housewife (домогосподарка) перетворилися на mail carrier (postman), fire fighter (fireman), police officer (policeman), chairperson (chairman), homemaker (housewife) тощо. Тобто зі слів, що називають професії людей або рід їхньої діяльності, стали вилучати компонент «мужчина» або «жінка», замінюючи нейтральним – «особа».

Ґендерна зумовленість професій, традиційний розподіл їх на жіночі й чоловічі, виявилися не просто неактуальними, а ще й небезпечними – неполіткоректними. У пріоритеті опинилася ґендерна нейтральність.

Ґендерна нейтральність – це ставлення до фахівців передовсім як до фахівців, без урахування того факту, чоловіками чи жінками вони народилися. Або стали.

Провідні тенденції не оминули й українську мову. Думаю, якби для Оксфордського словника визначали слово-переможець кількох останніх років в Україні, це була б лексема «фемінітиви».

Диригентки, мисткині, поетки, кандидатки наук, членкині, хірургині, дипломатки, режисерки, шеф-кухарки, пілотеси, маркетологині, будівельниці, продавчині, юристки, гравчині, спортсменки, депутатки, водійки, керівниці департаментів, радниці депутатів, вчені секретарки, волонтерки, піарниці, інженерки, очільниці, політичні оглядачки й економічні експертки – та ж не виправляй ти, Word’е, це не помилки! – переможно крокують шпальтами, інтернет-порталами, прикрашають візитівки й телевізійні ефіри.

Якщо ви без проблем утворюєте відповідники жіночого роду від будь-якої назви професії, вітаю: ви людина прогресивна, просунута, українозорієнтована. Якщо наведений перелік викликав у вас презирливу посмішку… Тут варіантів багато, але обов’язково знайдуться ті, хто поставлять вам діагноз неосвіченості, або звинуватять у нетолерантності, ба навіть сексизмі.

Фото: Оксана Конончук

Я провела невеличкий експеримент на своїй сторінці у Facebook, написавши провокативний пост про те, що фемінітиви, мовляв, суперечать самим принципам фемінізму. Що тут почалося! Посипалися звинувачення, переходи на особистості, закиди у заграванні з чоловіками. І все це – від користувачок Facebook. Виходить, українські фемінітиви – внутрішньовидовий інструмент жіночої ворожнечі? Думаю, цей парадокс новітньої української мови заслуговує на окреме глибинне дослідження.

Найголовніший постулат будь-яких людських свобод – можливість вибору. Бути чи не бути. Носити чи не носити. Працювати чи не працювати. Вживати чи не вживати. Будь-які директиви й імперативи, навіть ось такі мовознавчі приписи, обмежують свободу людини й свободу мовця.

Деякі дами чіпляють на заднє скло свого автомобіля наліпку з туфелькою у трикутнику, жартівливе попередження: «Увага! Жінка за кермом». Я їжджу на машині без додаткових маркерів про свою стать. На дорозі я водій, а не дєвочка. І на роботі я спеціаліст, функція, а не жінка.

Мені здається, що право на вільний словотвір має бути одним із пунктів кодексу свобод сучасної людини. А суфікси – це туфельки на задньому склі: хочеш – додавай, не хочеш – рухайся вперед без них.

Залишити коментар