Вівторок, 29 вересня

Прожити понад 50 років після фатального діагнозу «аміотрофічний склероз» — уже неабияка звитяга та медичне диво. Однак Стівен, здавалося, не просто не звертав уваги на свою хворобу, а й направив усю міць атлета-гребця у місце, яке до останніх днів працювало бездоганно, — його мозок. Прикутий до стільця, Гокінг побував у невагомості, знявся у Сімпсонах та був чи не першим атеїстом, перед яким на коліна встав сам Папа Римський. Opinion вирішив не просто згадати його біографію, а винести головні уроки, яких нам усім варто навчитися у зірки космічного масштабу.

Бути сильним (навіть якщо в тебе рухається лише один м’яз)

Гокінг дізнався про своє захворювання аміотрофічним склерозом ще за часів аспірантури в Оксфорді. 21-річному юнаку лікарі повідомили, що жити залишилося кілька років. Член університетської команди з греблі вже відчував слабкість у м’язах, тож він просто вмостився на підлозі та став чекати смерті. Побороти депресію хлопцю вдалося після візиту до лікарні. Там він побачив дитину з діагнозом лейкемія, яка вмирала. Стів зрозумів, що «бувають речі гірші за його хворобу», і повернувся до наукової діяльності. Думка, що смерть десь близько, ніколи не покидала вченого, тож він поставив собі за мету кожного дня йти до своєї цілі попри біль і непрацююче тіло.

«Життя було б трагічним, якби не було кумедним. Мої очікування були зведені до нуля, коли мені був 21 рік. Відтоді все стало винагородою. Усе одно, яким би поганим життя не здавалося, завжди є щось, що ви можете зробити і досягти успіху. Допоки є життя, є надія», – казав Стівен Гокінг про свій фізичний стан.

Бути пристрасним (але знати межу)

У Стівена немає Нобелівської премії, але є троє дітей. Подейкують, що від смертельної хвороби його врятувало кохання. У 1965 році Стівен Гокінг одружився з університетською подругою Джейн Вайлд, яка народила йому двох синів і дочку. Він не міг тримати дітей на руках чи кататися з ними на велосипеді, однак у будинку Гокінгів завжди було весело: щотижня до них приходили вчені, й діти брали участь у «сімпозіумах на кухні».

«Батько із друзями часто гамірно обговорювали якись дивні теми, які ми не розуміли. Однак жодних заборон на присутність дітей не було. Ми могли поставити будь-яке запитання. І вони завжди відповідали», – згадує Люсі Гокінг.

Сам вчений цілодобово займався розрахунками й написанням книг.

«Хоча над моїм майбутнім нависла хмара, на свій подив я з’ясував, що тепер почав отримувати від життя більше задоволення, ніж раніше. Не можу сказати, що мій фізичний стан допомагає мені в роботі, але допомагає мені сконцентруватися на дослідженнях, уникаючи лекцій і нудних конференцій», – казав про свої наукові марафони Стівен.

Варто зазначити, що таке захоплення наукою врешті-решт зруйнувало його шлюб. Він розійшовся із Джейн Вайлд, а вже за 5 років знов одружився вже зі своєю доглядачкою Елан Мейсон. Стосунки тривали 11 років, допоки Стівен не зрозумів, що єдина його пристрасть і кохання – наука.

Мріяти і не боятися визнавати помилки (навіть якщо ти – геній)

Відомі риси характеру Гокінга – пристрасть до суперечок і мрійливість. Найвідоміше парі вченого з астрофізиком Кіпом Торном сталося у 1975 році. Стівен програв йому річну передплату на еротичний журнал «Пентхаус». Парі стосувалося природи космічного об’єкта Cygnus X-1: Торн вважав, що Cygnus X-1 – чорна діра, а Гокінг заперечував це, хоча навіть за його власними розрахунками об’єкт був саме чорною дірою. У 1990-му Гокінг визнав поразку та купив іншому вченому порновидання. А в 1997 році він вже сперечався з іншим астрофізиком Джоном Прескіллу щодо збереження інформації про матерії у чорній дірі. Гокінг визнав поразку у 2004-му і придбав переможцю бейсбольний довідник. У 2012 році році вчений програв 100 доларів Гордону Кейну з Університету Мічигану: Стівен стверджував, що бозон Хіггса (який іноді називають «частинкою Бога») так ніколи й не знайдуть, і виявився неправий.

Усе життя Стівен мріяв полетіти в космос. У 2007 році 65-річний фізик відчув на собі стан невагомості: він вирушив у політ на літаку NASA KC-135. Під час польоту Гокінга відстебнули з його інвалідного крісла, і на кілька хвилин він опинився у невагомості. Вчений пізніше зазначав, що ніколи навіть не мріяв про щось подібне і відчув себе суперменом.

«Якщо я і мрію вирушити в якусь подорож, то це місце точно знаходиться не на Землі, а в космосі. Якби я був кимось на кшталт Білла Гейтса, я б орендував космічний корабель. Це обійшлося б в якихось пару сотень мільйонів доларів», – жартома розповів про свої мрії Гокінг.

Дотримуватися своїх принципів (але поважати погляди інших)

Від самої юності Гокінг був переконаним атеїстом. Він не просто не вірив у бога, а й часто використовував вислови інших великих вчених, аби «потролити» релігію. Однак його теорія «Великого вибуху» припала до смаку католицькій церкві, що шукала шляхи зближення із сучасним світом. Стівена запросили до Ватикану. Гокінг приїхав, і сам Папа Римський Павло VI встав на коліна перед вченим, аби нагородити його Золотою медаллю папи Пія XI – вищою церковною нагородою для молодих членів. Вчений-атеїст не став відмовлятися від зарахування до Папської академії наук. Однак пізніше все ж таки не утримався і «потролив» вірян.

«Існує принципова різниця між релігією, яка ґрунтується на авторитеті, та наукою, яка базується на спостереженні та розумі. Наука переможе, бо вона працює. Немає потреби викликати Бога, щоб запалити та запустити Всесвіт», – сказав Стівен у 2010 році.

Утім, це не завадило йому два роки тому зустрітися із Папою Франциском та кілька годин обговорювати теорію виникнення Всесвіту.

Зрозуміти себе (для своєї ж користі)

Свою фізичну ваду Стівен використав на користь науки. Дивак у біонічному кріслі привертав значно більше уваги, аніж звичайні вчені. Ще на самому початку свого космічного шляху Гокінг прийняв своє тіло, потім навіть навчився жартувати голосом робота синтезатора, що замінив йому власний голос. Він зрозумів й власну мету й суперздібність – розповідати про астрофізику так, аби її зрозуміли навіть діти.

«Я хотів написати книгу, яка б продавалася в аеропортах. Мій менеджер сказав, що кожна формула зменшує продаж удвічі, тож я використав лише одну – ейнштейнівську E = mc², а історію створення Всесвіту виклав простими словами. Я навіть давав її читати своїм медсестрам. Здається, вони зрозуміли майже все. Книга розійшлася багатомільйонним накладом. Врешті-решт, я продав більше книжок про науку, аніж Мадонна – про секс», – зауважував Гокінг про свою книгу «Коротка історія часу».

Окрім письменництва, фізик не цурався й озвучки свого образу в комедійних мультфільмах: Сімпсонах та Футурамі. Також він зіграв самого себе в серіалах «Теорія великого вибуху», «Стар Трек» та «Монті Пайтон».

Як справжній космічний об’єкт Стівен спочатку був частиною великої молекулярної хмари – виру всіх людей. Згодом він виокремився в окрему зірку, і його вага у Всесвіті тільки зростала. Розміри Гокінга в науці перевищували всі стандартні вимірювання, тож за всіма законами астрофізики він став тим, що вивчав все життя, – великою чорною дірою, яка містила в собі безліч інформації. Нам, звичайним смертним, варто лише сподіватися, що енергії від цього космічного тіла вистачить, аби в нашому світі народилася Наднова зоря, яка, як і Стів, запалить наші серця.

Текст: Костянтин Руль

Залишити коментар