Субота, 26 вересня

Запровадження урядом «додаткової» дати святкування Різдва, про яку вже писав Opinion, спричинило чимало дискусій довкола того, чи варто за таким самим принципом офіційно запровадити «подвійне» святкування Великодня, аби враховувати права та бажання всіх вірян. Однак насправді це питання є дещо глибшим, і різниця полягає не лише у календарних днях. Opinion дізнався, чому Пасха святкується у різні дні, як можна вирішити ці розбіжності, якою є історія співвідношення офіційних релігійних та світських свят, чи існує нагальна потреба у запровадженні «другого» Великодня та чи намагалася церква вирішити це питання.

Чому Великдень святкується у різні дні?

Архімандрит Микита, священнослужитель УПЦ КП, розповів Opinion, чому нині ми не маємо однієї спільної дати для святкування Пасхи. Звичайно, причиною розбіжності є відмінності в юліанському та григоріанському календарях, однак зрозуміти, «хто правий», не так просто.

«Цього року християни східного обряду будуть святкувати Воскресіння Господа нашого Ісуса Христа 8 квітня. Захід святкуватиме на тиждень раніше. Пригадаймо собі коротко, що це залежить від відмінності в обчисленні дня весняного рівнодення в юліанському і григоріанському календарях, ці календарі ще називають старого стилю і нового. Тому в церковних календарях ми можемо побачити дві колонки із позначками “Ст.с.” і “Н.с.”.

Різниця між новим і старим стилем у ХХ столітті – 13 днів, тобто старий стиль на 13 днів “відстає” від нового. Саме тому 1 січня за старим стилем припадає на 14-те за новим. І ми святкуємо Новий рік 14 січня, називаючи його Старий Новий рік, тобто Новий рік за старим стилем.

А тепер повернімося до Пасхи. Християни почали святкувати це велике свято кожної неділі, не прив’язуючи його до конкретної дати року. Та з часом на перших соборах постановили про необхідність однієї дати й окреме вшанування цього “торжества над торжествами”. Та трудність полягала в тому, що не можна було встановити конкретну дату, коли це сталося, в який конкретно день.

Річ у тому, що Ісус був розп’ятий перед єврейською Пасхою, а вона кожного року, згідно з традицією євреїв, міняється відповідно до місячного календаря. Сподіваюся, ви пам’ятаєте, що місячний календар має менше днів за наш, сонячний?

Хочемо чи не хочемо, нам треба дотримуватися дати єврейської Пасхи і святкувати Воскресіння в першу неділю після першого весняного повного місяця, після дня весняного рівнодення – 21 березня за новим стилем. Так було прийнято в Олександрійській церкві, і так поширилося на всіх.

Таким чином, Пасха за місячним календарем буває в один визначений час, а за календарем громадянським, сонячним, отримує різні дати протягом 35 днів – з 22 березня по 25 квітня за новим стилем. Ось тут і починаються розходження між двома календарями, а деколи й накладання.

Всі ми хочемо дійти істини і бути цим єдиним стадом, про яке говорив Христос, хоча б у святкуваннях. Але не так то просто. Кожен має свої причини обстоювати свою думку. Захід підходить з боку практичності: якщо календар відстає, то його слід було поправити і далі йти в ногу із природою. Все ніби логічно. Час показав, що людство підтримало ідею нового стилю. От тільки щось східна церква стала неприхильною.

Хоча, чесно кажучи, самі ж церковні чиновники живуть у подвійному календарному вимірі. Перший – це за новим стилем, коли підписують документи, коли назначають дати зустрічей і святкувань, а другий вимір – це за старим стилем, коли беруть у руки молитвослов. Цікаво, що у цей час вони повертаються назад рівно на 13 днів.

Пригадую, коли одна жінка сперечалася зі мною про дати Різдва, стверджуючи, що число 7 – це божественне число, і тому Ісус мав би народитися саме тоді, але коли ми разом відкрили її ж молитовник, вона дуже здивувалася, коли біля назви свята “Різдво ГНІХ” був інший напис – “25 грудня”.

Схід завжди дивився насамперед на духовну сторону. А в духовному вимірі з прийняттям нового стилю виникнуть логічні суперечності, які нині мають західні християни. Стається так, що дата святкування Воскресіння може припасти перед єврейською Пасхою, або ж у самий день, що згідно з євангельським описом не може бути. Ісус помер перед Пасхою, а воскрес вже після неї. На думку східних церков, це є прямим порушенням постанов Першого Вселенського собору, на якому було вирішено відносити дату Великодня після святкування Мойсеєвої Пасхи. Ось так зітнувся раціональний Захід із контемплятивним Сходом.

Християнські свята не прив’язані до певних дат магічним зв’язком. Ми завжди кажемо: спогадуємо, святкуємо сьогодні то і то. Тобто для нас, християн православних і католиків, головне – чинити спомин днів, вшанувати особу, пригадати й відзначити подію, подякувати, прославити Бога, об’єднатися у спільній молитві.

Атеїст і антихристиянин може насміятися, говорячи: “То, що Христос два рази родився і два рази Воскрес?” У відповідь можемо спокійно сказати, що Христос щодня родиться у нашому серці та щоразу воскресає у нас після покаяння і сповіді», – розповів архімандрит Микита.

Як можна вирішити розбіжність у святкуванні?

Андрій Головков, клірик храму святих Петра і Павла, пояснив Opinion, що, попри єдність християн, як один з аргументів на користь запровадження додаткової дати слід розуміти, що православні віряни дотримуються принципів, встановлених Вселенським собором.

«Аргументом “за” прийняття ще однієї дати святкування є єдність християн. Аргументи “проти” у православних полягають у тому, що ми стоїмо на принципі, який встановлений ще на Вселенському соборі. І наша Пасха не може збігатися з юдейською. У католиків це опустили, плюс – новий григоріанський календар. І виходить розбіжність», – пояснює священнослужитель.

Разом з тим ієрей Андрій Головков наголосив, що вихід все ж є, ба більше: є одразу декілька варіантів вирішення розбіжностей у святкуванні. Однак частина з них є малоймовірною. До того ж клірик храму святих Петра і Павла підкреслив: прийняття додаткової дати святкування на державному рівні може лише збільшити розбіжності, які нині намагаються ліквідувати.

«Яким може бути вихід? Наприклад, якійсь із конфесій перейти на інший календар: чи православним на григоріанський, чи католикам на юліанський. Це теорія, але на практиці це малоймовірно. Другий варіант – нерухома дата – теж є малоймовірною. Третій – спільна формула вирахування для всіх. Цей варіант є найбільш реальним, але може бути можливим лише після єдиного календаря.

Оскільки зараз є розбіжність і ми рухаємося до вирішення цього питання, то прийняття на державному рівні святкування Пасхи ще за іншою датою буде закріплювати ці розбіжності, а не вирішувати. Це як визнати Крим російським, щоб швидше повернути його Україні», – ідеться в коментарі.

Клірик також пояснив, що урегулювання питань зі святкуванням Різдва на державному рівні було значно простішим, чого не можна сказати про Великдень. Головне рішення у цьому питанні має прийматися на Вселенському соборі. Андрій Головков також додав, що особисто для нього головним є не сама дата, а свято і сенс, яке вкладається нами.

«Питання з Різдвом набагато простіше: там перешкодою є лише календар із різницею в 14 днів. Із Пасхою набагато складніше. І вирішити це може лише Вселенський собор, не Всеправославний, а саме Вселенський, на якому були б присутні й католики. Хоча і тоді може виникнути розкол, як казав владика Євстратій, на старопасхальників і новопасхальників.

Моя ж позиція – це не дата, а саме свято і сенс, який ми вкладаємо у святкування. Саме Воскресіння Господнє показало нам шлях до вічного життя для кожного, хто увірував у Христа як у Спасителя. Про те, що означає Пасха для сучасної людини, можна говорити багато. У когось це свято асоціюється з кроликом і яйцями, а не воскреслим Ісусом Христом. Але головне – те, що розп’яття, смерть і воскресіння Ісуса Христа – це прояв любові Божої до кожного з нас. І якщо ця любов торкнеться наших сердець, всіх християн, то питання єдиного для всіх дня святкування вирішиться вмить. Та й не матиме значення сам день і дата, а матиме значення подія», – підсумував спікер.

Якою є історія співвідношення святкових днів у церковному та світському календарях?

Анатолій Бабинський, співробітник Інституту релігії і суспільства Українського католицького університету, розповів Opinion, що під час формування сучасних держав питання робочих та святкових днів неодноразово опинялися в епіцентрі дискусій між церковною та світською владою, однак поступово через низку причин кількість вихідних днів все ж скорочувалася.

«Питання святкових днів у церковному календарі та співвіднесення їх із світським календарем має довгу історію. У процесі формування модерних держав питання кількості робочих і святкових днів неодноразово ставало предметом дискусій між світською і церковною владою. Поступово кількість вихідних днів скорочувалася, бо цього вимагав розвиток економік країни. Часто навіть самі церкви у XVIII-XIX століттях радо скорочували кількість цих днів. Цікавою була мотивація церковного керівництва: маючи звичний робочий день, вірні менше грішили, натомість вихідні дні часто проводили в пиятиках. Не знаю, чи така мотивація сьогодні була б переконливою, хоч і в ній є частка правди. Але якщо з часом перенесення святкового дня буде скасоване з тих же економічних причин, то це не складе надто багато проблем для належного святкування великих свят, насамперед Пасхи і П’ятидесятниці, церквами», – розповів експерт.

Чи є нагальна потреба у «подвійному» святкуванні Великодня?

Анатолій Бабинський переконаний: порівнювати необхідність і доцільність запровадження додаткових вихідних на Великдень із «подвійним» святкуванням Різдва в Україні є не зовсім правильним, оскільки у цьому разі питання не є таким актуальним.

«Питання “подвійного” святкування Пасхи не стоїть так гостро, як це було у випадку Різдва. Насамперед тому, що це свято завжди припадає на неділю. Понеділок стає вихідним днем лише тому, що держава переносить святковий день, якщо він випадає на вихідний. Основний час святкування Пасхи в римо-католицькій церкві припадає на ніч із суботи на неділю і саму неділю. Важливими для римо-католиків є також страсні дні, які передують цьому святкуванню. Але відсутність вихідного дня в понеділок після Пасхи не створює великих проблем для святкування. Загалом після низки реформ латинського календаря він влаштований таким чином, що значні свята переносяться на неділі, щоб віряни могли бути на урочистих богослужіннях. Це не стосується Різдва, яке завжди припадає на 25 грудня, і, відповідно, вірні римо-католицької церкви, які брали участь в урочистостях чи святкуваннях із родиною відчували дискомфорт. Тепер це питання в нашій державі розв‘язане. Гіпотетично, навіть якщо лише частина християн східної традиції з часом перейде з юліанського календаря, то святкуватиме Різдво разом із більшістю світу – 25 грудня. Встановлення 25 грудня вихідного дня матиме також свій цивілізаційний вимір, українці все більше відчуватимуть себе частиною європейського простору. Навіть якщо вони не є римо-католиками.

В Україні існує диспропорція між вірними православних і католицьких церков. Католики складають лише 10 %, при цьому, що Різдво 25 грудня святкують лише трохи більше 1 %. Решта – це католики східної традиції, або греко-католики, святкують Різдво із православними, тобто за юліанським календарем. На сьогодні в середовищі українських християн немає дискусій щодо збільшення вихідних. Єдиним питанням завжди було 25 грудня, але воно на сьогодні вирішене. Коли в майбутньому християни східної традиції, православні та греко-католики відкорегують свої календарі, потреба у вихідному 7 січня зникне. Зрештою, в жодній літургічній книзі церков візантійської (східної) традиції немає такої дати. Різдво є лише 25 грудня», – ідеться у коментарі для Opinion.

Чи намагалася церква змінити дату святкування Пасхи?

Яків Шумило, ЧСВВ, прес-служба отців Василіян в Україні, УГКЦ, пояснив Opinion, що нині ми не спостерігали спроб церкви, принаймні УГКЦ, змінити дати святкування, і на це є цілком логічні та об’єктивні причини. Однак держава, яка дійсно шанує свій народ і намагається представляти інтереси різних суспільних верств, все ж може забезпечити додаткові вихідні. Розглядати це питання слід через призму релігійних переконань більшості громадян.

«Що стосується аспекту віри, то календарне питання абсолютно не грає вирішальної ролі. Христове Воскресіння святкується у неділю, а тому виконати свій християнський обов’язок цілком є реально. Питання виникає з додатковими вихідними, які дають змогу більше побути в сімейному колі або краще відпочити. Звичайно, у нашому народі по-особливому відчувається потреба єдності, а тому є зрозумілим є бажання святкувати Пасху в один день.

У цьому питанні не все так просто. Через літочислення Пасхи в єврейському народі математичні неточності та пов’язані з цим календарні реформи сьогодні маємо ситуацію з різними календарями. Якщо ми говоримо про зміну календаря з боку церкви, то це не є питання кількох років. Якщо йдеться про суспільство, то тут немає лише однієї точки розгляду цього питання. Можемо говорити про політичний критерій і погляд на Європу, яка живе за григоріанським календарем. Можна сперечатися про історичний складник і національну ідентичність, яка пов’язана зі східним обрядом у церкві. Не оминемо увагою і традицію, адже в нашому народі вона відіграє чимале значення. У цьому контексті можна згадати, що всі реформи в календарі супроводжувалися більшими чи меншими конфліктами. Хоча вони стосуються радше спільного святкування Різдва. Отож, у будь-якому разі якусь зміну чи спроби з боку церкви (принаймні УГКЦ) змінити дату святкування Пасхи нині не спостерігаємо. А причин для цього вистачає.

Натомість держава, яка шанує свій народ та намагається представляти інтереси різних суспільних верств, може забезпечити у пасхальний період додаткові вихідні. Для мене як християнина важливішим залишається питання про те, як правильно провести вихідні або свято Пасхи. Адже неділя, яка є днем Христового Воскресіння, для того, щоб відновити свої сили, подякувати Богу та освятити цей день завдяки молитві та плеканню тісних стосунків серед рідних або знайомих. Це є одне з важливих завдань християн. Саме у цьому напрямку ми повинні розглядати додаткові вихідні, які пов’язані саме з релігійними переконаннями більшості громадян.

Говорячи про Пасху в подальші роки, то на наступні два роки різниця між календарями буде становити лише один тиждень. Спільна Пасха очікує нас у 2025 і 2028 роках», – пояснив Яків Шумило.

Думку про необхідність запровадження додаткових вихідних з урахуванням прав усіх вірян підтримав і політичний аналітик Дмитро Франчук. На його погляд, нині в Україні є чимало родин, які святкують одразу «два» Великодня, а додавання нових вихідних може сприяти гуртуванню українців у цей непростий час та виключати можливий розвиток релігійних конфліктів.

«Перше та найголовніше: це велике свято як для України, так і для країн Євросоюзу та США. Вважаю, що на державному рівні мають враховувати права всіх віросповідань, якщо ж ми говоримо про католицький Великдень, то для вірян нашої країни, які святкують Великдень 1 квітня, мають впроваджуватися вихідні дні, не порушуючи рівність серед населення.

У нашій країні багато сімей, які вже не перший рік святкують два Великодні, оскільки в родинах є віряни римо- та греко-католицької церков. Також це об’єднує та гуртує родини в непростий час та не дає розвитку конфлікту на підґрунті віросповідання», – впевнений аналітик.

Текст: Дмитро Журавель

Залишити коментар