П'ятниця, 25 вересня

Понад чверть століття акваторія Молочного лиману (Запорізька область) була гідрологічним заказником загальнодержавного значення. Проте останнім часом лиман, на жаль, згадують не як про унікальну природну пам’ятку, а як про місце, де сталася «екологічна катастрофа».

На картах ХІХ століття він позначений як Молочне озеро. В 1932 році лиман з’єднався з морем. Тоді, за даними завідувачки відділу природи Мелітопольського краєзнавчого музею Світлани Новогородської, багато видів риби увійшло до лиману, а в 1955 році була організована одна з перших експедицій із вивчення рибогосподарської діяльності Молочного лиману.

Його площа – 168 кв. км, довжина – 32 км, максимальна ширина – 8 км, глибина – 3 м. Це офіційні дані, але після того як пересохла промоїна, що з’єднує Молочний лиман і Азовське море, він суттєво зменшився у розмірах.

«Нам з однолітками дуже пощастило – наше дитинство та юність пройшли на березі тоді ще унікального водоймища Молочний лиман. З його історії: до 1941 року лиман влітку пересихав, і його можна було в кількох місцях переїхати на конях із возом. Саме так мій дід возив зібрану сіль з дна висохлих заток на базар до Єфремівки. У 1943 році, відступаючи, практичні німці підірвали в найвужчому місці Степанівської коси промоїну, щоб не опинитися в оточенні. Крім того, що це було найвужче місце коси, там ще й поворот берегової лінії моря розташований під правильним кутом до панівних східних вітрів. Таким чином, ця проста і дешева гідротехнічна споруда працювала до 1975 року й більше нагадувала природну протоку», – згадує місцевий фермер Анатолій Тиховод.

Він також каже, що в 1975 році було прийнято рішення засипати промоїну, яка була, і прокопати нову, на 3 км ближче до Кирилівки.

«Стару успішно засипали. Нову прокопати не встигли. Лиман замерз взимку. І навесні береги його були посипані загиблими судаками, кефаллю, таранею… У 1976 році нову промоїну все ж прокопали. До речі, її розмістили в такому місці, що копати довелося більше 1 км і зовсім під іншим кутом (німецька була довжиною близько 100 м.) Нову промоїну успішно засипало піском. Але багата Радянська держава могла собі дозволити поставити 2 земснаряди й тримати протоку в робочому стані. Тим паче, що намиті мільйони тонн піску і черепашки успішно використовували на ударних будовах тих п’ятирічок. Після розпаду Союзу все різко змінилося. Грошей не стало. Промоїна зовсім зміліла, її засипало піском. А лиман, не маючи циркуляції води з морем, перетворився відразу на брудне озеро, а потім почав різко міліти», – додає Тиховод.

З 2010 року лиман став частиною Приазовського національного природного парку. На його березі розташовані дитячі табори відпочинку. Молочний лиман омиває береги трьох районів Запорізької області: Якимівського, Приазовського і Мелітопольського.

Працівники Приазовського національного природного парку запевняють, що новий «коридор», який поєднує лиман із морем, побудований біля тієї самої старої промоїни, яку свого часу зробили німці.

«Це добре видно на копії карти 1954 року. Загальна довжина промоїни була близько 400 метрів. Але ніхто не каже, що треба відновити канал шириною майже півкілометра. Це просто нереально. Тоді була інша ситуація з намивом і розмивом. Адже німці теж не підривали 400 метрів. Вони підірвали там вузький прохід, щоб затримати наступ радянської армії. А потім вже внаслідок природних процесів вимоїна була розмита на 400 метрів», – пояснив місцевим ЗМІ співробітник Приазовського національного природного парку Валерій Санько.

До того як «водяний коридор» між лиманом і морем занесло піском, у лимані мешкало 30 видів риби. Останніми роками для того, аби їх порахувати, вистачить пальців однієї руки.

З 1974 року до кінця 90-х років промоїну підтримували в працюючому стані рибалки. Вони ж і були зацікавлені в розведенні риби, зокрема йдеться про піленгаса, а також (у подальшому) у його промисловому вилові. Окрім того, рибацький колгосп мав намір побудувати завод із розведення осетрів, консервний цех і супутню інфраструктуру. Плани залишились на папері. Можновладці забрали в рибалок промоїну і вирішили, що її розчисткою буде опікуватись держава.

Минулого року із бюджету області на відкриття промоїни виділили 1,5 млн грн. Тендер провели, переможцем стала фірма з Миколаєва. Проте виявилось, що підрядник взяв аванс, а роботу не виконав. Як результат у вересні на Молочному лимані загинуло понад 60 тис. тушок піленгаса. Держава понесла збитки на загальну суму 92 млн грн. Запорізька обласна прокуратура звинуватила керівника департаменту екології у халатності, підрядника – у підробці документів. Зі свого боку профільне міністерство у «фейсбучному просторі» обурилось і обіцяло покарати винних, але заявою у соцмережі все й закінчилось.

Поки правоохоронці та влада шукають винних, промоїну знову занесло піском, внаслідок чого підвищується і рівень солоності, що призведе до чергового замору.

І навіть якщо цього року (так само, як минулого й позаминулого) влада зробить гарну картинку і відкриє весною промоїну, її потрібно буде підтримувати. Інакше державі буде завдано збитки, правоохоронці відкриватимуть нові кримінальні справи, а унікальний гідрологічний заказник і далі перетворюватиметься на калюжу.

Текст: Ольга Парсенюк

Фото: Дмитро Смольєнко

Залишити коментар