Понеділок, 28 вересня

Цього вівторка, 3 лютого, на 73-му році життя помер відомий український поет, представник Київської школи поезії Станіслав Вишенський. Серце поета перестало битися в селі Скибин Київської області. Вишенський належав до покоління постшістдесятників (поетів-нонконформістів), серед яких Микола Воробйов, Василь Голобородько, Михайло Григорів та інші. У творчому доробці поета збірки «Симфори», «Світотвір», «Альта», «Колекція снігів», «Синус покуття» та інші.

Іван Андрусяк, літературний критик, перекладач, поет і дитячий письменник, висловив слова співчуття та опублікував свій улюблений вірш Станіслава Вишенського. «Доля всіх – обростати учнями, пережити найкращого з них», – ідеться у тексті вірша.

Літературний критик, есеїст і літературознавець Євген Баран розповів історію свого знайомства з видатним українським поетом. Баран зізнався, що саме Вишенський, а не Павличко чи Драч, був для нього справжнім Богом, і з нього почалось вростання в поетичні світи.

Леся Мудрак, письменниця, критикиня та перекладачка, зазначила, що Станіслав Вишенський був дивовижним поетом, який підтримував талановитих і давав можливість для самореалізації. Мудрак також подякувала поетові за його підтримку та допомогу в скрутні студентські роки, а також за співпрацю з журналом «Книжковий клуб +».

Видавець, письменник, журналіст і громадський діяч Сергій Пантюк також висловив слова скорботи щодо смерті відомого поета, згадавши знайомство з його творчістю та періодичне спілкування.

Богдан Пастух, головний редактор видавництва «Астролябія» та літературознавець, приєднався до вшанування пам’яті Станіслава Вишенського, опублікувавши уривок з одного з віршів поета.

Письменник Степан Процюк розповів, що вірші Вишенського насправді мало розуміли, він мав небагато поціновувачів, хоча й справді був великим поетом і есеїстом, який занурювався у моторошні безміри підсвідомого. Автор допису впевнений: він прожив складне і славне життя. Процюк зізнався, що прищепив любов до його поезії певній кількості молодих людей. Він часом розмовляв із поетом віч-на-віч і телефоном, однак, схоже, не так часто, як би було потрібно.

Журналіст Іван Ольховський пояснив, чому про Вишенського не розповідали по телебаченню та не нагороджували літературними преміями. Річ у тому, що поет був подвижником, далеким від суєти, «договорняків» і літературних «подачок». Ольховський назвав автора безоглядним трудягою, який був поза пристосуванством, поза писаннями на догоду часу, віяннями, на догоду мілкеньким поціновувачам глибокого змісту.

Журналіст і письменник Андрій Коваленко також поділився історією знайомства зі Станіславом Вишенським та додав, що все більше переконувався, що цей чоловік і ззовні, і внутрішньо був дуже подібний на Григорія Сковороду, був одним із найбільших поетів сучасної української літератури.

Збирав реакції Степан Коза

Залишити коментар