Понеділок, 22 жовтня

Цього вівторка, 3 квітня, активіста Євромайдану та учасника АТО Івана Бубенчика затримали й доставили в Печерський суд Києва для обрання запобіжного заходу. Генпрокуратура заявила, що активіста підозрюють у вбивстві. Нагадаємо, у лютому 2016 року сам Бубенчик в одному з інтерв’ю розповів, що у 2014 році вбив з автомата двох командирів «Беркуту», які стріляли по барикадах активістів. Тоді прокуратура не змогла притягнути його до відповідальності через оголошену Верховною Радою амністію. Більше – у реакціях від Opinion.

Про повідомлення про підозру у вчиненні вбивств працівника правоохоронного органу та військовослужбовця внутрішніх військ було оголошено на офіційній сторінці Генеральної прокуратури. Зокрема зазначається, що триває розслідування злочинів під час протестних акцій у листопаді 2013 – лютому 2014 року, вчинених як протестувальниками, так і правоохоронцями. Хтозна, може, такими темпами «беркутівці», що втекли до Росії, зможуть спокійно собі повернутися. Або навіть свідчити проти активістів. Оце буде маятник правосуддя.

Наступного дня на новину відреагував генеральний прокурор країни Юрій Луценко. Він заявив, що вважає неправильною кваліфікацію дій учасника Революції гідності, визначену працівниками Департаменту спецрозслідувань. Ба більше, Луценко змінив групу прокурорів щодо даного епізоду розслідування подій на Майдані. Правильно, пане Юрію, бо й активісти можуть колись закінчитися, потім і за різних там генпрокурорів можуть взятись.

Директор Інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович переконаний, що Бубенчик був одним із тих, хто змінив історію Майдану, а результат суду над ним може змінити долю нашої країни. Вирок, за словами автора допису, має показати, що для нас важливіше: право чи закон? Пане Володимире, тут із «щупальцями» розібратись не виходить, а ви кажете про такі глобальні речі.

Блогер Олександр Данилюк впевнений, що заява Луценка про недолугість Закону про амністію учасників Майдану є тривожним дзвіночком для всіх, хто може отримати реальні статті за організацію масових заворушень. Олександре, як кажуть європейці, зберігайте спокій, тут навіть кулемета чистити не треба. Не забувайте, що таку ж статтю можна буде застосувати і до пана Луценка. Не буде ж розумна людина топити свого ж човна.

А от інший блогер, Сергій Іванов, назвав Бубенчика останнім дзвіночком для «декого». Перефразовуючи одне із щупальців «русского мира»: конкретики вимагають наші серця, конкретики, пане Сергію!

Журналіст Сергій Костеж переконаний, що випадок із Бубенчиком свідчить про те, що не слід хизуватися про участь у якихось важливих історичних подіях, де ви, наприклад, відкривали вогонь, захищаючи людей без зброї. Натомість Костеж пропонує писати мемуари, які можна було б оприлюднити вже після смерті. Ідея прикольна, концепція – як завжди. Краще вже тоді просто мовчати. Сидиш собі у Facebook та й мовчиш. І ніхто не знає, хто ти, що ти.

А ось журналістка Ольга Лень замість абстрактних пропозицій про мемуари вирішила поставити доволі справедливі та логічні питання.

Євген Магда, директор Інституту світової політики, вважає, що ситуація в Україні щонайменше піддається впливу ззовні. Ну то, пане Євгене, цю Америку Христофор Колумб вже якось відкривав, давайте або конкретніше, або в мемуарах почитаємо.

Журналіст і публіцист Сергій Руденко зізнався, що інколи йому здається, що в тих, хто потрапляє в українську владу, разом із мізками атрофуються інстинкт самозбереження та здоровий глузд. Ну що, пане Сергію, тепер вам у політику взагалі не можна. А то ж ми пригадаємо. Приймемо за зізнання та покаяння.

Блогер Антон Ходза з відчутним сарказмом зазначив, що Бубенчика спіймали задля того, аби потім ніхто не сказав, що за злочини на Майдані нікого не покарали. Ваша ставка прийнята, пане Антоне, дочекайтесь завершення змагань.

Микола Спірідонов, політичний консультант, схоже, забув, чого від нього очікують читачі, поставивши риторичне питання: чи будуть невдовзі судити інших учасників тих подій. Пане Миколо, ну це ж ви мали б спрогнозувати та пояснити. Чи у вас був вихідний?

А от і прямолінійна зрадонька приїхала! Я вже хвилюватись почав, як ми без цього. Тут же що не реакція, то добро та світло. Роман Шевченко, екс-помічник голови Державної прикордонної служби, назвав справу Бубенчика останньою краплею, після якої вже прощення не буде. Ну от, так добре почали, а закінчили, як завжди, Сейшелами.

Нардеп Єгор Соболєв впевнений, що в такий спосіб учасникам Майдану передають «привіт» від Януковича, Захарченка та Пшонки. Єгоре, ви цей-во, «легітимному» теж передавайте, скажіть, чекаємо його тут, аж дочекатись не можемо.

Олексій Бик, бард і поет, закликав своїх побратимів «не відсвічувати», не викладати фото зі зброєю та розповідати лише те, що неможливо перевірити або від чого можна без шкоди відмовитися. Коротше кажучи, ціла інструкція для молодого революціонера.

А ось Юрій Бутусов, журналіст і головний редактор порталу «Цензор.Нет» навів цілий перелік причин, чому Іван Бубенчик не має опинитися за ґратами. Зокрема, йдеться про Закон про амністію, відсутність кримінальних справ, неоднозначне інтерв’ю. Тексту багато, тому ставлю його в кінець, для найбільш витриваліших читачів.

Збирав реакції та видаляв свої фотки з іграшковим пістолетом Степан Коза

1 комментарий

  1. Отже, в цій країни вбивцею вважається не той, хто на власний розсуд позбавляє життя людську істоту, а той, хто при цьому на свою біду не має «на руках» неспростовного компромату на Отців революції гідності. А «виконробом» у цій касті вимальовується ГеніАльний прокурор. І з такими морально-етичними цінностями нам розповідають про долучення України до цивілізованої людської спільноти? – Абсурд.

Залишити коментар