Вівторок, 22 вересня

Ветеран АТО Петро Батьківський сполошив увесь український Facebook: іронічне селфі чоловіка в камуфляжі з підлітками-хіпстерами розділило нашу інтернет-спільноту надвоє. Чимало бруду вилилося як на ветерана АТО, так і на школярів. Opinion з’ясував, чому українці з таким завзяттям сваряться, спалюють мости та принижують один одного замість пошуку діалогу та примирення.

Вавилонська вежа. Лукас ван Ванкельборх, 1594 рік

Герой гучного скандалу, колишній морпіх, а нині головний сержант 44-ї окремої артилеристської бригади Петро Батьківський закрив свою Facebook-сторінку та не відповідає на повідомлення. Хоча дві доби тому він був головним (анти)героєм українського інтернету. За першу добу селфі з простим дописом «які коментарі будуть» зібрав понад тисячу репостів та вдвічі більше коментарів. Військовий зізнався, що після публікації знімка, який викликав резонанс у суспільстві, у нього почалися неприємності на службі.

«У мене почалися великі проблеми, проводиться розслідування. Тому видалив все зі своєї сторінки у Facebook. Одразу хочу сказати, що я не гомофоб і не хотів нікого образити. Мене здивувала така реакція суспільства на це фото. Це було просто селфі», – пізніше прокоментував Петро Батьківський.

Вавилонська вежа. Пітер Брейгель, 1563 рік

Цей пост здійняв настільки високу медіахвилю, що чимало загальнонаціональних телеканалів, інтернет-видань присвятили йому сюжети та новини. Не стояли осторонь і нардепи, активісти, волонтери, блогери та, здається, ще 40 млн українців.

«Цей допис став тригером національної інтернет-сварки, бо мав ключові фактори для цього: сенсація – військовий «ображає» дітей, власне, сам скандал-протистояння культур (мілітаристської та неформальної), до якого провокував автор допису, та вдалий час, коли була зроблена публікація – скандал із Савченко зійшов нанівець, а натовп знов був у пошуках хліба та видовищ. Як бачимо, три слова та селфі змогли наробити хайпу більше за будь-яку політику», – розповів соціолог Сергій Ковалинський.

Вавилонська вежа. Сицилія, 1180 рік

Протистояння, яке підірвало український Facebook, не мало жодних шансів у реальному житті. Щодня повз кожного пересічного громадянина в мирному місті проходять сотні чоловіків у камуфляжі та ще більше юнаків у рожевих кедах. І всі вони спокійно співіснують. Рівно до того моменту, як хтось із них не викладе фото в інтернет.

«Слід зазначити, що соцмережі зараз – це такий собі майданчик для принижень “не таких”. Якщо раніше пліткарі шепотілися за спинами, то тепер у кожного є акаунт у Facebook. Анонімний чи ні. І чимало вважають своїм обов’язком висловити свою думку. Однак культура спілкування у нас досить на низькому рівні. Передусім через те, що раніше до думки людей взагалі не прислуховувалися чи навіть забороняли її висловлювати. Тим паче, коли ми не можемо бачити або чути іншу людину, відсутність візуальних і звукових сигналів має тенденцію робити нас більш сміливими у своїх висловлюваннях. Тобто коментатори не усвідомлюють, що вони принижують іншу людину, яка і в разі військового, і підлітків узагалі не очікувала стати об’єктом глузувань. Врешті-решт, сперечальники взагалі забувають, що там, на іншому кінці, жива людина. Тому замість обговорення, дискусії все скочується до булінгу, тролінгу та образ», – пояснив психолог Олександр Щербицький.

Вавилоньска вежа. Ендре Рожда, 1958 рік

Цей конфлікт нагадує підлітковий поділ світу на винятково чорне та біле, правильне й неправильне, добре чи погане. Однак світ зазвичай багатокольоровий, у ньому вміщаються хакі й рожеве взуття, подобається це комусь чи ні. Надто ж небезпечною зрада є в питаннях політики та людських взаємин.

«Автор допису в Facebook вирішив зіграти на контрасті, однак він, напевно, і сам не очікував, чим все закінчиться. Ветерана АТО почали звинувачувати в “радянськості”, тих хлопців у яскравому одязі – чи не в пропаганді гомосексуалізму. Рівень образ дійшов до абсурду. Хоча насправді більшість із коментаторів – непогані люди, які щиро люблять свою країну, нормально ставляться до співгромадян. Ось тільки не здатні піднятися над своїми пубертатними уявленнями про світ та країну. Такий підхід у принципі зводить нанівець будь-які спроби на побудову раціонального погляду та діалогу.

Українцям вже час зрозуміти: якщо ми обрали свободу, то ми обрали право носити хакі чи рожеві кеди. Однак ми не отримали право на свободу конфлікту та принижень», – додала конфліктологиня Оксана Терещенко.

Потрібно пам’ятати, що непорозуміння ніколи не знищити в суперечці, a лише за допомогою такту, дипломатії, примирення і співчутливого прагнення зрозуміти точку зору іншого. Перемогти ж у дискусіях можна лише одним методом – навіть і не починати її. Тим паче в інтернеті.

Текст: Костянтин Руль

Залишити коментар