П'ятниця, 27 листопада

Дві криваві ДТП – осіння у Харкові й весняна у Кривому Розі – змусили Кабмін перейнятися проблемою безпеки на автошляхах, проте навряд чи бодай одна з урядових ініціатив здатна підвищити її рівень.

Харківська трагедія сталася торік у жовтні. Позашляховик Lexus, яким керувала 20-річна студентка Олена Зайцева, вилетів на перехрестя на великій швидкості. Вже там зіштовхнувся з автомобілем Volkswagen 49-річного бізнесмена Геннадія Дронова, який рушив на жовте світло, і його відкинуло на людей, що чекали змоги перейти дорогу. Загинуло п’ятеро, і ще шестеро постраждало.

Моторошна аварія в Кривому Розі, під час якої зіштовхнулися маршрутка, легковий автомобіль Mazda, водій якого рухався другорядною дорогою (світлофор при цьому працював у режимі миготливого жовтого світла, коли рух на перехрестях регулюється дорожніми знаками), і автобус, сталася тиждень тому. Її криваві «жнива» – дев’ятеро загиблих і ще два з половиною десятки травмованих.

Після страшної ДТП у Харкові Кабінет Міністрів зменшив максимально допустиму в населених пунктах швидкість руху автомобілів з 60 до 50 км/год. Криворізька дорожньо-транспортна пригода підштовхнула урядовців до ідеї скасувати… жовте світло світлофора. Проте, і прості українці, які не один рік за кермом, і експерти в один голос стверджують, що жоден із подібних заходів не має нічого спільного з посиленням безпеки дорожнього руху.

Лемент – спочатку в соцмережах, а потім і в ЗМІ – розпочався після того, як на Facebook-сторінці заступника міністра інфраструктури Юрія Лавренюка з’явився пост про те, що створено урядову комісію «з технічного розслідування ДТП» у Кривому Розі, до складу якої увійшло купа народу, починаючи з Нацполіції й закінчуючи представниками Укравтодору. І що прем’єр Володимир Гройсман, вислухавши аргументи пана Лавренюка, який і очолив цю комісію, «доручив Мінінфраструктури, МВС, Національній поліції, Укравтодору та Укртрансбезпеці опрацювати питання щодо скасування жовтого миготливого сигналу світлофора та в разі необхідності винести відповідне питання на засідання уряду». За його словами, це дуже правильна ініціатива, тому що якщо проаналізувати останні резонансні ДТП, то «всі вони пов’язані з проїздом на жовтий миготливий сигнал світлофора».

Викривлена статистика і брак культури водіння

Аби з’ясувати, чим так завинило жовте око світлофора і чи справді воно завинило, вирішила поспілкуватися як з автомобілістами, так і з людьми, які з огляду на службові обов’язки мали чи мають стосунок до дорожнього руху. Як нагадує екс-начальник Департаменту ДАІ України Анатолій Сіренко, жовте світло в нашій країні – сигнал світлофора, який забороняє рух, а не дозволяє його. «І якщо наші люди не розуміють цього і починають рухатися на жовтий сигнал, думаючи, що їм уже можна їхати, то проблема не у жовтому світлі, – роз’яснює він у коментарі для Opinion. – Вона глобальніша й називається культурою водіння на дорогах».

За словами Анатолія Петровича, який свого часу не один рік займався й розслідуваннями дорожньо-транспортних пригод, у нашій країні найбільш аварійні місяці в році – це квітень і вересень, і трагедія в Кривому Розі – зайве тому підтвердження. «Щоб знизити рівень аварійності в такі періоди, – продовжує Анатолій Сіренко, – треба було в масштабах країни завчасно провести комплекс заходів, спрямованих на підвищення свідомості водіїв: де треба – попередити, пояснити. Щоб зменшити аварійність, потрібно працювати в комплексі, аналізувати статистику, причини аварійності, робити все, щоб водії ретельно виконували Правила дорожнього руху».

Ідея відмовитися від жовтого світла не найвдаліша, запевнив Opinion і юрист, фахівець у справах з ДТП Вадим Володарський. «Зверніть увагу, жовтого світла немає у пішохідних світлофорах, – пояснює він, – то навіщо воно потрібне в автомобільних? А для того щоб ті, хто вже перебуває на перехресті, могли закінчити маневр. Тобто це певний перехідний період для всіх напрямків». Уже з цього можна дійти висновку, що проблема – не у жовтому світлі, а в тому, як його трактують водії. У тих, хто свого часу добре вчив чинні в Україні Правила дорожнього руху і дотримується їх, із цим проблем не виникає. А ось хто просто купив, якраз і може собі дозволити проскакувати на жовте світло.

Припустімо, ми відмовилися від жовтого світла. Про вартість перепрограмування всіх світлофорів сьогодні не говоритимемо, хоч це питання, враховуючи брак потрібних спеціалістів, теж важливе. У такому разі є два варіанти: або у нас перемикається відразу із зеленого на червоний (і навпаки), і тоді немає оцього проміжку для завершення маневру, а це почне призводити до зіткнень, або ми вмикаємо червоний для обох напрямків. Нині й так багато водіїв нехтують сигналами світлофора, а тоді почнуть їздити на відверте червоне світло. Як думаєте, безпека руху від того покращиться?»

Насправді, підкреслює юрист, думка якого з цього питання збігається з позицією екс-начальника ДАІ України, проблема в тому, що у нас загалом немає об’єктивної статистики причин аварійності. «Причина цього явища, – вважає адвокат, – украй низька якість слідства, корупція в цій сфері, а також специфіка наших ПДР. Пояснюю: коли по конкретній справі неправильно встановлюють не тільки винуватця, а й причину, справа потрапляє не в той відділ статистики. Як це відбувається? Простий приклад. Вискочив у недозволеному місці пішохід, його збили. Кримінальне провадження щодо водія. Справа вже потрапляє в розділ статистики ДТП з вини водіїв, а не пішоходів, хоч аварійну ситуацію створено саме пішоходом.

Водія звинувачують у недотриманні безпечної швидкості або в тому, що не загальмував вчасно, це п. 12.3 ПДР, розділ про швидкість. Наша справа потрапляє до відділу статистики ДТП, що стаються через перевищення швидкості. Те ж саме стосується й низки інших випадків. Тобто для того щоб визначити, якими мають бути заходи боротьби з аварійністю, спочатку потрібно зрозуміти, а які ж справжні причини цієї аварійності. А для цього треба навести порядок у слідстві, й тоді через рік-два можна буде отримати результат».

Ігнорування правил вкупі з безкарністю

Який висновок? Жовте світло – сигнал світлофора, який, з одного боку, забороняє рух, а з іншого – дозволяє завершити маневр. Тобто якщо водій уже виїхав на перехрестя і загорілося жовте світло, він повинен якнайшвидше це перехрестя проїхати. А ось той, який стоїть на червоне світло і для нього загорається жовте, має право рушити з місця тільки тоді, коли для нього загориться зелене. Недотримання цієї вимоги ПДР – одна з причин зіткнення у Харкові. «Слідкував за тим, як починали розслідувати ДТП в Харкові з Зайцевою, – каже колишній очільник ДАІ України, – підхід був не зовсім правильний, але потім у справу втрутилися люди, які розуміються на цих речах, і розслідування пішло у правильному руслі: автомобіль, яким керував Дронов, не мав права починати рух, поки його не закінчили інші учасники дорожнього руху, навіть якщо Зайцева закінчувала маневр уже на жовтий».

Що ж до миготливого жовтого світла, то воно вмикається у нічний час, коли немає інтенсивного руху. У такому разі Правилами дорожнього руху передбачено пріоритет дорожніх знаків. Якщо їх немає, тоді спрацьовує правило перешкоди справа, тобто водій повинен пропустити того, хто в нього з правого боку (проїзд нерегульованих перехресть). «Немає нічого страшного в тому, що світлофор працює в режимі миготливого жовтого, – каже Анатолій Петрович, – так часто програмують світлофори у містах десь із 12-ї ночі до 5-ї чи 6-ї ранку. У такому разі треба керуватися знаками й розміткою, і ті, хто їде другорядною дорогою, повинні пропускати тих, хто пересувається головною».

Як мовиться, знову за рибу гроші: винне не жовте око світлофора, а недисциплінованість наших водіїв, яка формується безкарністю. Адже головні причини ДТП з тяжкими наслідками, зокрема й людськими жертвами – перевищення швидкості, неправильний проїзд перехресть і порушення правил маневрування при обгоні чи в разі перебудовування зі смуги в смугу. Трагедії і в Харкові, і в Кривому Розі – це порушення правил проїзду перехресть. Дотримуються їх водії чи ігнорують – від того, яке світло горить на світлофорі, аж ніяк не залежить.

Анатолій Сіренко, спираючись на свій багаторічний досвід, пояснює, що якщо йдеться про перехрестя, то важливе не тільки дотримання Правил дорожнього руху всіма його учасниками, зокрема й пішоходами, а й ціла низка інших чинників. Наприклад, фахівці підприємств дорожнього сервісу (у Києві це КП «Центр організації дорожнього руху») повинні чітко визначити алгоритм роботи світлофорів на кожному перехресті. І якщо для однієї сторони – тієї, яка закінчує рух, – уже загорілося жовте світло, для іншої зелене ще не повинно загоратися. У нас же, за словами Сіренка, ще й проблема з кадрами: бракує як тих фахівців, що встановлюють і програмують світлофори, так і тих, що займаються дорожньою розміткою. А навіть непродумана дорожня розмітка може стати чинником, що створює аварійні ситуації.

Країна непродуманих експериментів

Не втрималася й теж написала у Facebook пост щодо подальшої долі жовтого сигналу світлофора. І, мовляв, чи є десь в Європі двоокий автомобільний світлофор? «Що нам втрачати? Країна непродуманих експериментів, – відгукнувся журналіст, колишній редактор газет «Сегодня» і «Новая» Олег Нипадимка. – Зараз підрахував: на автомобілі бував у 14-ти країнах, і немає жодної, де б світлофор був без жовтого світла. Зважаючи на те, що відбувається в Україні, мені страшно уявити, що вони ще почнуть реформувати».

За словами юриста Максима Гольдарба, уряд мав чотири роки для того, щоб нормально навести порядок на дорогах. «За чотири роки після знищення служби Державтоінспекції, – зазначив він Opinion, – після того, що в ці роки була повністю відсутня робота в напрямку безпеки руху, після клоунади з селфі з поліцейськими і з машинками, зростання рівня злочинності загалом по країні вони знайшли винуватця в загибелі людей у Кривому Розі! І цей винуватець – жовте світло світлофора! Хіба можна якось коментувати цей абсурд?» Тобто замість того щоб справді подбати про безпеку на наших дорогах, уряд ініціює новацію, яка йде врозріз із Конвенцією про дорожні знаки і сигнали, ухваленою ООН у 1968 році, яку Україна ратифікувала в 1974-му. Навряд чи українцям сподобається, якщо їх, скажімо, перестануть пускати в країни, які теж її ратифікували.

На думку Анатолія Сіренка, треба не просто слідкувати за дотриманням законів – важливо прописувати їх так, щоб було комфортно учасникам дорожнього руху. Причому незалежно від того, водій ти чи пішохід.

А от запроваджувати норми, які створюватимуть певні незручності, навряд чи слід. «Колись я вчився в Америці, – ділиться власним досвідом з Opіnіon письменник-фантаст Олег Виноградов, – і нам там показували, як відбувається підготовка до того, щоб почепити один нестандартний дорожній знак за ініціативою громадськості.

Алгоритм дій приблизно такий: спочатку – для вивчення питання – виділяють муніципальні кошти. Потім опитують усіх зацікавлених: треба чи ні? Далі консультуються, причому не формально, як це часто роблять у нас, зі спеціалістами (психологами, дорожниками, автомобілістами, не забуваючи й про пішоходів), і тільки після цього проводять кілька експериментів, спостерігають за результатом, а вже на підставі висновків ухвалюють рішення, потрібен там такий знак чи ні.

Змінювати так серйозно Правила дорожнього руху в Україні без попереднього вивчення питання теж не можна. Але чи будуть у нас ретельно вивчати? За 10 років роботи в нашому законодавчому органі я жодного разу не бачив бодай якогось підготовчого аналізу, з будь-якого питання. От якщо спитати в ініціаторів, на скільки знизиться рівень травматизму і аварій після запровадження такої новації, думаєте, дадуть відповідь? Але ж це головне. Як на мене, таке нововведення здатне призвести до сотень нових аварій і каліцтв, а то і смертей».

А найбільш повно і чітко висловився щодо цієї урядової ідеї – теж на своїй сторінці у мережі Facebook – генеральний директор Всеукраїнської асоціації автомобільних імпортерів і дилерів Олег Назаренко: «Ну як у країні, в якій за відсутності дорожньої поліції відбуваються десятки тисяч ДТП за участю “блях”, після яких багато власників “блях” просто тікають; в якій немає фотофіксації, а безліч авто їздить взагалі без поліса автоцивілки, починати говорити про “важливу” проблему скасування жовтого сигналу світлофора? Уявляєте, скільки мільярдів гривень піде на це в масштабах України і як на цьому зароблять наближені до такого “скасування” фірмочки?!»

Пан Назаренко, як і велика кількість українців, вважає, що ці мільярди краще пустити на ремонт доріг. Навіщо роками розпилювати бюджетні кошти «на заміну і переобладнання світлофорів», вилучаючи жовте світло, якщо можна «на Кабміні за 5 хвилин прийняти зміни до Правил дорожнього руху, заборонивши будь-який рух на жовтий сигнал світлофора так само, як і на червоний»? А щоб не повторювалися такі трагедії, як у Харкові, встановити такі штрафні санкції, які зроблять порушення украй непривабливим заняттям. Тобто треба виховувати культуру водіння і повагу до законів, прибирати за допомогою поліції з доріг тих, хто під хмелем чи зіллям, дороги ремонтувати, а не розбазарювати гроші на боротьбу з жовтим оком світлофора. Тим паче, що для нормального водія і жовтий – це апріорі червоний. Тим же, для кого ПДР не писані, – все одно.

Текст: Лариса Вишинська

1 комментарий

  1. вместо исполнять СВОИ ОБЯЗАННОСТИ, за которые прилично платят, чинуши плодят бредовые идеи. анекдот за сантехника напомнить?

Залишити коментар