П'ятниця, 18 вересня

Цього дня, 26 квітня, у 1986 році сталася чи не найбільша техногенно-екологічна катастрофа сучасності – аварія на Чорнобильській атомній електростанції. Усе почалося з вибуху на четвертому енергоблоці, який спричинив руйнування частини реакторного блоку. Внаслідок вибуху почалася пожежа, що перекинулася на дах сусіднього енергоблоку. Як згадують трагічну подію користувачі мережі – у реакціях від Opinion.

Президент України зазначив, що Чорнобиль назавжди залишається незагоєною раною на серці країни та мільйонів людей. Петро Порошенко розповів, що Україна змінила філософію ставлення до забрудненої території ЧАЕС, оскільки розпочався перехід від «подолання наслідків аварії» до «відродження територій».

А ось прем’єр-міністр Володимир Гройсман був більш лаконічним, лише зазначивши, що Чорнобильська аварія стала страшною катастрофою та трагедією для України і всього світу.

Загалом про Чорнобиль згадали чимало українських політиків. Наскільки щиро це було зроблено – невідомо, однак всі погоджуються, що йдеться про дійсно страшну катастрофу. Олег Ляшко, лідер Радикальної партії, скромно приписав себе до вищих керівників України та розповів про законопроект щодо відновлення державних гарантій для чорнобильців. І так, пане Олеже, кращого моменту нагадати про ваше ставлення до влади, напевно, знайти було вкрай складно.

Блогер Антон Ходза поділився власними спогадами щодо перебування в Чорнобильській зоні вже після трагедії. На думку блогера, найбільш жахливими у цій історії виступають радянські «партійні бронзи», які вирішили, що людям не слід знати правду про катастрофу. Власне, через ставлення радянської влади до Чорнобильської трагедії Ходза, за його ж словами, відкрито ненавидить усіх, хто каже, що «при совку було добре».

Журналіст Олег Стецишин опублікував розмову диспетчерів пожежної охорони в ніч вибуху на Чорнобильській АЕС та розповів, як відбувалися спроби погасити пожежу на атомній станції.

 

Політичний консультант Микола Спірідонов зізнався, що між версіями про чиюсь недбалість або диверсію більш імовірно схиляється якраз до другого варіанту.

Блогер Микола Воськало пригадав, як сам дізнався про вибух на Чорнобильській АЕС. Тоді автор допису був у третьому класі та особливо не злякався таким новинам, натомість «із розумним видом, заклавши руки за спину, прогулювався вздовж коридору, на якому були розвішані плакати з цивільної обороні».

Журналіст і в минулому триразовий народний депутат від соціалістичної партії Іван Бокий поділився доволі трагічними згадками про цю дату. Так вийшло, що 26 квітня стало дійсно чорним днем для політика, і річ не тільки у Чорнобилі.

Олександр Зінченко, журналіст та історик, переконаний, що Чорнобиль має бути під охороною ЮНЕСКО, оскільки, по-перше, має історичне значення, по-друге, є певною «капсулою часу». До того ж Чорнобиль – це постійний експеримент і пам’ятник холодній війні.

Нардеп Андрій Іллєнко особливо не відрізнився від цілої низки інших політиків, які лише сухо констатують: Чорнобиль – найбільша техногенна катастрофа. Хоча, хтозна, можливо, нічого більше про це казати й не обов’язково. Головне – не забувати.

Збирав реакції Степан Коза

Залишити коментар