Понеділок, 21 вересня

Форуми чи агори – місця, де люди знаходили не тільки хліб чи видовища дві тисячі років тому, а йшли туди за мудрою бесідою та пізнанням нового – існували в кожному розвиненому полісі античності. Такі загальнодоступні культурні місця знову з’явилися у сучасному міленіумі й одразу набули шаленої популярності. Opinion з’ясував, скільки таких культурних магнітів є в Україні і чи зможуть вони стати альтернативою музеям, театрам, нічним клубам та концертним залам.

«Треті місця» – це частини міського простору, що не є ані домом («перше місце»), ні роботою («друге місце»). «Третє місце» має «вільний» характер відвідування, формує і розвиває власну спільноту, сприяє розвитку культури, демократичних цінностей та громадянського суспільства. На відміну від театрів і музеїв, відвідувач – не просто сторонній спостерігач, він має активно залучатися до процесу обговорення якоїсь теми чи брати участь у події.

Коворкінги, хаби, антикафе, бібліотеки, галереї та культурні центри – всі ці фізичні простори об’єднує поняття «місце впливу» (impact place) або «третє місце». Таких середовищ в Україні вже більше сотні. Левова частина знаходиться у Києві. Однак і в регіонах є унікальні об’єкти, які лише за декілька років стали справжніми трігерами сучасної культури. Про невелику частину з них розповідаємо в Opinion.

Paul Celan Literaturzentrum / Літературний целанівський центр

Чи не найменше «третє місце», однак чи не найважливіше на Західній Україні. У целанівський центр на головній вулиці Чернівців – Ольги Кобилянської – щодня навідуються численні делегації з Румінії, Австрії, Німеччини тощо. Літературний целанівський центр – це громадське об’єднання знавців літературної спадщини Буковини та культурного менеджменту міста, яке присвячує свою діяльність популяризації мультинаціональної й багатомовної літератури регіону.

Місце є пунктом збору, вивчення та презентації забутої або з ідеологічних причин замовчуваної літератури Буковини. Саме тут Сергій Жадан презентував свою збірку віршів «Тамплієри», а художник Олександр Ройтбурд провів персональну виставку. А ще тут просто збирається місцева інтелігенція, аби попити каву та почитати вірші.

Громадський ресторан Urban Space 100

У 2014 році в Івано-Франківську відкрився перший в Україні суспільний ресторан. Його меценатами стали 100 активних мешканців міста. Вони придумали формат закладу, який би став успішним прикладом об’єднання громади навколо спільної ідеї. Понині сотні власникам належить виняткове право приймати рішення щодо того, куди направити зароблені закладом кошти, тобто який саме проект профінансувати: 27 тисяч грн на розробку екскурсій для ветеранів АТО, 50 тисяч на ремонт дитячої бібліотеки чи 60 тисяч на «Дрібноту» – об’єднання небайдужих батьків і зацікавлених прогресивних педагогів, яке створює автономні освітні проекти, наповнюючи рік модульним інтерактивним навчанням.

«Було б класно скинутись і зробити ресторан, а прибуток віддавати на хороші справи» – десь так це звучало. І це не легенда, а реальний факт. Безпосередньо формат Urban Space як простору виник трохи пізніше, після резиденції, в яку поїхали дизайнери команди “Тепле Місто”. У Братиславі побачили кафе і вирішили зробити схожий формат у Івано-Франківську», – розповідає координатор проекту Юлія Ляхович.

Цю ідею два роки тому перехопили в Одесі та створили аналог – міський простір 4City, який складається з ресторану та лекторію-коворкінгу.

Зелений театр

Величезний амфітеатр у самому центрі Одеси був у занепаді та нагадував сквот для безхатченків та криміналітету. Однак за справу взялися волонтери і буквально за рік перетворили занедбане місце на сучасний urban space просто неба на кілька тисяч відвідувачів. За два сезони театрали провели понад 700 заходів, з яких 2/3 були безкоштовними: творчі зустрічі з літераторами, музикантами, кінопокази авторських стрічок та майстер-класи. Одного літнього вікенду Зелений театр відвідало близько 16 тисяч одеситів та гостей міста. Це втричі більше, аніж збирає матч місцевого футбольного клубу «Чорноморець».

«Ми формували свою програму за принципами актуальності та намагалися запросити найбільш цікавих українських діячів мистецтв. Також ми ставили на меті привчити одеську публіку, що масові заходи можуть бути корисними, культурними, доступними кожному та надихати глядачів на творчість», – розповіла програмний директор Зеленого театру Євгенія Львова.

«Спалах»

Доки інші регіони зосередилися на культурі, харківський найпопулярніший urban space «Спалах» змінив кут зору на ІТ. Засновники почали з комп’ютерних курсів, пізніше створили великий коворкінг, а згодом відкрили освітній хаб у Дніпрі. Зараз у них працюють 36 вчителів, які навчають комп’ютерній грамотності усіх охочих. А їх чимало – лише за останній рік «школа» підготувала півтори тисячі спеціалістів.

Для багатьох програмістів цей простір вже не «третє місце», а й «перше» (дім) і «друге» (робота), адже, окрім щоденних лекцій «айтішників» зі всього світу, там можна перепочити на диванах чи приготувати собі їжу на спільній кухні.

«Сцена : Stage»

У Дніпрі створили експериментальний публічний простір під назвою «Сцена : Stage». Дерев’яну конструкцію збудували в занедбаній частині парку Шевченка на місці, де раніше був амфітеатр. Крім самої сцени, тут є місце з екраном для кінопоказів, лекцій, сидіння та майданчик для воркшопів та виставок. Це яскравий приклад, як не майданчик зібрав людей, а громадяни об’єдналися навколо простору.

«“Сцена” – простір публічний. Але чи вміємо ми ним користуватись? А як користуватися публічним простором, який буде незалежною культурною платформою, відкритою абсолютно для всіх? Будемо експериментувати протягом щонайменше 100 днів. Сподіваємось, знайдемо відповіді та отримаємо досвід. Головна ідея – щоб “Сцена” стала місцем, де кожен зміг би організувати захід самостійно – кінопоказ, лекцію, воркшоп, виставку, концерт, вечірку чи рейв», – розповіла програмна кураторка Катя Русецька.

Місце стало улюбленим у тисяч мешканців Дніпра. На «Сцену» нападали вандали, а міській владі не до публічного простору в парку. Тож експеримент ще рано називати завершеним, і волонтерам ще працювати й працювати.

CoMMuna

У сивому 2013 році у Львові відкрилося антикафе-коворкінг CoMMuna («Комуна») – один із найперших public space України в регіонах. «Третє місце» з’явилося на головній площі міста – площі Ринок. Саме через це в просторих залах бувають не тільки містяни, а й туристи, яким завжди потрібно десь роздрукувати квитки, посидіти в інтернеті та провести декілька годин на цікавому івенті.

Куратори зізнаються, що 5 років тому українці не розуміли, як це: платити за час, а не за конкретну послугу. Нині в коворкінгу цілодобово працюють кілька десятків людей, а навчальні та культурні лекції збирають сотні слухачів. Так, «Комуні» довелося відкрити філії. Таких просторів у місті Лева тепер близько десяти, однак краєвид на ратушу з панорамного вікна навряд чи зможе щось перевершити.

Нині в Україні працюють близько сотні коворкінгів, антикафе та інших відкритих просторів. Деякі з них ставлять на меті заробіток і орієнтуються лише на показники прибутковості, інші – існують на голому ентузіазмі активних містян. Як би там не було, кожне таке місце на мапі наших міст – це міцна цеглина у стіні сучасної української культури.

Текст: Костянтин Руль

Залишити коментар