Субота, 26 вересня

Ми часто говоримо про відсутність стратегічного бачення на державному рівні, через що рішення і законодавчі акти, які приймаються в країні, є хаотичними і суперечать одне одному. Про те, що чимало нагальних питань розпорошені між декількома міністерствами, і ніхто не розуміє, хто конкретно відповідає за те чи інше, а кожен держорган фактично є окремою юридичною особою, державою в державі, яка функціонує за своїми правилами. Про те, що ми живемо політичними циклами – від виборів до виборів, коли все робиться винятково для здобуття влади як такої, і думки, ідеї та проекти залишаються лише на папері, а держчиновники, замість обслуговувати потреби громадян і сприяти розвитку підприємництва й регіонів, просто перекладають ті папери з місця на місце і за допомогою різних дозволів, ліцензій тощо формують бар’єри, піклуючись передусім про те, як отримати від своєї посади якийсь зиск.

Про колапс системи державного управління і необхідність приведення її до ладу експерти заявляли давно. Уперше про реформу держуправління та інститут держсекретарів заговорили ще в 1998 році, в часи президента Леоніда Кучми. Була запроваджена посада держсекретаря, яка на той час залишилася таким самим політичним призначенням, як і посада міністра, що відразу створювало між ними конфлікт.

Згодом було багато ініціатив із розробки законів про держслужбу. Але щоразу, коли йшлося про розділення політичних і адміністративних посад, про конкурсний порядок добору держслужбовців тощо, політики робили крок назад. Доволі прогресивний Закон «Про держслужбу» Україна отримала тільки в 2016 році. А влітку 2017-го на засіданні Кабміну було ухвалено низку рішень, які дали підстави команді Володимира Гройсмана заявити про старт структурного демонтажу 10 пілотних міністерств, покликаних відродитися з новим функціоналом, завданнями та високооплачуваними співробітниками нових директоратів, що мають ці міністерства реформувати, пройшовши на свої посади на конкурсній основі.

18 квітня цього року вперше зазнав змін регламент Кабміну. Хоч і не в повному вигляді, там з’явилося поняття «прогноз впливу проектів рішень» та опис, що саме уряд має на увазі під «формуванням та реалізацією державної політики». Це, безумовно, надає шанс на раціоналізацію процесів розробки урядових рішень. Але поки що незрозуміло, яким буде механізм, і хто його розроблятиме – досвіду немає. Урядом також було запроваджено 35 електронних послуг для населення та бізнесу. Серед них – реєстраційні сервіси, послуги в соціальній сфері та будівельній галузі тощо. Впроваджено портал відкритих даних data.gov.ua, що оприлюднює понад 25 тис. наборів даних.

Роз’ясненню основних принципів і результатів першого етапу реформи держслужби був присвячений тренінг для ЗМІ «Що дає Україні реформа держуправління та як вона змінить життя українців?», який проходив у Києві 18-19 квітня.

«Ми отримали достатньо складну ситуацію, з якої треба було виходити, насамперед, через певні реформи, – сказав журналістам голова Національного агентства України з питань державної служби Костянтин Ващенко. – Можна говорити про соціальні, медичні, освітні реформи. Все це дуже важливо. Але в основі всіх них є реформа держуправління. Тільки вона дає відповідь на питання, хто і в який спосіб має все це реалізувати, та повинна змінити систему прийняття рішень, організації органів влади, роботу самого Кабміну і чиновника. Все це разом стосується того, що ми називаємо реформою державного управління. Ключовий інститут в системі держуправління – це державна служба і держслужбовці, до яких у суспільстві довгий час цілком заслужено було і досі залишається неоднозначне, переважно негативне ставлення.

Нашим завданням було це поламати. Це достатньо непросто, враховуючи, що така система формувалася понад 20 років.

Власний велосипед ми не вигадували, а уважно подивилися на досвід провідних країн Європи і світу. В кожній з них – своя система держслужби, але є поняття стандартів, принципи яких полягають у тому, що держслужба має бути політично нейтральною, стабільною, професійною, неупередженою і зорієнтованою на потреби громадян. Маючи на меті реалізацію цих принципів, ми розробили і прийняли Закон “Про держслужбу”. І це була окрема, складна історія.

Закон працює вже майже два роки. До роботи над ним нам вдалося залучити кращих європейських експертів та українських науковців. Але, як завжди, прийняти закон – це навіть не півсправи. Його потрібно реалізувати. Тому було прийнято багато підзаконних актів, через які було реалізовано ті принципи і ключові норми, які містяться в законі: виключно конкурсний доступ на держслужбу; нівелювання призначень на основі якихось особистих або політичних симпатій (держслужбовці сьогодні не можуть бути членами політичних партій і для перемоги в конкурсі повинні демонструвати виключно професіоналізм і свої компетентності); нова система оцінювання держслужбовців (не на основі процесів, які вони реалізують, а на основі результатів – система KPI, знайома багатьом і в бізнесі, і в держслужбах інших країн); нова система й підходи до підвищення кваліфікації держслужбовців; перегляд функцій самих міністерств та інших органів влади.

Нині ми перебуваємо в процесі реформування міністерств, які від питань управління власністю і якихось поточних рішень повинні перейти до стратегічного планування й аналізу політики, формування візій, тобто того образу майбутнього, який у перспективі має бути реалізований у тих сферах, в яких ці міністерства забезпечують формування політики.

Кількість держслужбовців має бути оптимізована, але скоротити їхню численність не є нашою метою. Це має відбутись еволюційно – у процесі позбавлення органів держвлади зайвих функцій, дублювання повноважень, передачі на місцевий рівень багатьох питань за рахунок децентралізації, що сьогодні вже відбувається. На сьогодні держслужбовців залишилося 242 тис. із 295 тис. у 2015-му.

Але паралельно ми маємо створити систему їхньої мотивації. Насамперед це заробітна плата, відповідну систему якої передбачив закон. Без більш-менш адекватної зарплати не можна залучити на службу адекватних людей. Але, піднімаючи зарплати і стабілізуючи держслужбу (через закон ми захистили її від так званих політичних звільнень – не повинно бути ситуацій, коли з приходом нового керівника міняється весь апарат, як це було раніше, внаслідок чого втрачається професіоналізм. Людину, яка працює ефективно, можна звільнити з роботи тільки у разі дисциплінарного порушення, або якщо вона буде помічена в корупційних чи якихось інших діях), ми водночас підвищуємо відповідальність. Тому з’явилася нова система оцінювання і було прийнято антикорупційне законодавство.

kmu.gov.ua

Будь-яка реформа такого масштабу – достатньо непроста. І ми, звичайно, не досягли поки що того ідеалу, того образу майбутнього, який закладали, формуючи законодавчі принципи. Але ми завершили перший етап – прийнято закон, сформована вся підзаконна база, почали формуватися сучасні служби управління персоналом – директорати. За два роки в конкурсах на посади державної служби взяли участь майже 150 тис. людей. І ці конкурси (яких до введення в дію закону майже не було, або вони були декларативними) дали перший результат. Якщо раніше на посаду претендували 1,3 особи, то тепер, у тих же районах – 5-7. А на посади в директоратах – понад 100 людей. Це означає, зокрема, що громадяни повірили в закон, у можливість чесним шляхом зайняти посаду в органах держвлади. Хоча на початку це викликало скептичні посмішки, і не секрет, що практики дзвінків із проханнями та рекомендаціями переважали. Не скажу, що сьогодні ми це повністю ліквідували, але суттєво знизили».

До ідеалу дійсно далеко. Адже питання навіть не тільки і не стільки в законодавстві, скільки в культурі управління в державі, яку тільки набором нових людей в директорати не змінити. Особливо, коли в результаті конкурсу на посаду приходить людина, прізвище якої апріорі викликає багато запитань. Це сьогодні трапляється нерідко. І навіть якщо переможцем стає дійсно нове обличчя й фахівець, то, потрапивши в крутий розсол нереформованого міністерства, втриматись і не перетворитись на солоний огірок йому буде складно. Не сприяє цьому і заморожена (на відміну від усіх інших держслужбовців) структура високої зарплати фахівців нових директоратів, покликаних формувати політику міністерств: 30 % складає посадовий оклад і 70 % – різноманітні надбавки та премії. Таке співвідношення завжди було інструментом впливу на прийняття рішення чиновника. До того ж тепер це дає підстави для розмов про те, що коли закінчаться 121 млн євро безповоротної допомоги ЄС на підтримку реформи держуправління в Україні (передбачено фінансовою угодою з ЄС до 2021 року траншами по 20 млн), то разом з ними може закінчитись і реформа.

Реформатори стверджують, що так не станеться. Надбавки за межами загальної моделі оплати праці для держслужбовців збережені для фахівців із реформ тому, що це пілот, експеримент. Метою було на першому етапі мотивувати фахівців та експертів до держслужби. Надалі таке співвідношення буде змінено шляхом поступового підвищення зарплат усім держслужбовцям.

kmu.gov.ua

Парадокс, але влада, яку всі заслужено критикують, нині справді намагається закласти основи ефективного управління державою, передусім розділивши політику і держслужбу. Під тиском заходу, половинчасто й місцями викривлено, але на рівні реформ держслужби і децентралізації приймаються важливі закони та кроки, які мають полегшити завдання наступній владі та командам. Якщо раптом прийдуть адекватні.

«Ставлення населення до реформи державного управління здебільшого негативне, тому що люди вважають, що внаслідок неї побачать старі обличчя, але з більшою зарплатнею», – заявив на тренінгу керівник відділу програм допомоги «Належне управління та демократизація» представництва ЄС Мартін Клауке. На жаль, на верхньому політичному рівні все поки що залишається без змін. І тут велике питання якості політиків та еліт, які приходять до влади і в міністерства. Нинішній законсервованій політичній системі нові якісні чиновники не потрібні. Не реформована політична верхівка не дає завершити реформу, за всяку ціну намагаючись проштовхнути своїх людей, даючи їм високі зарплати-премії, і тим самим нівелюючи суть реформи.

Змінити це – завдання політичної реформи: закону про вибори, про партії, створення соціальних ліфтів. Щоб у політику, а потім у владу приходила якість.

Але механізм держуправління закладається правильний. На майбутнє.

Текст: Ганна Дрозд

Залишити коментар