Вівторок, 29 вересня

У прокат вийшов новий фільм із всесвіту Marvel – «Месники: Війна нескінченності» (режисери – Ентоні та Джо Руссо). Це, поза всяким сумнівом, найбільш густонаселена частина циклу, а також найбільш драматична, адже сторони протистояння тут занадто могутні, щоб усе закінчилося банальним хепі-ендом. З одного боку – невразливий титан Танос. З іншого – цілих три суперкоманди: власне Месники в повному складі, від Халка та Чорної Вдови до Спайдермена й Залізної Людини; екіпаж Вартових Галактики на чолі з чарівним балакуном-єнотом; армія африканського королівства Ваканда (представлена в недавній «Чорній пантері»); і на додачу Доктор Стрендж (Бенедікт Камбербетч) з його магією.

Все, чого нам варто чекати від фільмів Marvel, тут є. Феєричні, без перебільшення, спецефекти. Двобої із застосуванням усіх можливих типів зброї на землі, на воді, у повітрі й у космосі. Між побоїщами герої та героїні встигають ще й обмінятися дотепами – як, наприклад, в епізодах за участі гострих на язик Вартових.

Але «Війна нескінченності» увійде в історію кінокоміксів не з цієї причини й навіть не через небачено високу смертність позитивних героїв, ні. Ця частина «Месників» – перша, в якій головним героєм є… головний лиходій.

Танос, саме ім’я якого походить від давньогрецького бога смерті Танатоса, одержимий ідеєю встановлення всесвітньої гармонії. Питання тільки в ціні, а ціна – винищення половини розумного життя у Всесвіті, зокрема на Землі. Тоді інша половина житиме в мирі й достатку. І принаймні якщо вірити йому, цей метод вже спрацьовував у менших масштабах. Щоб здійснити задум, Танос збирає шість Каменів Нескінченності – особливих кристалів, кожний з яких дає владу над тим чи іншим аспектом реальності. Маючи повний комплект, він може лише клацнути пальцями – й обіцяний напів-Апокаліпсис відбудеться.

Кадр із фільму «Месники: Війна нескінченності»

Таноса грає Джош Бролін – зірка фільмів братів Коенів. Саме багатство психологічної палітри цього виконавця цілковито виводить його персонажа поза образ стандартного негідника. Зазвичай погані хлопці в голлівудських блокбастерах – нескладні й передбачувані: злобні або жадібні, психопати чи корисливі сучини сини. Але не цього разу. Сценаристи й режисери за активної допомоги Броліна наскільки можуть ламають цю схему. В Таносі є певна велич і впевнений спокій. Ба більше: свій надлам, своя драма. Легко вбивати всіляких потвор. Набагато важче це робити з олюдненим ворогом, який б’ється не за багатство і владу, який втрачає найдорожче для себе – і видно, як при цьому розривається його серце.

У протилежному таборі теж вистачає зірок – той-таки Бенедикт Камбербетч, Том Хіддлстон (Локі), Роберт Дауні-молодший (Залізна Людина). Але, як зазначено вище, їхні сюжетні лінії перенасичені: Месників та їхніх союзників забагато, жодному характеру немає змоги розкритися як слід. Ще й тому кремезний зловмисник виглядає настільки виграшно на загальному тлі – бо має вдосталь екранного часу.

Кадр із фільму «Месники: Війна нескінченності»

Перемога Таноса виглядає на перший погляд як гра випадковостей, але насправді логіка тут цілком тверда: його супротивники – занадто люди, і є межа, яку вони не готові переступити. А він здатен – заради своєї божевільної мети. Тобто центральним мотивом всієї «Війни» стала класична тема новітньої європейської культури: проблема вибору й ціна цього вибору.

Таким чином, братам Руссо вдалося впоратися з надзвичайно складним викликом: у цілком масову, розважальну форму фантастичного бойовика вкласти правдиву екзистенціальну драму. Зробити комікс про богів, що загинули через те, що й богам не чуже ніщо людське.

Кадр із фільму «Месники: Війна нескінченності»

Розвиток циклу складно передбачити: тут багато факторів навіть цілком нехудожніх. Вже оголошено дату виходу четвертих «Месників». Але, якими б не були подальші пригоди Спайдермена, Тора чи Халка, на них тепер завжди лежатиме тінь цього вторгнення некінематографічних реалій: програти, бо лишатися людиною. Просто людиною.

Текст: Дмитро Валдес

Залишити коментар