Середа, 30 вересня

День вишиванки. Післяслово

«Сьогодні я цілий день бачив, як люди у вишиванках вели себе мов покидьки, били морди, підрізали на дорозі. І це ж люди у вишиванці!!!» – волає в простір дописувач М. з Києва. І от в його ж воланні ніби ж усе й просто: ось тобі образ – Людина у вишиванці, і ось тобі його поведінка – б’є морди, бикує на дорозі. І зразу так окреме перетворюється на загальне. Людина у вишиванці вела себе як бидло, отже, всі люди у вишиванці – бидло.

На превеликий жаль, дописувач М. – не один у подібних заявах. Комусь трапився недалекий чоловік у вишиванці, і мигом його окремий приклад перетворили на закономірність. Інша дама у вишиванці десь надурила покупця на базарі – і от вже приватний випадок перетворився на цілу характеристику нації. Якщо зібрати докупи всі популярні обговорення стрічки в соцмережі, то сміливо можна перейменовувати День вишиванки на День узагальнень.

Як виявити отакі маніпулятивні узагальнення? Перетворіть їх на комедію. Просто візьміть ключовий вислів, от наприклад, «люди у вишиванках», і замініть його на будь-який інший, наприклад, «люди з великими довгими вухами».

«Сьогодні я цілий день бачив, як люди з великими довгими вухами вели себе мов покидьки, били морди, підрізали на дорозі. І це ж люди з великими довгими вухами!!!»

Можна зробити реалістичніше. Візьмемо певну соціальну групу, наприклад, «люди у синіх джинсах».

«Сьогодні я цілий день бачив, як люди у синіх джинсах вели себе мов покидьки, били морди, підрізали на дорозі. І це ж люди у синіх джинсах!!!»

Відчувайте зміну сенсів і насолоджуйтесь!

Так розважатися можна без кінця. І цими розвагами довести, що такими узагальненнями будь-яку людську макабричність можна перетворити на закон і проголосити: «Ось подивіться, вони всі такі!» Та ж суть у тому, що більшість любителів притягти за вуха окреме до загального з кожним роком зростає. І цього року вже частина ніби притомних людей написала: «А я не вдягнув вишиванку, бо її вдягав політик П.». І тут у мене вже зауваження як у старої досвідченої тролиці: «Політик П. носить штани. Скидай свої негайно, ходи в середмісті в трусах і шкарпетках, не будь, як політик П. Хоча, стривай, політик П. носить теж труси і шкарпетки, скидай і їх. Хоча, іще постривай, політик П. ходить двома ногами, тож швидко ставай рачки і голим пензлюй на роботу, бо ж ніколи й ніяк не можна бути таким, як політик той, П.».

Окрема стрічка обговорень замішана на поняттях «не будь, як усі» і «стадний інстинкт»… При тому всі «не всі» об’єдналися в чистому стадному пориві довести свою невсішність. Погодьтесь, усі ми не хочемо бути схожими на інших. Прагнемо виділитися, виокремитися. Але більшість вдягає блакитні джинси, та з тієї більшості лиш одиниці схожі один на одного, решта виокремлюється звабливим станом, рудим волоссям, веселим сміхом, чарівним голосом, гострим розумом. І тоді, згадуючи натовп людей у синіх джинсах, ти говориш не «та дівчина в синіх джинсах», а «пам’ятаєш, вона так сміялася, що, здавалося, небо розсипається кришталевими камінцями». Тож ми всі – не всі, навіть якщо в чомусь і подібні. Навіть якщо в якийсь один день у році вдягаємо всі вишиванки, жоден не буде схожим на іншого, бо «усмішка твоя – єдина, мука твоя – єдина, очі твої – одні!»

Ми всі – не всі. Вчені кажуть, що навіть у здоровому суспільстві має бути певний відсоток злодіїв, невихованих людей. Це потрібно для здоров’я цього суспільства. Здається мова була про 5 %. Отже, якщо взяти усіх чорнявих чоловіків у синіх джинсах, серед них як мінімум 5 % буде людей, які здатні на злочин, або вже скоювали його, які можуть вас послати, підрізати на дорозі, та чи привід це говорити, що всі чорняві чоловіки в синіх джинсах – падлюки? Або от візьмемо блондинок на червоних автомобілях, та будь яка соціальна група покаже вам, що ви, навіть якщо й належите до неї, то ви не всі.

День вишиванки – це не привід гнобити цю вишиванку і людей в них, ба більше – це навіть не привід вдягати її. Ніхто ж нікого не змушує. Вдів то й вдів, не вдів – і так прекрасний, але чи привід це гнобити тих, хто вийшов, бо і сама вишиванка для них має якесь своє значення, і день набув сакрального змісту.

Чекаю Дня автомобіліста, щоб написати, що я сьогодні не сіла за кермо, а всі автомобілісти вели себе паскудно на дорозі, а особливо ті, що у великих чорних машинах. А я не всі… Бо ж всі – як всі, а я завжди не така, як всі. Отака вона опортуністика.

Татуся Бо

1 комментарий

  1. Доброго вечора! Я розумію, що не можна всіх людей під одну гребінку, але є «АЛЕ…».
    Як на мене, зауваження того чоловіка було справедливим. Адже, якщо ти вдягнув вишиванку, який вважають символом України, то відповідно береш на себе певну відповідальність, певні зобов’язання. Тому і поводити себе потрібно відповідно. Адже справді, виглядає огидно, коли людина у вишиванці веде себе як «редиска».
    У мене немає вишиванки, сама не вишиваю, купити — душа не лежить. Але мене дратує, коли питають: «Як????!!!!!! У тебе немає вишиванки???!!!» Немає, і що? Я тепер не українка?
    Багато народів, по всій планеті, прикрашали свій одяг різними орнаментами, тобто у багатьох народів є свої «вишиванки» і ми в цьому не особливі. Тим більше, що сам секрет вишиванки був у тому теплі, у тих побажаннях, у тих елементах орнаменту, які вкладалися у вишивку. У цьому була сила і оберіг.
    Але, так склалися обставини, що близькі мені люди зараз в окупованому Криму. І після розмов з ними, таке свято стає більш значущим, адже для людей, які знаходяться за межами України, з тих чи інших обставин, День вишиванки є можливістю бути ближче до Батьківщини, до рідної землі, до близьких людей, до України!
    Люди, які знаходяться за кордоном, вдягають вишиванки з гордістю. Таким чином, вони всьому світу показують що вони з України і що вони цим пишаються.
    Саме тому, вдягнувши вишиванку, ми повинні бути чесними, відкритими, щирими, добрими, доброзичливими, відповідальними… Адже враховуючи, те що вишиванку вважають символом України, одягнувши її ми заявляємо, що ми — українці, і ми — за Україну! І не тільки заявляємо, але й беремо на себе відповідальність за свої вчинки і поведінку.

Залишити коментар