Неділя, 27 вересня

Найдавніше у світі забальзамоване тіло людини вдалося зберегти для науки і майбутніх поколінь. Уперше цей відповідальний процес забезпечили українські вчені. Їхня перемога має не тільки наукове значення, а й політичний складник. Адже вони порушили монополію росіян у цій царині.

Ідеться про тіло видатного вченого і медика Миколи Пирогова, яке вже 137-й рік зберігається у Вінниці, де лікар мешкав останні два десятиліття свого життя. Про те, як усе відбувалося, розповів Opinion професор Національного університету біоресурсів і природокористування (НУБіП), доктор ветеринарних наук Олег Мельник, один із учасників процесу ребальзамування.

Геній медицини

«Хто такий насправді Пирогов? Я б сказав, що він багатодітний батько, – вважає Олег Петрович. – Батько військово-польової хірургії, Червоного Хреста, інституту медсестер (сестер милосердя), льодяної або топографічної анатомії, гіпсової пов’язки, штучного суглоба і багато чого іншого. Він розробив масу медичних і ветеринарних інструментів, які використовують досі. Микола Іванович випередив наукову думку майже на 100 років. Не він перший провів операцію під наркозом, але активно цим займався. Дуже швидко робив унікальні операції. Ще до винайдення наркозу видалення жовчного міхура у нього займало півтори хвилини, апендициту – три, каменів із сечового міхура – хвилину. За два тижні спалаху холери Пирогов провів розтин 10 тис. трупів. Ставив діагнози, вивчав анатомію».

Микола Пирогов на все життя запам’ятав фразу свого вчителя, відомого лікаря Єфрема Мухіна: «Лікар не анатом не тільки не корисний, але й шкідливий». Недаремно пізніше він стверджував: «Мухін – мій добрий ангел». Пирогов вилікував 21-річного Дмитра Менделєєва, у майбутньому видатного хіміка, якому лікарі поставили смертельний діагноз, врятував від ампутації ногу національному герою Італії Джузеппе Гарібальді, консультував німецького державного діяча Отто фон Бісмарка. Чи не через це німці в окупованій Вінниці під час Другої світової війни виставили військовий пост біля усипальниці видатного медика?

Микола Пирогов брав участь у Кримській та Російсько-турецькій війнах. Відійшовши від державних справ, поселився під Вінницею. Маючи 7,5 тис. га землі, він вивів два сорти твердої пшениці, яку продавав за кордон. Дуже багато зробив на педагогічній ниві. Писав вірші та філософські трактати. Бідних людей лікував безкоштовно – після операції ховав руки в кишені, щоб йому не всовували гроші.

Бальзамування вченого

Помер Микола Іванович від раку у 71 рік. За 26 днів до смерті він сам собі поставив діагноз. На прохання його дружини баронеси Олександри фон Бістром видатного медика забальзамували. Зробив це відомий лікар із Санкт-Петербурга Давид Виводцев на четвертий день після смерті Пирогова. Дозвіл на цю справу дав Священний Синод. Щоправда, церква поставила умову: тіло вченого має покоїтися нижче рівня землі, що й було враховано при зведенні склепу.

«Як описано, в присутності двох лікарів, священика і двох фельдшерів Давид Виводцев приступив до роботи і приблизно за чотири години закінчив її, – продовжив Олег Мельник. – Він промив судини, закачав розроблений ним розчин. Зробив маленький розріз і видалив тільки органи черевної порожнини, тобто ті, що найшвидше розкладаються. Очевидці писали, що після бальзамування тіло Миколи Івановича “приобрело вид спящего человека”. Тіло Пирогова ніхто не чіпав 65 років. За ним не було жодного догляду».

Утім, питання ребальзамування порушувалося ще у 1920-х роках товариством лікарів Вінниці, а в 1940 році на рівні Наркомату охорони здоров’я Української РСР. Роботи планували на літо 1941 року, однак почалася війна.

«У 1944 році, коли звільнили Вінницю, генерал-полковник Смірнов доповів Сталіну, що в місті лежить найвидатніший військовий хірург, – розповів Олег Мельник. – Був відповідний указ ребальзамувати тіло і створити музей. Під суровим контролем Берії все, пов’язане з іменем Пирогова в Москві, Ленінграді, вилучалося і вивозилося до Вінниці для створення музею. У 1947 році музей відкрили».

Під опікою Москви

Першим ребальзамуванням Пирогова зайнявся Рафаїл Синельников, який свого часу асистував професору Володимиру Воробйову при бальзамуванні тіла Леніна. До речі, за тіло вождя світового пролетаріату тривалий час ніхто не хотів братися, вчені боялися відповідальності. Біохімік Борис Збарський, який входив до відповідної державної комісії, переконав завкафедри анатомії Харківського медінституту Воробйова виконати цю роботу. Леніна забальзамували лише на 56-й день після смерті. На відміну від тіла Пирогова, його тіло позбавлене всіх внутрішніх органів, зокрема мозку.

Воробйов помер у 1937 році. Він не тримав у секреті рецептуру бальзамування, але її засекретив Збарський. До речі, Збарський із Синельниковим і надалі опікувалися тілом Леніна, а також його евакуацією до Тюмені під час війни.

Коротка історія бальзамування радянського вождя наведена для розуміння подальшої долі тіла Пирогова. Адже після війни до Вінниці почали навідуватися саме московські фахівці на чолі із Синельниковим. А з 1978 року тіло Пирогова ребальзамували співробітники мавзолею Леніна (назва закладу, який опікується тілом вождя, – Всеросійський НДІ лікарських і ароматичних рослин – ВІЛАР).

«Тоді Пирогова забрали в Москву (ще раз у 1988 році), робили багато чого, зокрема, рентген, – пояснив професор Мельник. – Це дуже непроста і відповідальна робота. На жаль, по комісії Синельникова жодних записів немає. А тут дали великий звіт: перелік речовин, замовлених для ребальзамування, але не зазначені пропорції. Скажімо, білок курячого яйця і зміїна отрута мають однаковий хімічний склад, складаються з одних і тих же речовин, тільки в різних пропорціях. В одному випадку цей білок дає життя, в іншому забирає його. Тобто співвідношення важливі, чого і скільки насправді потрібно. Але конкретних рецептів не було. Деякі речовини з того списку, на мою думку, взагалі до бальзамування не мали стосунку».

Із 1994 року всі ребальзамування тіла Пирогова проводила на території музею-садиби у Вінниці московська група професора Юрія Денисова-Нікольського (помер у січні 2018 року). У 2011 році росіяни провели дев’яте ребальзамування, десяте було заплановане на 2016 рік, але воно так і не відбулося – у 2014-му почалася Російсько-українська війна.

За справу беруться українці

«Москва не відмовила, вона запросила кабальні умови, які були для нас неприйнятними, – повідомив Opinion Петро Гунько, гендиректор Національного музею-садиби М. І. Пирогова. – Міністерство охорони здоров’я України не рекомендувало укладати договір із країною-агресором».

Петро Маркович відмовився оприлюднити умови росіян. Очільник закладу зіткнувся зі складним завданням – знайти українських фахівців, які могли б забезпечити збереження тіла Пирогова.

«Це була клопітка робота, я шукав в інтернеті анатомів у медичних університетах України, – продовжив Петро Гунько. – Вчені нашого університету підказали, хто може цим займатися. І ми знайшли групу вчених, які взялися за роботу. Провідною стала кафедра анатомії людини Вінницького національного медичного університету імені Пирогова. Створили Пироговську комісію, запросили до співпраці вчених із Києва, визначилися з робочою групою. У поле нашого зору потрапив професор Олег Мельник, доктор ветеринарних наук, він грамотний анатом, ми знайшли спільну мову.

Засідання Пироговської комісії

Ми добилися достатньо високого рівня ребальзамування. Наші вчені придумали деякі свої методики, які сприймаються як ноу-хау, на основі методики професора Виводцева. Ми її трішки відшліфували, додали сучасні матеріали. Вийшло краще, ніж було раніше. Вдалося відбілити лице і руки Миколи Івановича».

Процес підготовки бальзамувального розчину

Олег Мельник підтвердив: тіло знаменитого хірурга посвітлішало. Воно додало у вазі два з половиною кілограми. Це свідчить про те, що приготовлений і закачаний нашими вченими розчин вдало проник у судини. До речі, кітель на Пирогові ношений медиком ще за життя. Англійське сукно якісне, жодна нитка не вилізла.

Професор Олег Мельник і кітель Миколи Пирогова

Пироговську комісію очолив ректор Вінницького національного медичного університету імені Пирогова, академік НАМН України, професор Василь Мороз. Команда вітчизняних вчених, за словами Олега Мельника, працювала дуже злагоджено, хоча було непросто. Ніхто не знав, у якому стані тіло Пирогова. Російські фахівці нічого не розповідали про те, що і як вони з ним робили. Тіло вченого українські науковці забирали на комп’ютерну томографію. Тепер, стверджує Олег Петрович, члени робочої групи знають більше про тіло Миколи Івановича, ніж сам медик знав про нього за життя.

Проведення комп’ютерно-томографічного дослідження

Довідка:

Склад виконавчої групи Пироговської комісії: Олег Мельник – доктор вет. наук, професор, зав. кафедри анатомії, гістології і патоморфології ім. академіка В. Г. Касьяненка НУБіП; Юрій Гумінський – доктор мед. наук, професор кафедри анатомії людини, проректор з науково-педагогічної роботи ВНМУ ім. М. І. Пирогова; Сергій Гриценко – доцент кафедри нормальної анатомії ВНМУ ім. М. І. Пирогова; Віктор Гайдуков – учений секретар Національного музею-садиби М. І. Пирогова, секретар комісії; Зінаїда Мартинова – головний зберігач Національного музею-садиби М. І. Пирогова. До роботи були залучені: Ігор Голубовський – доцент кафедри оперативної хірургії ВНМУ ім. М. І. Пирогова; Леонід Залевський та Павло Стельмащук – викладачі кафедри анатомії ВНМУ ім. М. І. Пирогова.

Супрун була проти

На жаль, не всі розуміють внесок Пирогова у світові науку і медицину. Тому й порушувалося питання доцільності подальшого збереження тіла лікаря і вченого. Мовляв, чи не краще передбачені для його ребальзамування кошти направити на ліки для хворих? До речі, грошей треба було відносно небагато – 200 тис. грн.

31 січня цього року в. о. міністра охорони здоров’я Уляна Супрун написала пост у Facebook із пропозицією голосувати «за» і «проти»:

«Комісія Національного музею-садиби М. І. Пирогова звернулася до Уряду з проханням надати дозвіл на ребальзамування тіла вченого. Ціна питання – 199 034 грн. На ці кошти можна придбати, наприклад, більше сотні упаковок препарату для лікування гострого лейкозу. Часто маємо запит від регіонів на цей препарат. Або інших ліків чи медичних засобів, що могли б допомогти багатьом пацієнтам. Чи Микола Пирогов захотів би, щоб гроші, які можна використати на лікування живих людей, витрачалися на процедуру ребальзамування, яка вже не допоможе нікому? Чи в Україні у ХХІ столітті бюджетні кошти повинні витрачатись на подібні процедури? Як гадаєте?»

5 лютого Олег Мельник відповів урядовцю своїм постом, зокрема зазначивши: «Невже ви як виконувач обов’язків міністра охорони здоров’я хочете дати привід нашому північному сусіду-агресору говорити про те, що Україна не спроможна зберегти тіло видатного вченого і маніпулювати цим на світовій арені?»

«Некоректно ставити питання, що важливіше: бальзамування чи лікування, пояснив Opinion Олег Петрович. – І виносити питання на голосування, тому що багато людей не мають стосунку до медицини, їх, можливо, не цікавить, хто такий Пирогов і чому він лежить у Вінниці. Про Пирогова пишуть – видатний російський вчений. Насправді він вчений світового рівня».

У питання втрутився голова Кабінету міністрів Пироговська комісія звернулася до нього з відповідним листом.

«Прем’єр-міністр України Володимир Гройсман дав команду виділити кошти, і кошти були виділені, – наголосив Петро Гунько. – Гроші та організація процесу – заслуга прем’єра».

«Ми це зробили»

Не обійдений увагою і моральний бік справи. Неодноразово ставилося питання: чи не слід тіло Пирогова поховати? На думку професора Мельника, якщо це й треба було робити, то ще у 1881 році, в рік смерті великого хірурга. Нині воно служить для науки, вважається найстарішим забальзамованим збереженим тілом у світі. Бальзамували неживих людей і раніше, але на нетривалий час, до поховання. Щодо мумій, то вони, на переконання вченого, стосунку до бальзамування не мають. Бо йдеться про висушені тіла, тканини ж бальзамованих тіл зберігають свою еластичність. Тому вислів у багатьох ЗМІ «мумія Пирогова» некоректний.

Перед виносом тіла Миколи Пирогова з усипальниці

Перед відповідальною справою Олег Мельник звертався за благословінням до Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета й отримав його. Архієпископ Вінницький і Брацлавський Михаїл також благословив на цю справу.

Група вчених біля ванни з бальзамувальним розчином

Пироговська комісія почала діяльність у листопаді 2017 року. Безпосередні ж роботи з ребальзамування тіла Миколи Івановича тривали у березні-квітні 2018 року. Місяць воно знаходилося у розчині для просочування тканин, вчені пошили спеціальний герметичний комбінезон, конструкція якого виявилася значно кращою за попередню. 20 квітня тіло Пирогова було знову виставлене в усипальниці для огляду відвідувачами, яких у музеї-садибі Пирогова не бракує. Щороку в закладі бувають 150-170 тис. осіб.

Церква-усипальниця Миколи Пирогова. Фото: pirogov.com.ua

Будинок Миколи Пирогова. Фото: pirogov.com.ua

«Опісля я зателефонував колезі у Санкт-Петербург і сказав: “Ми це зробили”, – згадує Олег Мельник. – Він мені відповів: “Ти не розумієш, що ви зробили. По-перше, ви зруйнували монополію московського мавзолею, по-друге, це робота світового значення”».

Завершення робіт перед поверненням тіла Миколи Пирогова до склепу

Росіяни бальзамували тіла більшості світових лідерів, яких мали намір демонструвати нащадкам, зокрема Хо Ші Міна, Кім Ір Сена, Кім Чен Іра. Професор Мельник наголосив на ще двох школах бальзамування – китайській (тіло Мао Цзедуна) та іспанській (тіло Еви Перон). Тепер і українські вчені продемонстрували свої вміння у цій делікатній сфері.

Яке майбутнє?

«Комісія є постійною, вона й ухвалить рішення, коли проводити наступне ребальзамування, – запевнив Олег Мельник. – Відкриємо саркофаг десь через півроку, не виносячи тіло зі склепу. Просто оглянемо стан доступних тканин. Але навряд чи будемо часто заглядати туди, бо немає сенсу. Думаю, зробленого вистачить мінімум на 5 років».

Керівництво Національного музею-садиби ім. М. І. Пирогова і члени виконавчої групи Пироговської комісії

З 2004 року Олег Петрович на кафедрі анатомії НУБіП займається питаннями полімерного бальзамування. Цю методику придумали німці, технологія розписана в інтернеті, але секрет у силіконі.

«До мене ця технологія прийшла від росіян, – повідомив професор. – У 2005 році було чергове ребальзамування Пирогова. Пізніше я приїхав у музей і попросив у тодішньої директорки доступу до тіла Миколи Івановича, щоб взяти в місцях розрізу маленький шматочок тканини – десь сантиметр на сантиметр. Якщо мені вдасться вимити все те, що в нього влили за весь час, то тоді можна буде подумати над питанням тотального полімерного бальзамування тіла. Після цього ребальзамування буде вже не потрібним.

Німці на такі препарати дають гарантію 50 тис. років, росіяни – 10 тис., я буду скромніший – невизначено тривалий час. Порахувати неможливо, адже пластиновані препарати непідвладні будь-яким біологічним пошкодженням. Директорка мені сказала: “Молодий чоловіче, ми без московського мавзолею навіть віко труни не піднімаємо”. Я тоді багато чого не знав. 10 років було витрачено на розробку цієї технології».

На кафедрі й надалі відпрацьовуватимуть методики полімерного бальзамування на трупах тварин. Олег Мельник не виключає, що з часом порушать питання, чи є сенс пластинувати й тіло Пирогова. Права на помилку бути не може.

Текст: Віктор Цвіліховський

Фото з архіву професора Олега Мельника

Залишити коментар