Вівторок, 29 вересня

Припаркувавши свій автомобіль на вулиці, водій має чітко розрізняти, коли потрібно платити, а коли це суперечить чинному законодавству.

З 29 вересня цього року набуває чинності новий Закон про реформування сфери паркування транспортних засобів, про що Opinion уже писав у матеріалі «Водіям знову обіцяють “листи щастя“, евакуатори і штрафи». Та поки чиновники чекають осені, передбачаючи, як гребтимуть гроші лопатою у разі порушення автомобілістами передовсім нових правил паркування, наразі законність сплати за стоянку вздовж шматка дороги у населених пунктах, на переконання правозахисників, під великим питанням. Тож ми вирішили з’ясувати, що треба знати водіям, щоб відстояти свої права і не викидати гроші на вітер.

Проблема з паркуванням, як і будь-яка інша «медаль», має два боки. Якщо ви пішохід і зовсім не маєте своїх коліс, то вас дістають припарковані практично скрізь автівки, і через це ви звинувачуєте їхніх власників ледь не у всіх смертних гріхах. Якщо ж ви автомобіліст, то дивитесь на це під зовсім іншим кутом зору, насамперед, обурюючись браком нормально облаштованих паркувальних майданчиків і неможливістю поставити свій автомобіль там, куди ви приїхали.

Особливо гостро це питання стоїть у великих містах із насиченим трафіком і великою кількістю автомобілів, де водночас із зазначеними виникає ще й третій аспект проблеми – затори через припарковані вздовж доріг машини, що часто супроводжуються ще й аваріями. Розв’язувати цю комплексну проблему не поспішають, а якщо щось і роблять, то чомусь без урахування багатьох очевидних речей.

Водій – той самий пішохід, тільки в автомобілі

Замість того щоб максимально облаштувати міста паркувальними майданчиками (про багаторівневу парковку універмагу «Україна» і ТРЦ «Гулівер» із критим паркінгом на 450 місць у Києві пам’ятаю, але кілька таких кількаповерхових парковок не здатні розв’язати проблему для столиці загалом, а в інших містах і цього немає), водіям дошкуляють знаками, що забороняють не лише стоянку, а й навіть зупинку. «Щоб зрозуміти, як знущаються над автомобілістами, дотатньо подивитися на вулиці Києва, – ділиться з Opinion наболілим водій з великим стажем, киянин Олег Виноградов. – Скрізь розставлено бетонні “бики“, напівсфери, якісь блоки, що перегороджують не тільки проїзди і паркомісця, а й цілі вулиці.

По-перше, це некрасиво. Вигляд стильної архітектури, фонтани, зелень, чудове цвітіння клумб не приносить задоволення, тому що погляд незмінно впирається у бетонні огорожі. По-друге, будь-яка проїжджа частина і парковка – це передусім економічна артерія. Від цього залежить інтенсивність ділової активності. Чим швидше довезуть товар, людина потрапить на роботу або менеджер з’явиться на ділову зустріч, тим більше буде зароблено грошей і тим вищим буде ВВП, а отже, і більше податків сплачено. До того ж свого часу архітектуру міста спеціально розраховували та спланували саме з такою метою цілими НДІ. А в наш час якомусь чиновнику видалось, що краще заборонити проїзд чи стоянку, – і все, водіїв перетворили на порушників».

Окрім того, водій, переконує автолюбитель, – це той самий пішохід, тільки в автомобілі. «Він така ж сама людина, з такими ж потребами, турботами і цілями, – зазначає Олег Виноградов. – І коли ми обмежуємо права автомобіліста, то обмежуємо права і того, хто сидить за кермом, і того, хто на пасажирському місці. І не має значення, це громадський транспорт на 50 місць чи приватна машина на 5. Скрізь можуть їхати діти, люди похилого віку, інваліди. У підсумку власник автомобіля – це людина, яка своєю працею досягла поліпшення якості свого життя. При цьому заробила гроші на авто, сплатила податки, акцизи, купує бензин, ремонтує машину. Тобто створює попит і пропозицію, опосередковано – робочі місця, і знову-таки рухає економіку. Тож нові правила паркування мають сенс тільки з точки зору реалізації боротьби з малокультурними водіями. А загальну стратегію влади повинно бути спрямовано на поліпшення якості доріг, створення раціональних проїзних шляхів, достатньої кількості паркомісць і майданчиків. А якщо подивитися на проблему з позиції Конституції, то йдеться передусім про забезпечення права на свободу переміщення».

Парковок катма, апетити зростають 

А тим часом у Києві наприкінці минулого року визначають перелік з майже 70 вулиць, де не можна не те що паркуватися – навіть зупинятися не можна. До цього списку передовсім потрапили центральні вулиці й проспекти на житлових масивах. У Київраді зазначили, що встановлять дорожні знаки й буде нанесено відповідну дорожню розмітку, щоб автомобілісти бачили, де не можна паркуватись. А з порушниками, озброївшись відповідним рішенням Київради, розбиратиметься поліція.

А там, де, на думку столичної влади, стояти можна, особливо в центральній частині міста, за паркування потрібно платити. Інформацію про те, де саме й скільки коштує паркування, можна знайти на офіційному сайті КП «Київтранспарксервіс». Причому з 2009 року найдорожче коштує година стоянки саме в центрі (10 грн), друга зона дешевша (7 грн), а спальні райони обходяться автомобілістам найменше (5 грн). При цьому про цивілізовано облаштовані паркувальні майданчики, оснащені шлагбаумами, де є охорона, яка відповідає за ваш автомобіль, навіть не йдеться. Головне – щоб ви заплатили за паркування, а що буде з вашою автівкою далі, нікого не хвилює.

Приблизно така ж сама ситуація і в Одесі, де у грудні минулого року рішенням міськради теж внесли зміни в чинні з 2011 року правила паркування, якими передбачено місця для паркування автомобілів та рівень збору. Зон паркування, як і в Києві, три. І так само найдорожче коштує година стоянки в центрі. Щоправда, спеціально облаштованих паркінгів за всіма правилами в місті небагато. Хіба що критий у зоні ринку «Привоз», але моє бажання залишати там машину на ніч вмерло, навіть не народившись, тому що охоронці парковок пропонували платити погодинно – по 12 грн, тож доба зберігання авто мала обходитися в 288 грн.

У місті Лева, за офіційними даними, нині на 180 тисяч зареєстрованих автовласників, не враховуючи «євробляхи», – всього близько 3000 місць для паркування, розташованих на 91 майданчику. Тож львівська влада замість розв’язання проблеми з облаштуванням паркінгів вирішила скористатися досвідом столиці. Теж торік, але на місяць пізніше, депутати Львівської міськради затвердили перелік вулиць, де паркування призводить до зменшення пропускної спроможності, й заборонили на цих вулицях зупинку машин, спираючись на те, що це підвищує ризик дорожньо-транспортних пригод. У КП «Львівавтодор» переконані, що це дасть змогу поліції евакуювати авто порушників, але водночас заборона не стосується облаштованих на цих вулицях парковок. Щоправда, плата за годину стоянки в першій зоні, тобто у центрі міста Лева, менша, аніж у Києві: на відкритих паркінгах 6 грн, а на закритих – 8. Та чи вистачає львів’янам і гостям міста цих паркінгів – питання риторичне.

У Черкасах, де досі не було платного паркування, проблемою його запровадження перейнялися в квітні цього року. У департаменті фінансової політики міськдержадміністрації вважають, що ця ініціатива здатна щороку поповнювати бюджет Черкас на мільйон гривень. На думку ж секретаря Черкаської міськради Ярослава Нищика, у разі запровадження платного паркування в місті, в умовах щільної забудови, особливо у центрі міста, безкоштовної альтернативи платному паркуванню не буде, тож перед людьми постане вибір: або платити за паркування, або їздити громадським транспортом.

Водії ж – і в тих містах, де давно намагаються брати плату за паркування, й там, де тільки починають запроваджувати таку практику – вважають, що платити за паркування логічно тільки тоді, коли стоянка (або паркувальний майданчик, як кажуть нині) захищена і має охорону. Тобто суперечки довкола питання сплати за паркування стосуються лише тих майданчиків, що розташовані на окремих ділянках вулиць і віднесені до паркувальних рішеннями місцевої влади.

До речі, саме тепер у столиці взялися вчергове осучаснювати цю сферу: за словами заступника голови КМДА Дмитра Давтяна, з 1 червня «Київтранспарксервіс» запровадив онлайн продаж талонів на паркування через систему ГІОЦ (Головного інформаційно-обчислювального центру) – на його сайті є банер «Паркувальні абонементи», яким і пропонують скористатися водіям. Вартість такого абонемента для всіх паркувальних зон без винятку – 1465 грн за квартал і 630 грн – за місяць.

Водночас паркувальними майданчиками – через систему Prozorro – в столиці вже почали торгувати: 30 травня вперше продали право на облаштування двох таких майданчиків, на Спортивній площі за 250 тисяч 100 грн і на вулиці Курській – за 112 тисяч грн. За словами чиновників, «плата за щомісячну експлуатацію місць для платного паркування встановлюється відповідно до тарифів на послуги з паркування, які окремо оплачуються на умовах і в порядку, визначеному договором відповідно до чинного законодавства, і не є складником плати за надання права на облаштування місць для платного паркування транспортних засобів». У КМДА передбачають, що тільки майданчик на Спортивній площі щомісячно приноситиме в бюджет столиці 69 тисяч 720 грн.

«Що таке паркування, не сказано в жодному законі» 

Зазвичай коли йдеться про зміну правил паркування, на практиці все зводиться до зміни правил оплати за паркування чи розширення території, де за паркування, на думку місцевої влади, водії зобов’язані сплачувати певну суму. Щоб зрозуміти, на чиєму боці правда – місцевої влади, яка за рахунок автомобілістів хоче поповнювати міські бюджети, чи водіїв, які не поспішають їй у цьому допомагати, – треба розібратися, якими саме законодавчими актами регулюється це питання. Конституція водіїв – це Правила дорожнього руху. Дотичні документи – Закон України «Про дорожній рух» і Податковий кодекс. Водночас слід враховувати, що жоден документ жодного органу влади не повинен суперечити чинному законодавству.

«Передусім потрібно розібратися, що таке, з точки зору чинного законодавства, паркування, паркувальний збір, хто його сплачує і які права має водій, якщо йдеться про ці паркування, – пояснює Opinion правозахисник Вадим Володарський, який спеціалізується на автомобільній тематиці. – У Правилах дорожнього руху чітко зазначено, що таке зупинка і стоянка автомобілів, які є елементами дорожнього руху, а також є розділ, яким регулюються питання зупинки і стоянки. Про паркування у ПДР не сказано ні слова. Як, до речі, й у Законі “Про дорожній рух”. А ось у ст. 268-1 Податкового кодексу України передбачено збір за місця для паркування транспортних засобів. Проте його платниками, відповідно до того самого Податкового кодексу, є не фізичні особи, а різні категорії юридичних та фізичні особи-підприємці, тобто йдеться про підприємницькі структури різних форм власності. А ось встановлення вартості паркування у тій чи іншій зоні, що запроваджене місцевим самоврядуванням в окремих містах, Податковим кодексом не передбачено, тому казати, що водій не сплатив податок за паркування, чим часто спекулюють активісти, не можна – водій не є платником такого податку».

Платним, на переконання адвоката, паркування може бути лише у разі, коли йдеться про послугу, яку водіям як споживачам цієї послуги надають відповідно до Закону «Про захист прав споживачів». Саме цим Законом регулюються правовідносини фізичної особи з підприємницькими структурами. У цьому разі йдеться про спеціально облаштований майданчик, де автомобіль буде під наглядом. Але часто трапляється, що плату за паркування намагаються брати за зупинку чи стоянку автівки просто на вулиці.

«Тут потрібно усвідомлювати, що зупинка й стоянка автомобілів – це, згідно з ПДР, невід’ємна частина дорожнього руху, – розставляє усі крапки над «і» Вадим Володарський, – а права та обов’язки як водіїв, котрі є користувачами автомобільних доріг, так і місцевих органів влади, котрі є власниками таких доріг, визначаються Законом “Про автомобільні дороги”. І відповідно до цього Закону, гроші з водіїв органи місцевого самоуправління можуть брати тільки як відшкодування за спричинені збитки. Інших випадків, коли місцева влада може стягувати з водіїв кошти за користування дорогами (не важливо – для проїзду, зупинки чи стоянки, як не має значення, стосується це проїзної частини чи тротуару), Законом не передбачено».

Що ж до платних доріг, то хоч Законом і визначено їхнє існування, проте таких в Україні поки що немає. А тому, додає експерт, «справляння плати за будь-яке користування дорогами не може вважатися таким, що відповідає вимогам Закону». Окрім того, ст. 19 Конституції, норми якої є у нас нормами прямої дії, передбачає, що правовий порядок у нашій країні ґрунтується на засадах, відповідно до яких нікого не можна змушувати робити те, що не передбачено в законах. А всі владні структури та їхні посадові особи повинні діяти «лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією й законами України».

Це означає, роз’яснює правозахисник, що будь-яка людина загалом і автомобіліст зокрема може зіслатися на те, що не повинен робити того, чого його прямо не зобов’язує робити Закон. «Як бачимо, – підсумовує експерт, – ні Податковий кодекс, яким визначено обов’язки платника збору – юридичної особи або ФОП, ані Закон про автомобільні дороги, яким окреслено права й обов’язки користувача доріг, не зобов’язують водія сплачувати за будь-який вид користування автомобільними шляхами, зокрема й вулицями населених пунктів: ані за рух ними, ані за зупинку чи стоянку. А що таке “паркування” і чому за нього просто на вулиці треба платити, не сказано в жодному законі».

Майбутнє – за сучасними багаторівневими паркінгами

Щоправда, є ще затверджені в грудні 2009 року урядовою постановою № 1342 «Правила паркування транспортних засобів». І саме в цьому документі (який, як і решта підзаконних актів, не повинен суперечити жодному із законів) вдалося знайти пояснення, що ж таке паркування: це розміщення транспортного засобу (увага!) на майданчику для паркування. І ці майданчики повинні бути спеціально обладнаними. Причому саме ця постанова дає змогу вирішувати органам місцевого самоврядування, платним чи безкоштовним має бути паркування. Як і дещо маніпулює поняттями, розрізняючи «відведені майданчики для паркування» і «спеціально обладнані майданчики для паркування».

Зі спеціально обладнаними все зрозуміло – шлагбаум, огорожа, охорона і всі атрибути стоянки, за яку всі платять і ніхто не сперечається. А ось відведені, які, відповідно до цих правил, позначаються дорожніми знаками й суцільною синьою смугою та повинні бути обладнані паркувальними автоматами на певну кількість паркомісць, – це саме ті шматки вулиць, довкола яких і точаться суперечки між тими, хто хоче збирати за них гроші, й тими, хто вважає, що платити не повинен. Тобто, згідно із Законом про автомобільні дороги, водій має право зупинятися й ставити машину на вулиці (у разі, якщо це не заборонено ПДР). А вже згідно з цими Правилами з нього вимагають за це платити.

Тож проблему варто розв’язувати в комплексі, причому після узгодження всіх законодавчих норм, щоб, насамперед, не було двоїстих трактувань. Брати гроші за повітря – тобто, за шматок вулиці, «відгороджений» синьою смугою, навряд чи чесно щодо водіїв, адже на таких «парковках» жодного захисту автівки немає. Експерти ж, які досліджують цю задавнену проблему в різних містах України, пропонують почати передусім із проведення інвентаризації місць для паркування, аби розуміти картину загалом. Це дасть змогу не тільки визначити її масштаби, а й за реального бажання влади розв’язати проблему, а не лише наповнити бюджет за рахунок водіїв реорганізувати наявні паркувальні майданчики й створити нові. А ще краще – сучасні європейські паркінги, якими буде приємно і зручно користуватись. Адже люди нормально сприймають зміни тільки у разі, якщо вони приносять їм зручності. Тоді ні в кого не виникатиме навіть гадки не платити за стоянку автомобіля.

А в законодавстві, якщо вже є велике бажання збирати з водіїв гроші за паркування авто, повинно бути закріплено й відповідальність паркувальників за безпеку й збереження тимчасово довірених їм машин. Саме про це йдеться у законопроекті № 8423 – про внесення змін до ст. 977 Цивільного кодексу України щодо впорядкування відносин паркування транспортних засобів, – зареєстрованому у Верховній Раді 1 червня. Народні депутати зазначають, що нині паркувальний «бізнес» є надприбутковим, бо майже не передбачає капіталовкладень і точно – взаємної відповідальності. А ось його обсяг, йдеться у пояснювальній записці до проекту закону, вимірюється сотнями мільйонів гривень. «Гроші збираються (отримуються) просто, без жодної логіки, притаманної цивільно-правовим стосункам, де в обмін на грошові кошти, які отримуються від одного учасника правовідносин інший учасник правовідносин має щось надати навзаєм (передати товари, надати роботу, виконати послугу тощо)», – пояснюють автори законопроекту. Тож хочеться сподіватися, що перш ніж водіям загрожуватимуть великі штрафи, зокрема й за порушення правил паркування, усі законодавчі нюанси будуть враховані й узгоджені, враховуючи права усіх сторін.

Текст: Лариса Вишинська

Залишити коментар