Середа, 30 вересня

Одеса – місто з імперським минулим, але з українським майбутнім

Вчора спілкувався з професоркою із США, яка виграла грант Фулбрайта і тепер живе в Харкові, вивчаючи «монстра» – ідентичність російськомовного українця, що мешкає у переважно російськомовному місті, але ідентифікує себе з Україною. Вона була зацікавлена дізнатися, що я думаю з цього приводу, як зберегти ідентичність у досить складних ідеологічних і політичних умовах. То був довгий діалог.

Наприкінці я сформулював варіанти позицій мешканця Одеси приблизно так:

  1. Мені все одно. Дайте мені спокій, а самі робіть, що хочете. На мій погляд, це найпоширеніша позиція. Іноді мені здається, що всі будівлі Одеси, незалежно від архітектурного стилю, – то є хати, і всі вони – скраю.
  2. Моя національність – одесит. Моє місто – моя країна. Ми самі вирішуємо свої справи. Не тисніть на нас. Москва, Київ – геть руки від перлини у моря! У нас свої виміри. У нас свої традиції. Вільна торгівля й вільна корупція – засади нашого життя.
  3. Одеса – російське місто, його будували й населяли руські люди. Путін, введи війська! Ні галіцийській окупації! Спасибо деду за победу!
  4. Одеса – це Україна й завжди була Україною. Та історія Одеси, яку ви можете прочитати, – то імперський міф. Справжня історія Одеси ще не написана, ми знаємо, як її написати, але самі писати не вміємо. Одеса мусить говорити українською. Україна – для українців.
  5. Одеса – украінське місто з імперським минулим, але з українським майбутнім. Кожний громадянин України, який любить свою країну й бажає їй добра, незалежно від етнічного похождення, – українець. Єдність країни та її гомогенність – різні речі.

Як п. 3, так і п. 4 має конспірологічні засади. Усе зло від США, чи від РФ, але ж не в нас. Євреї – агенти ворога, гомосексуалісти – загроза державності тощо… Радикальні позиції не є типовими для нашого міста. Але голоси радикалів, як завжди, гучніші за голоси розумних громадян та містян. На жаль, радикали говорять як ті, хто має владу. Ми говоримо як ті, хто має розум. Радикали говорять як ті, хто має силу. Ми говоримо як ті, хто має розум. Бо розум – то єдине, що маємо. Фройд писав, що розум говорить тихо, але наполегливо, доки його не почують. Колись я придумав гасло «Розум Україні! – Героям розум!»

Борис Херсонський

Залишити коментар