Четвер, 1 жовтня

Великий металевий ангар мав стати лише ремонтною базою, де б повертали до життя знайдені у Дніпрі унікальні козацькі човни. Планувалося, що ангар буде тимчасовою домівкою для кораблів, але життєві обставини внесли свої корективи і «металевий гараж» став справжнім музейним простором. Його відвідують мільйони туристів із різних країн.

Дубель-шлюпка і байдак – це унікальні човни, які вдалося відновити завдяки отриманню гранту від Посольського фонду США. Його виграв Національний заповідник «Хортиця» ще у 2014 році. Тоді запорожці отримали майже 70 тис. доларів.

Керівник реставраційних робіт, завідувач відділу охорони пам’яток і археології Дмитро Кобалія розповідає, що завдяки гранту вдалося відновити вантажний байдак, який вимило на берег Десни і дубель-шлюпку періоду російсько-турецької війни 1737 року, підняту з дна Дніпра в районі острова Хортиця.

Усі реставраційні роботи проводилися в ангарі, який був спеціально збудований. Після того як човни встановили на помости – почалася робота.

«Фрагменти дубель-шлюпок є на дні Дніпра й зараз. Питання не в тому, де шукати, питання в тому, де взяти гроші на реставрацію. Більше того, у нас немає музею кораблів, немає належних умов зберігання цих унікальних експонатів, аналогів яким, до слова, немає в Європі», – каже Кобалія.

За словами археолога, так сталося, що в Україні немає креслень козацького човна. Для того аби повернути човнам той вигляд, який вони мали кілька століть тому, археологи зробили спеціальний металевий каркас.

«Нам довелося прораховувати форму корпусу, виходячи з розміру збережених деталей. Ми зробили каркас і на нього кріпили знайдені фрагменти. Це дуже трудомістка і копітка робота – все одно, що пазл збирати, потрібно підбирати кожен фрагмент. Ми намагаємося не ставити зайвих деталей там, де це можливо», – каже Дмитро Кобалія.

Восени 2016 року реставрація, яку робили за рахунок коштів американців, було завершено. Байдак і дубель-шлюпку вже бачили сотні туристів.

Історики говорять, що ці об’єкти користуються попитом серед туристів, але знаходяться вони не в музеї, а все в тому ж реставраційному ангарі.

Влітку «металевий гараж» перетворюється на пательню, яка в спеку нагрівається до +40 градусів, а взимку кораблі «рятують» за допомогою обігрівачів. І це притому, що подібні експонати повинні знаходитися в приміщенні з температурою повітря + 17-20 градусів.

«Ми маємо можливість розвивати цей напрямок. За кордоном працівники музеїв не турбуються про те, де, наприклад, взяти гроші на придбання якогось обладнання чи матеріалів. Усе розраховано так, аби виробничий процес тривав. За кордоном багато грошей витрачається на культуру. Вони особливу увагу приділяють виготовленню моделей. Біля кожного судна стоїть модель, як виглядало судно колись. Є цілий відділ», – говорить Дмитро і додає, що у нас натомість є лише проект музею, є багато унікальних цікавих експонатів, але немає грошей на будівництво.

Ба більше, грошей немає, і невідомо, чи з’являться колись і на відновлення бригантини. Це справжній 20-метровий корабель. Його підняли в 2004 році за допомогою лідера групи «Машина времени» Андрія Макаревича.

Вже понад 10 років бригантина «законсервована».

«Для відновлення корабля необхідно близько 400-500 тис. доларів. Якщо фінансування буде надходити своєчасно і в повному обсязі, то реконструкція займе мінімум 5 років», – говорять спеціалісти.

Але ж навіть якщо питання грошей буде вирішено, то для того, аби почати роботи з відновлення бригантини, необхідно вивезти решту експонатів з ангару. І тут знову треба повернутися до питання будівництва музею, а отже, коло замикається.

«Ми можемо співпрацювати з різними країнами, де займаються реставрацією кораблів і вивчають історію. Ми виконуємо надскладну роботу. У нас є цікаві експонати, нам є що показати», – говорять запорізькі археологи.

А тимчасом води Дніпра ховають безліч цікавих експонатів, які б могли розповісти чимало історій. Проте археологи не поспішають їх підіймати. Говорять: що там, під водою, під шаром піску та мулу вони «спочивають» вже кілька століть, а тут, на суші, без належного догляду і за відсутності умов для зберігання – перетворяться на «труху».

Текст: Ольга Парсенюк

Фото: Дмитро Смольєнко

Залишити коментар