Вівторок, 29 вересня

Те, чого так боялися деякі користувачі мережі, та те, на що з надією очікували інші, відбулось. У Києві пройшов Марш рівності-2018. Про те, хто з нардепів зробив найбільше селфі, як оцінили проведення заходу його противники та прихильники – у реакціях від Opinion.

Аби одразу не переходити до купи світлин із нардепом Сергієм Лещенком, почнемо з допису політичного експерта Олексія Мінакова. На його думку, наша країна все ж залишається традиціоналістською, адже навіть президент замість допису про успішне проведення Маршу рівності натомість привітав українців із Днем батька. Ну що ж, шановна Facebook-команда Петра Олексійовича, десь ви трошки прошляпали, задовільнили не всіх, не всі лайки зібрали.

Наближуючись до теми самої акції, не можу не поділитися дописом журналіста та колишнього політика Євгена Лешана. Тільки прошу вас, дочитайте до кінця, а то знаю я, як ви ті скріншотики мої читаєте. І так вже стараюсь на початок ставити найкоротші.

А ось письменник та журналіст Марк Лівін переконаний, що українці переважно не розуміють слів «свобода», «розмаїття» та «любов». Ну що ж, панове, слід створювати український тлумачний словник Марка Лівіна.

Натомість журналістка, письменниця та блогерка Зоя Казанжи назвала Марш рівності тестом на адекватність. Але, на жаль, поки що ми не можемо пройти цей текст, бо, за словами авторки допису, Україна – абсолютно гомофобна країна. Так і живемо.

Не оминула увагою цю тему і наша головна редакторка Світлана Бондар. За її словами, найголовнішим є саме особистість, і стать чи інші фактори не можуть мати жодного значення. Так, треба терміново освятити офіс Opinion, бо ще трохи, й «Хамерман знищує віруси» до нас заїде. Збережи, господи, чисту журналістику.

Бачили новини та гнівні дописи про те, що учасників Маршу рівності охороняло забагато поліцейських? А знаєте, в чому річ? Письменник та перекладач Остап Українець зазначив, що першопричиною є не представники ЛГБТ, а «патріоти» (тільки будь ласка, зверніть уваги на наявність лапок), котрі створюють середовище постійної загрози та закликають до «сафарі». Пане Остапе, таке життя, без ложки дьогтю навіть польський мед не буде таким смачним.

Але не всі впадали у крайності. Ось і наша модна блогерка Майя Тульчинська пояснила, що щастя – це не обов’язково домінація поглядів одних людей над іншим. Я навіть лайкнув. І ні, мені за це не доплатили. Я взагалі оглядовий волонтер, незалежний лідер недумок. Ну ви мєня понялі.

Думаєте, тут все буде таке промаршове, за акцію і всіляке таке? Ну, мав же я хоч когось взяти задля балансу. Наприклад, народний депутат Ігор Луценко, який поряд із Маршем рівності не полінився додавати словами «так званий». Що йому не сподобалось? На думку народного обранця, день проведення Маршу рівності став черговим днем поліцейського насилля, днем, коли всі ідеї рівності, принципи законності були розтоптано. Терміново, терміново, на першу шпальту усіх газет цей текст.

Є лише проблемка: кому довіряти. Бо за словами журналістки Ірини Ромалійської, поліція спрацювала дуже круто, зокрема і «поліція комунікації». Також журналістка додала, що у перших рядах на марші були нардепи Світлана Заліщук та Сергій Лещенко, депутат Київради Юрій Дідовець та німецька політик Ребекка Гармс. Ото буде зрадофілам, чим зайнятись у наступні дні. Вангую, що Лещенко просто так з їхньої уваги не зникне.

А що сам пан Сергій Лещенко? Він написав, що бути Європою – це не тільки скасування віз, але й толерантність та боротьба з дискримінацією. Ну, поки що жодних претензій, читаймо далі. А, ось воно. За словами нардепа, він зі Світланою Заліщук стали першими депутатами в історії України, які взяли участь в прайді 2015 року. Ніби немає такого, що я міг би обізвати зрадою, але ж як не похвалити себе, правда, Сергію?


А ось і перші підколи до Лещенка. Блогер Микола Воськало поцікавився, навіщо той одягнув на марш футболку з портретом Тараса Шевченка. Насправді допис короткий, але потролив пан Микола доволі непогано.

А нардепка та колишня журналістка Світлана Заліщук додала, що цього року на марші було вдвічі більше людей, порівняно із минулими заходами. До слова, на думку авторки допису, поліція також спрацювала відмінно. Навіть Авакову вдячність перепала. Агов, де там пан Ігор Луценко? Ви ж були на самому марші? Ну, бачили все на власні очі? А то в мене щось пазлик не сходиться, у вас свавілля, в інших – хороша робота. Ох ця доба постправди. Але ж тексти горять!

Ну, і завершувати будемо, мабуть, дописом Юрія Дідовця, який, за його ж словами, третій рік поспіль є єдиним депутатом, який разом із тисячами киян та гостей міста пішов на Марш рівності. За словами політика, важливість свободи та відкритості, поваги та гарантій прав людини в Україні розуміють і наші друзі та союзники на заході. Наприклад, Ребекка Гармс.

Збирав реакції Степан Коза

Залишити коментар