Вівторок, 1 грудня

Коли я виросту, то стану…

Десь в другому чи третьому класі нам дали завдання – коротко написати, ким хочеш стати, як виростеш, і чому. Всі в класі писали: «лікарем, вчителем, військовим, льотчиком, космонавтом». Я не хотіла бути, як усі, і писати правду, що хочу стати вчителькою. Напередодні саме прочитала в читанці про те, наскільки важлива праця хлібороба. Тож і написала своїм поганющим почерком: «Хочу стати хліборобом».

Син моєї знайомої цього року закінчив школу, добре загалом пройшов тестування, має хороші шанси вступити до вишу. Цікавлюся у нього, на кого вчитиметься. Він каже, що на економіста. Дивуюся, перепитую, чи правда це професія його мрії? Він каже, що взагалі-то ні. І він мріяв бути ветлікарем. Але «зараз часи такі, що треба бути економістом, бо інакше ніяк».

Колись ми обирали професію, виходячи тільки з власних талантів і доступності вишу. Так мої однокласники масово вступали в аграрну академію, навіть якщо ні на мить не мріяли бути зоотехніками і піднімати сільське господарство. Тепер я знаю кількох випускників академії, які працюють таксистами, продавців у магазині будматеріалів із дипломом економіста-міжнародника, магістрів-агрономів, які працюють водіями маршруток, і юристів, які працюють дизайнерами. Із спілкування з ними я знаю, що працювати тим економістом, агрономом чи зоотехніком вони не мріяли ні секунди. Просто батьки сказали, що треба вища освіта, бо «шо ти як дебіл ото так і житимеш без діплома». Просто до того вишу було легше вступити. Просто їхати туди було зручно. Та я й сама була недалека від тих критеріїв вибору.

Сьогодні вони самотужки здобувають собі потрібну освіту. Йдуть на курси, додатково оплачують їх, щоб розвиватися в професіях, які часто дуже далекі від того, що написано в першому дипломі. Ех… Якби-то тоді можна було знати, яким буде сьогоднішній світ, щоб більш точно і правильно вибрати професію відповідно до талантів і на вимогу ринку. Але тоді інтернету не було, а газета «Порадниця» про таке не писала. Сьогодні ж все інакше. Світові фахівці HR, соціологи, футуристи та навіть математики з фізиками кожного року видають прогнози щодо професій майбутнього. Якісь професії із тих, що існують нині, помруть, бо стануть зайвими в цій картині світу, в якихось галузях людей замінять роботи та штучний інтелект, натомість народжуються нові професії чи не щороку. Ще 20 років тому мало хто чув про віртуальних прибиральників, які прибиратимуть за нами все, що ми насмітили в мережі, а сьогодні їх шукають в усьому світі.

Питаю в сина своєї знайомої, чи цікавився він тим, які професії будуть популярними в близькому майбутньому? Чи цікавився він тим, за ким зараз полюють хедхантери світу? Чи цікавився він тим, яких спеціалістів українські виші випускають в надлишку? Ні – не цікавився. Бо тато сказав, що маєш стати економістом, всі туди вступають, і їздити на пари недалеко.

Щодня, обираючи одяг перед тим, як вийти з дому, ми на смартфоні переглядаємо прогноз погоди, новини, затори на дорогах, курс валют. Хоча тут ризик такий собі – перегрітися або змерзнути, стати в заторі та продати долари задешево. Чому ж, обираючи професію, інвестуючи в майбутнє дитини, ми не враховуємо вимоги не те що майбутнього, а й сьогодення?!

Списки найпопулярніших спеціальностей серед абітурієнтів часто збігаються зі списками професій, які найменш популярні на ринку праці.

Вибір професії вже давно не звужений до маршруту міжміського автобуса, який повезе майбутнього фахівця. Перед сьогоднішніми абітурієнтами відкритий увесь світ. І кожен має шанс, вступивши в Сумський університет, в результаті закінчити Мюнхенський, а може, й Каліфорнійський. Кордони між країнами стають умовними, мовні бар’єри падають. І наші діти вже не повинні озиратися тільки на внутрішній ринок праці. Хороші спеціалісти затребуваного фаху мають перед собою відкритий світ можливостей. То чи варто дітей заганяти в свої умовності та в свої забаганки?!

Я не відмовляла сина своєї знайомої від вступу на економіста, хто знає, може, саме з нього виросте людина, яка змінить світову економіку. Тільки сказала, що вчитися можна все життя і в нього є всі шанси здобути освіту в тій галузі, яка буде цікава, приноситиме гроші та задоволення. Немає поганих професій, є просто люди, які обрали не той шлях.

Татуся Бо

1 комментарий

  1. Дико плюсую. Займаюся освітою за кордоном, найбільше студентів, хто їде на післядипломну програму — це міжнародні відносини, економісти і юристи, які не можуть знайти собі роботу за спеціальністю.

Залишити коментар