П'ятниця, 20 вересня

Нещодавній напад на ромське поселення, який закінчився смертю місцевого мешканця та пораненнями ще кількох осіб, спричинив чимало дискусій та обговорень. Ромське питання знову опинилося в самому епіцентрі інформаційного середовища країни. Opinion дізнався, чому це відбувається, як протидіяти нападам і владнати ситуацію, та чим насправді є конфлікт, про який так багато говорять: реаліями сьогодення чи пластом стереотипів і міфів, які досі панують в українському суспільстві.

Чому це відбувається?

Професор історії приватного гуманітарного коледжу вільних мистецтв Bard College зі штату Нью-Йорк (США) Геннадій Шкляревський у коментарі для Opinion спробував виокремити загальні причини дискримінації та притиснення ромів. Зокрема експерт наголошує, що однією з причин може бути необхідність побудувати ворога, що є наслідком страху перед оновленням суспільства та виникненням там нових і більш потужних форм організації.

«Мои исследования в этой области показывают, что такого рода преследования и притеснения связаны, прежде всего, с необходимостью построить врага. Причина этой необходимости кроется, в первую очередь, в страхе перед обновлением общества и возникновением в нем новых и более мощных форм организации. Такие новые формы всегда вызывают страх именно потому, что они новые и неизвестные. Неизвестность всегда вызывает страх, а насилие является необходимым спутником страха. Люди часто не понимают, что источник перемен в них самих. Вместо того чтобы критически посмотреть на самих себя и понять истинные причины своего страха, они некритически проектируют свой страх вовне и видят его причины в каком-нибудь внешнем факторе. Очень часто они видят такими причинами тех, кого они определяют как “иных“.

Сейчас Украина, как и другие страны Центрально-Восточной Европы, переживает период колоссальных перемен и потрясений. Многие люди испытывают страх перед этими переменами, и так как они не понимают его истинной причины, они, как правило, проектируют его на “иных“. Рома являются традиционно той категорией людей, которых многие воспринимают как что-то чуждое и иное. Это источник политики притеснения и угнетения рома. Отсюда идут и специфические действия. Справиться с этой проблемой можно, только если понять действительные причины страха и необходимости “построить “себе врага. А для борьбы с врагом все меры приемлемы, и все они связаны с насилием», – переконаний професор Геннадій Шкляревський.

Натомість Дмитро Шерембей, голова Всеукраїнської мережі людей, які живуть з ВІЛ/СНІД, запевнив Opinion, що причиною нападів є стереотипи, які й до сьогодні залишають за собою панівну роль у нашому суспільстві.

«Усе це – наслідки стереотипів, які й досі панують у нашому суспільстві. Це відбувається через те, що й донині зло проростає на благодатному ґрунті, каналізується через ненависть до вільних, інших людей. Замість того аби боротися з корупцією, яка дійсно заважає життю та розвитку українців, агресія спрямовується на невелику групу людей», – вважає Дмитро Шкеребей.

Юрій Шуліпа, директор Інституту національної політики, пояснив, що причиною нападів на ромські поселення може бути бездіяльність поліції, зокрема відсутність профілактичної роботи. Долучитися до цього, на думку Шуліпи, має і місцева влада.

«Напади на ромські поселення відбуваються через відсутність профілактичної роботи з боку поліції. Хочу нагадати, що обов’язком поліції, насамперед, є профілактика різних злочинів і правопорушень. Поліція повинна вживати всі можливі заходи для того, щоб попереджати і запобігати злочину. Адже першочергова функція поліції – профілактична, а вже потім викривально-каральна.

І якщо деякі представники ромського поселення, на думку місцевих жителів, займалися крадіжками їхнього майна і здійснювали інші злочини, то поліція повинна була викрити й затримати винних осіб. А місцева влада зі свого боку також повинна була вжити низку профілактичних заходів із демонтажу самовільно встановленого ромського табору в міській межі», – ідеться в коментарі для Opinion.

Чи існує реальна проблема з ромами в Україні?

Дмитро Шерембей, продовжуючи думку про напади на ромські поселення як наслідок пласту стереотипів, наголосив, що найважливішим є зрозуміти, що ці люди просто мають дещо іншу культуру, однак це не означає, що українське суспільства варто вважати кращим.

«Я чимало спілкувався з ромами, мандрував їхніми поселеннями, їздив до таборів. Моя думка – цих людей варто лишити у спокої, дати їм можливість жити так, як їм подобається. Не треба думати, що українська культура та суспільство чимось кардинально кращі. У ромів вона проста інша, вони звикли жити вільно та прожили в цій свободі вже 600 років. Вони люблять своїх дітей та цінують свої родини, свою свободу. Роми дорого заплатили за неї, і потрібно цінувати те, що вони – одні з останніх спільнот у світі, які вміють користуватися своєю свободою», – пояснив експерт.

А ось на думку Юрія Бондаренка, члена політради руху «Традиція і порядок», жодних проблем із ромами в Україні немає. На його думку, до радикалізації суспільства радше приводить бездіяльність правоохоронних органів у боротьбі зі злочинністю. Ба більше, Юрій Бондаренко переконаний: для того аби убезпечитися від ескалації конфлікту, самі роми мають перестати толерувати злочинні дії представників своїх громад.

«Я вважаю, що в Україні немає жодних проблем із ромами. Роми, євреї, вірмени та росіяни – це ті етноси, які давно живуть на території України і значно вплинули на українську культуру. Ба більше, якщо проаналізувати український фольклор, то там складно буде зустріти зневажливе або расистське ставлення до ромів. Бездіяльність правоохоронних органів у боротьбі зі злочинними етнічними угрупуваннями якраз і призводить до радикалізації суспільства. Водночас так званим “правозахисним“ організаціям вигідно розкручувати ромське питання для отримання нових грантів від західних фондів.

Цікаво також інше: коли представники ромів або кавказьких народів порушують чинне законодавство, ліволіберальні ЗМІ галасують, що не потрібно акцентувати на національності. Коли ж українцям вривається терпець і вони йдуть ламати табори ромів, які встановлені у київських парках, то всі як один біжать захищати нацменшини. Ніхто з українських патріотичних організацій не бажає хаосу в Україні, але якщо за Конституцією всі рівні перед законом, то чому не чутно про судові справи про ромів? На мою думку, для того щоб убезпечитися від ескалації конфлікту, самі роми мають перестати толерувати злочинні дії представників своїх громад, а правоохоронні органи мають розслідувати злочини, а не трусити долю з ромів», – розповів Opinion Юрій Бондаренко.

Тезу про відсутність проблем між ромами та українцями підтвердив і Юрій Шуліпа. За його словами, в українському суспільстві відсутня ксенофобія, а всі напади є лише актами самосуду з боку окремих громадян.

«Жодного етнічного конфлікту між ромами та іншими народами в Україні не існує, і такий конфлікт ніколи не існував раніше. В українському суспільстві також немає ксенофобії. Тому напади на ромські поселення обґрунтовуються як якісь акти самосуду з боку місцевих жителів», – впевнений Шуліпа.

Як владнати ситуацію?

Попри те що окремі спікери наголошують на відсутності конкретних конфліктних ситуацій, останні випадки свідчать про протилежне. Саме тому виникає логічне питання: як можна все це владнати, аби запобігти новим нападам на ромів і новим конфліктам. На думку Дмитра Шерембея, сьогодні роми потребують, передусім, захисту, адже замість дубинок та нічного насильства їм потрібні соціальна допомога, освіта та розуміння.

«Є таке польське прислів’я про правих: за кожною людиною в балаклаві стоїть людина в касці. Це питання слід вирішувати на державному рівні, тому що і напади на ромів організовуються не просто “небайдужими громадянами“, а чітко організованими, впевненими у своїй безкарності групами, за якими стоять впливові люди. Саме так починалися переслідування євреїв у нацистській Німеччині.

Треба просто залишити ромів у спокої, дати їм можливість організовувати власні школи, де навчання дітей проходитиме на їхній мові з урахуванням культурних особливостей. Звісно, у них є складнощі – у ромів відбирають дітей, відбирають паспорти, не дають влаштуватися на роботу та жити так, як їм подобається. Все це – результат неспланованої політики, ігнорування проблем цієї групи, і як наслідок – повна анархія та безправність.

Ромам, насамперед, потрібні можливості, а не дубинки, їм потрібен соціальних захист, а не нічне насильство, їм потрібні освіта та розуміння, а не моральні оцінки. Їм потрібна допомога, і її необхідно організувати. Але передусім – захист», – наголосив голова Всеукраїнської мережі людей, які живуть з ВІЛ/СНІД.

Натомість Юрій Шуліпа переконаний, що не менш важливу роль у врегулюванні конфлікту та запобіганню наступних мають відігравати представники правоохоронних органів. Цілком можливо, що варто замислитись і над внесенням змін до адміністративного законодавства.

«Щоб подібних нападів на ромські поселення більше не виникало, а самі окремі представники ромських поселень припинили здійснювати крадіжки та інші майнові злочини проти місцевих жителів, поліція зобов’язана здійснювати дієвий адміністративний нагляд за представниками ромських поселень.

Для ефективності такого адміністративного заходу необхідно внесення деяких змін в адміністративне законодавство. Але головне, необхідно вести цивілізований діалог між ромами, місцевою владою та місцевими жителями», – пояснив Opinion директор Інституту національної політики.

Однак, напади на ромські поселення – це навіть не верхівка айсбергу. В цьому переконаний політичний консультант Олександр Вербицький. За його словами, ситуація зможе змінитися, лише коли почнуть давати реальні терміни за посягання на людське здоров’я та свободу громадянина. А хто саме цей громадянин – різниці немає.

«Государство должно открыть глаза на внутренние проблемы, которым не один десяток лет. Это не только ромы – они даже не верхушка айсберга. Просто сегодня за них некому вступиться и взять их на поруки. Есть игорный бизнес, проституция, наркомания, даже просто с наливайками никто особо не борется, потому что все это системно прикрывается сверху. А вот с ромами “воевать“ удобно – сдачи не получишь. И заметьте, названные выше явления не попадают под определение “коррупция“, поэтому и не вызывают интереса в ЕС.

У них и у самих есть проблемы с наркоманией (вынуждены легализовывать легкие наркотики) и масса других проблем. Этим пользуются наши чиновники, зарабатывая свои грязные деньги на людских пороках и готовя боевиков на крови беззащитных, и не обязательно ромов. Пока не станут давать реальные сроки за посягательство на здоровье и свободу гражданина – ничего не изменится. И все равно, кто этот гражданин! Пока не будет исполняться Конституция Украины – ждать улучшений не стоит. Пока у нас в стране выборочное правосудие», – ідеться в коментарі для Opinion.

У тексті окремих коментарів ви могли зустріти курсивні виділення. Вони свідчать про те, що в оригінальному тексті замість терміну «роми» спікер використав неприйнятну для нашої редакційної політики лексему, а отже, під час формування тексту ми змушені були відредагувати пряму мову.

Текст: Дмитро Журавель

Залишити коментар