Вівторок, 11 серпня

Поспішаю поділитися новиною, яка могла б спокійно залишитись без вашої уваги. Нащо воно вам треба? Просто побачити, як в одній ситуації можна звинуватити одразу три або чотири сторони. Отже, у Золочеві, що на Львівщині, хтось або щось знищило пам’ятник російському поету Олександру Пушкіну. Хто та у чому винен – у реакціях від Opinion.

Коротку історію про максимально різне сприйняття подій та їхнє трактування розпочнемо з допису, який опублікував міський голова Ігор Гриньків. За його словами, жодної політики тут немає, а враховуючи, що в місті немає радикально налаштованих активістів, меру стало ще більш прикро. Родзинка у цьому пирозі незрозумілих виправдовувань – прогноз міського голови про неодмінне використання ситуації російськими ЗМІ. Амбіціям можна навіть позаздрити.

Хтось сказав «проросійські сили»? Подивіться, хто це у нас. Сам пан Микола Азаров (чи Азіров, як там правильно?) Той самий, Янукович, всє дєла. І що він каже? Каже, що «бандерівці дісталися і до класика російської літератури». Угу. У сумі маємо двох підозрюваних: вандалів та бандерівців. Чи це можна поєднувати?

І ніби все просто: львівські бандерівці перетворилися на вандалів та пошкодили бідного Пушкіна. Той забув останні рядки своїх віршів і від горя скинувся донизу. Але ні. На сайті Національної поліції прямим текстом повідомляють: найбільш імовірно, що руйнування сталося внаслідок природних причин. Оце так. У наш детективний трикутник потрапили ще й природні сили. Бідний мер, що тепер людям казати?

Однак коментували цю новину далеко не лише ті, хто мав конкретну версію з підозрюваним. Ось, наприклад, журналіст Олександр Кириленко, каже, що «за Леніним буде Пушкін». А я думав, що після Леніна там ще Риков десь бігав…

А ось політолог та журналіст Кирило Сазонов вирішив утриматись від оцінок, але наголосив, що краще було б поставити пам’ятник українським письменникам, Сергію Жадану чи Андрію Кокотюсі, або з тим, хто загинув за Україну в минулому столітті або вчора. А Пушкін нехай обіймається зі Сталіним в Росії. От і я думаю, що поки потяги ще ходять, декому треба користуватись моментом.

Коротко і весело про всю історію з Пушкіним – у народній фейсбуковій творчості. І, як завжди, цитую улюблений момент: «чого зробить не може вся партія Свобода, у цьому допоможе їй галицька погода». Класика, класика, нічого зайвого.

Або ж іще більш коротка версія, яку опублікував блогер Микола Воськало.

Збирав реакції та читав українську літературу Степан Коза

Залишити коментар