Понеділок, 26 жовтня

Бодішейминг та інші кумедні звірятка

Як часто ви підходите до незнайомої людини на вулиці чи на пляжі та кажете їй в обличчя: «Ви виглядаєте огидно! Хіба можна бути такою жирною?» Ну, або щось м’якше, скажімо: «Вам абсолютно не пасує ця спідниця, з вашою фігурою не можна носити такі фасони».

Думаю, не помилюсь, якщо скажу, що в реальному житті ви такого не казали чужим людям жодного разу. З того простого міркування, що у реальному житті за такі висловлювання можна добряче відхватити, і, можливо, – не тільки словами, а й кулаками.

Але соціальні мережі – це чарівний ліс, де люди інколи випускають із себе таких хижаків, що мали б самі себе жахатися. Бійка до крові може виникнути через будь-що; слів тут не обирають, навішують ярлики та роздають нищівні коментарі – аж гай гуде. Запеклі баталії навколо політичних подій та соціальних негараздів ще можна якось зрозуміти: врешті-решт, у нас демократія, право голосу мають всі, а від того як проголосують ваші політичні опоненти у певному сенсі залежить і ваша доля. Проте залишається незрозумілим, яким чином доля пересічної української громадянки залежить від того, яку форму мають сідниці дружини президента Франції Бріжит Макрон.

Однак саме це фото двох перших леді обговорювали нещодавно в мережі з такою завзятістю, ніби від цих сідниць та від того, як вони вбрані, залежить подальше життя всього людства. Розбирали до останньої нитки: крій та довжину спідниць, якість їхнього пошиття, навіть підкладки та шви. Ставили суворі оцінки стилістам та кравцям, хоча ті кравці виробляють одяг такої якості, що більшість коментаторів такого не тримали в руках за все своє життя. А що найгірше – ставили суворі оцінки тому, що всередині тих спідниць, та ще у таких виразах, з такими епітетами, ніби це не дві поважні жінки, а дві коняки на перегонах. Хоча ні, хто любить тварин та знається на них, той і до коняк таких слів не вживатиме.

Так, поливання брудом чужих фото, роздавання оцінок на кшталт: «огидно», «потворно», «страховисько» чужому одягу та стилю – само собою токсично. Навіть якщо припустити, що людина, яку обговорюють, ніколи цього не прочитає (а якщо прочитає – то й поготів). І так, потоки бруду, котрим люди рясно обливають у мережі чужі сукні, туфлі та інші модні речі, викликають класичне запитання: «а судді хто?». У темі моди та смаку в нас кожен бабак – агроном! Часто-густо одяг знаних експертів стилю, трендсетерів, котрі завжди на декілька кроків попереду масової моди, нищівно критикують люди, які від моди взагалі далекі, як Жмеринка від Парижа, про що красномовно свідчать їхні власні фото у профілях. І хоча це абсолютно не злочинно, люди мають повне право не цікавитися модою, не слідкувати за тенденціями та бути при цьому абсолютно щасливими, але за таких обставин було б доречно й не давати зверхніх оцінок стилю оточуючих. Але ж ні, фраза «я на цьому не дуже розуміюся» є абсолютно невимовною для багатьох.

Та найгірше навіть не це. Найгірше те, що люди не вміють тримати про собі свої оцінки чужого тіла, статури, рис обличчя. Не того, що купують у крамницях і що можна легко викинути у сміття та замінити на інше, більш сучасне. Ні, того, що є абсолютно, на 200 % особистим, що змінити або неможливо, або вкрай важко. І що вже, напевно, без жодних сумнівів не має стосуватися сторонніх. Але люди копирсаються в чужих особливостях та «недоліках», як сварлива свекруха в невістчиній кухонній шафі; вишукують до чого б прикопатися так ретельно, що могли б давати майстер-класи з прискіпливості митникам і податковим інспекторам. А як не знайдуть, що б облаяти, то вигадають! Креативності деяких людей у вигадуванні чужих вад можуть позаздрити письменники-фантасти.

За роки ведення модного блогу авторка цієї колонки бачила такі критичні відгуки щодо зовнішності абсолютно нормальних, пересічних, а іноді – і дуже вродливих жінок, що на голову не налазить… «Вуха спаніеля» – про нормальні груди дорослої жінки, «здивоване яйце» – про природні брови, «козячі ніжки», «мавпяча мармиза» – і це ще не найгірші вислови. Целюліт, зморшки, в’яла шкіра – будь-які відхилення від «ідеальних» зразків із глянцю вважається естетичним злочином, який треба сором’язливо приховувати. Дістається й формі вух, і пальцям на ногах, і навіть природній формі нігтів. Виявляється, вона теж може бути потворною, і про це треба негайно сповістити людству.

Індійська акторка Хюма Куреші наголошує: «Я не завинила вам ідеальне тіло!»

І як тут не згадати найпоширенішу тему для цькування та приниження чужих людей у мережі – вагу! От де простір для бодішеймінгу! Надто худа – дошка, скелет ходячий, чахлик невмирущий. Надто товста – жиртрест, ненажера, ледаща баба та моє улюблене: «як можна так себе занедбати!» Бачте, ви ж маєте неодмінно про себе «дбати», аби догодити інтернетним «експертам». Сторонні люди з одного погляду на фото ставлять розгорнутий діагноз, вони миттєво знають про вас все: що ви їсте, скільки ви рухаєтесь, чим вас годували в дитинстві та які захворювання на вас чекають просто наступного тижня, якщо ви не скинете вагу. Так побиваються люди за чуже здоров’я – аж кидають всі свої справи та починають читати лекції з фітнесу та дієтології, про які ви навіть не запитували. І які часто є набором штампів та упереджень.

Уявіть, що буде з таким ентузіастом здорового способу життя, як він почне приставати до людей на вулиці, повчати їх на тему схуднення та погрожувати страшними хворобами, як не схуднуть. Щось мені підказує, що там терміново викличуть швидку, при чому не тим, кому «необхідно» схуднути, а тому, хто це нав’язливо пропонує.

Втім, як на мене, цим людям, що натхненно обговорюють чужі «вади» та роздають суворі оцінки чужому смаку, дійсно потрібна допомога. Вони думають, що своїми токсичними коментарями отруюють об’єкт критики, а насправді вони отруюють середовище навколо самих себе. Через них соціальні мережі стають хащами, в які іноді носа висунути лячно. Вони сидять у засідці та чекають, у кого б відкусити хоч шматочок самоповаги, ким би поласувати, щоб хоч трохи відновити своїм шашелем підточену самооцінку. Приниження інших надає їм відчуття власної значущості, а інтернет створює ілюзію безкарності.

Але це всього лише ілюзія. Про що б ми не казали, ми багато кажемо цим про себе. От і автори хейтерських коментів кажуть ними дуже багато про себе. Набагато більше, ніж вони б того хотіли.

Майя Тульчинська

Залишити коментар