Середа, 28 жовтня

«Поїхали!» – сказав Гагарін, «Побачимо!» – пообіцяв Трамп. Перший мовив знаменитий вислів перед незвіданим – початком підкорення людиною космосу, другий засумнівався перед очевидними речами, тим, що Крим – це Україна. Утім, ще є час для того, щоб президент США роздивився тему під правильним кутом і не підсумовував результати зустрічі з російським колегою словом «приїхали».

Давно не бачилися

Невизначеність американського президента непокоїть. Навіщо так інтригувати, коли в США офіційно визначилися з приналежністю Криму Україні та не забувають про це нагадувати? ЗМІ навіть розповсюдили пам’ятку від Аналітичного центру The Heritage Foundation для Дональда Трампа напередодні саміту НАТО та зустрічі з президентом РФ (детальніше на УНІАН). Вона нагадує шпаргалку для двієчника, у якій чітко сказано: Росія агресор, а Україна – жертва, Крим – український, війська НАТО та США в Європі служать американським інтересам, а Путіну не можна довіряти.

Зустріч Дональда Трампа з Володимиром Путіном відбудеться 16-го липня, на другий день після закінчення Чемпіонату світу з футболу в РФ, й, очевидно, російський керманич ще відчуватиме післясмак свята. Спілкування за закритими дверима, а згодом у присутності помічників, пройде на нейтральній території – у Гельсінкі. Це не рівновіддалений від Москви та Вашингтона Рейк’явік, де понад три десятиліття тому відбулась історична зустріч Рональда Рейгана та Михайла Горбачова, а відносно недалеке від рідного Путіну Санкт–Петербурга місто. У ЗМІ країни агресора навіть пожартували: переговори триватимуть на території Російської імперії, натякаючи на приналежність фінляндських земель їхній державі століття тому.

Чи не кожен президент США заявляв про потребу налагодження відносин із РФ, їхнього «перезавантаження». Утім, завойовницькі апетити Путіна не надто сприяють бажанню лідерів багатьох цивілізованих країн до спілкування з ним. Чому ж Трамп не ігнорує диктатора? За словами Павла Жовніренка, голови правління Центру стратегічних досліджень, принципи дипломатії стверджують: треба підтримувати контакти будь із ким, щоб мати канал інформації.

«З іншого боку, це фактично працює на Путіна – він домігся зустрічі на вищому рівні з президентом США, – розповів Opinion експерт. – З погляду Путіна та російської пропаганди, напевне, обігруватиметься те, як дві супердержави вирішують долю світу, оскільки будуть порушені питання і Європи, і Сирії, й України. Це одне. Друге – зустріч проходитиме не тільки після Чемпіонату світу, а й після саміту НАТО та напередодні чергової річниці збиття малайзійського лайнера. Питання в тому: наскільки Трамп свідомо чи несвідомо гратиме в гру Путіна?»

«Путін не в ізоляції. Ангела Меркель, Еммануель Макрон та інші з ним спілкувалися протягом останнього часу, тому ілюзій створювати не варто, – наголосив Opinion Євген Магда, виконавчий директор Інституту світової політики. – Сприймаю зустріч Путіна та Трампа в контексті прагнення останнього показати американським виборцям спроможність спілкуватися з диктаторами в інтересах Америки. Фактично це продовження логіки дій Трампа, який на початку червня зустрівся з лідером КНДР Кім Чен Ином. Зрештою, переговори лідерів країн із найбільшим ядерним арсеналом – нормально в сучасному турбулентному світі. Але не варто забувати, що Штати спроможні суттєво збільшити витрати на оборону, а РФ – ні».

Довідка:

За півтора року президентства Дональд Трамп двічі зустрічався з Володимиром Путіним у кулуарах міжнародних самітів. За повідомленнями ЗМІ, вони мінімум вісім разів спілкувалися по телефону. Із часу анексії Криму у 2014-му році окремої зустрічі президентів США та РФ не було.

Фото: bundesregierung.de

Сирія понад усе!

Про що ж балакатимуть тет-а-тет Путін і Трамп? Імовірні теми озвучували в Білому Домі та Кремлі. Серед них: проблеми контролю над озброєннями, питання стратегічної стабільності, наріжний камінь зустрічі – Сирія.

«Ключовим питанням для Трампа є проблема Сирії – він публічно пообіцяв виведення американських військ із цієї країни, – підтвердив Opinion Ігор Семиволос, виконавчий директор Центру близькосхідних досліджень. – Але зробити цього він не може, зокрема і через російську й іранську присутність. Тому для нього важливо досягнути з росіянами домовленостей, які передбачили б російський та іранський вихід із цієї країни і паралельно зменшення американської присутності або й повне виведення американських військ. Це на сьогоднішній момент не дуже реалістично. Подивимося. Трамп людина, яка вміє торгуватися».

Звісно, виведення американських військ із Сирії означає підсилення присутності РФ на Близькому Сході. Тому цей процес і слід супроводжувати обопільним виведенням звідти російських та іранських військ.

«Якщо Трамп уже дав обіцянку, то намагається її реалізувати, – продовжив пан Семиволос. – Наприклад, перенесення посольства США з Тель-Авіва до Єрусалима. Тема неоднозначна, але ж він виконав її. Тому якщо Трамп сказав, що будуть виводитися американські війська, значить, будуть».

Крім Сирії, погляди Путіна та Трампа націлені на Європу. Точаться розмови про можливе припинення військових маневрів американців спільно з європейськими союзниками, не є винятковим навіть виведення військ США зі Старого Світу.

«Це все те, про що лише міг мріяти Путін, – вважає Павло Жовніренко. – У Путіна та Трампа однаковий характер – непередбачуваний. Обоє нарциси й обоє недбало ставляться до міжнародних зобов’язань своїх країн. Стосовно Росії, то це агресія проти Грузії та фактичне відокремлення частини її територій. Те саме стосується України – втручання в справи інших держав, у тому числі США щодо виборів президента. І коли Трамп говорить, що Путін людина, з якою можна мати справу, то він має на увазі саме ті риси, які їх об’єднують. Це дуже небезпечно – від цього залежать не тільки відносини двох країн, а й доля міжнародного права та система безпеки, яка будувалася в Європі з 1945-го року».

Фото: reuters.com

Так чий Крим?

Звісно, нас хвилюють українські питання, зокрема статус Криму, ситуація на Донбасі, доля наших бранців, ув’язнених Кремлем, економічні санкції щодо РФ. Судячи з заяв Білого Дому та запевнень вітчизняних фахівців, Трамп порушуватиме ці теми. Проте щодо Криму, то прес-секретар Путіна Дмитро Пєсков відкинув можливість розмови про статус півострова. Мовляв, Крим – Росія, і крапка.

«Не думаю, що буде обговорюватися статус Криму, бо це дуже глобальне питання, – повідомила Opinion Ольга Курносова, російський політик в еміграції. – До того ж, у Трампа немає повноважень самостійно вирішувати питання такого рівня. В Америці демократія, і такі глобальні рішення там ухвалюються по-іншому. А ось щодо питань українських політичних ув’язнених чи припинення вогню на Донбасі, то це цілком можливо. Імовірно, розглядатиметься й тема введення миротворців на Донбасі. Якщо переговори пройдуть погано, то можливе на фронтах загострення. Якщо ж, з точки зору Кремля, вони будуть продуктивними, то можна й не очікувати на загострення».

«Позиція Росії у цьому питанні є підкреслено непохитною, адже #КримНаш – одне з базових гасел сучасної російської політики, – зазначив Євген Магда. – Проте у мене немає підстав вважати, що Дональд Трамп визнає анексію Криму. Зрештою, Штати не визнавали й окупацію балтійських республік Радянським Союзом».

Позиція США з підтримки територіальної цілісності, незалежності та суверенітету України в міжнародно визнаних кордонах незмінна. На цьому постійно наголошують американські політики та високопосадовці, – запевнила Іванна Климпуш-Цинцадзе, віце-прем’єр-міністр із питань європейської та євроатлантичної інтеграції України.

«Тому ми очікуємо, що саме з огляду на цю позицію Сполучених Штатів і буде вестися розмова між США та РФ, – продовжила урядовець. – Ми вже чотири роки намагаємося саме дипломатичними, політичними засобами вийти на вирішення того, як зупинити агресію Росії проти України».

Фото: eldiariodecoahuila.com

Бранці Кремля

За наявного стану речей, голодування Володимира Балуха, засудженого російським судом до п’яти років колонії загального режиму, на момент Гельсінської зустрічі становитиме 120 днів. Практично чотири місяці! 64–й день голодуватиме Олег Сенцов, строк ув’язнення якого 20 років. Намагання українського президента, омбудсмена, правозахисників добитися звільнення бранців Кремля безуспішні.

Наскільки ця тема близька Трампу, чи клопотатиметься він за наших ув’язнених? За словами Євгена Магди, якщо це станеться, то можна буде стверджувати про успіх української дипломатії. МЗС, Світовий конгрес українців, Український конгресовий комітет Америки ще мають час, аби достукатися до президента США.

«Ми порушуємо питання звільнення українських в’язнів на всіх рівнях, перемовинах, – зазначила Іванна Климпуш-Цинцадзе. – Маємо чітку підтримку цієї позиції від усіх наших партнерів із західного світу. Разом із тим, бачимо не готовність Росії виконувати навіть найменші домовленості, досягнуті, наприклад, щодо доступу пані Денісової (Уповноважений ВР з прав людини – прим. авт.) до українських політичних бранців, які незаконно утримуються на території РФ. Будемо продовжувати цей тиск».

 «Доля бранців, як би цинічно це не виглядало, для Путіна розмінна монета, – розповів Opinion Василь Яблонський, заступник директора Національного інституту стратегічних досліджень. – Знаючи наскільки для західних партнерів важливі питання прав людини, він, очевидно, використовуватиме бранців для торгів, тиску. Може подати це як свою добру волю. Тому цілком можливо, що проблема позитивно вирішиться за умови, якщо будуть натяки щодо питань, які реально турбують Росію, – якоїсь дорожньої карти, відміни хоча б частини санкцій або розподілу сфери геополітичних інтересів, на чому наполягає РФ, слідуючи своїм уявленням середини минулого століття».

Чи домовляться? 

Фахівці стверджують, що Трамп може зачепити й тему будівництва газогону «Північний потік – 2». Реалізація цього проекту, підтримуваного передусім Росією, Німеччиною та Австрією, підриває економічну міць України як транзитера «блакитного» палива. США виступають проти Nord Stream – 2, але не стільки через солідарність із нами, скільки через власні бізнесові інтереси. Вони розглядають РФ як конкурента на ринку енергоносіїв, бо мають намір постачати до Європи свій скраплений газ. Щоправда, поки що США нічого конкретного запропонувати не можуть, та й у Старому Світі ця ідея не знаходить потужної підтримки.

То чим може закінчитися зустріч лідерів двох великих держав? Хто кого переграє: досвідчений бізнесмен Трамп чи не менш досвідчений спецслужбіст Путін? Чи отримає Україна від перемовин якісь дивіденди?

«Не бачу можливості перетворити зустріч у Гельсінкі на “мікрохвильовку”, яка розморозить російсько-американські відносини, що перебувають близько до рівня замерзання, – переконаний Євген Магда. – Питання санкцій США проти Росії Дональд Трамп не може вирішити одноосібно, адже йому це не надто вигідно, з огляду на майбутні проміжні вибори до Конгресу. Швидше за все, спостерігатимемо одразу після зустрічі війну інтерпретацій між умовним твіттером Трампа та російською пропагандистською машиною».

«Дональд Трамп може порушити будь-яке питання у будь-якому форматі, – запевнив Ігор Семиволос. – У рамках закритої зустрічі він може обговорювати будь-що в характерній для нього манері. Враховуючи те, що Трамп продовжує “торгувати повітрям”, жодних серйозних наслідків для нас не буде. Навпаки відбудуться зондування та торги. І якщо для Путіна будь-яка поступка американцям у рамках його уявлень про світ – поразка (так само для населення Росії – тих 80 %, що встали з колін), то для Трампа це просто торги. У нього інший погляд на життя».

Перемовини двох президентів за закритими дверима не означають, що вони обов’язково про щось домовляться. Павло Жовніренко не хотів би жодних домовленостей, бо це працює на Путіна. Путін знає, чого хоче від Трампа, а ось Трамп прагне тільки дружби й не має, на думку експерта, практично жодних умов.

«Росія хоче закрити статус-кво по Криму, Україні, щоб США не займалися європейськими справами, не звертали увагу на ті речі, що творила РФ, – чи то втручання у вибори в Сполучених Штатах, чи то збиття малайзійського Боїнга, чи то отруєння в Солсбері, та будь-що, – наголосив пан Жовніренко. – Тобто, просто дружити. Але Росія може дружити лише з тим, кого поважає, а поважає вона тільки того, кого боїться. Тому Трамп, заявляючи про те, що вони можуть нормально дружити, тільки провокує Росію до більш агресивної політики».

Дочекаємося зустрічі в Гельсінкі. Усе-таки Фінляндію, попри сусідство з Росією, не можна назвати теплою ванною для Путіна. Ця країна не тільки перебувала у складі Російської імперії, а й свого часу за агресивні дії дала по зубах Радянському Союзу, правонаступницею якого є РФ. Можливо, зустріч із американським президентом у Гельсінкі для російського диктатора стане холодним літом вісімнадцятого і саме йому доведеться визнати, що «приїхали».

Текст: Віктор Цвіліховський

Залишити коментар