Субота, 31 жовтня

Сьогодні починає свою роботу IX Одеський міжнародний кінофестиваль. Його перше відкриття, здається, відбулося зовсім нещодавно – в 2010 році, але дивно, що це не почалося раніше. Адже місто, де фільмували Сергій Ейзенштейн, Дзиґа Вєртов, Кіра Муратова, не кажучи вже про майстрів меншого калібру, заслуговувало на власний екранний форум. Так чи інакше, дев’ять років тому група продюсерів, спираючись на стереотипи про Одесу як столицю гумору, вирішила провести літнє кіносвято для шанувальників комедій. Проте самі глядачі скоригували організаторів: Одеса варта більшого.

Тож на сьогодні ОМКФ позиціонує себе як фестиваль арт-мейнстриму, орієнтований на кіно високого художнього рівня, доступне широкій аудиторії. З 2016 року конкурсний блок складається з трьох розділів: міжнародна повнометражна конкурсна програма, національна конкурсна програма та конкурс європейських документальних фільмів. Організатори ставлять перед собою досить амбітні цілі – перетворити ОМКФ на «східноєвропейські Канни». До речі, якщо казати про Канни, а також про Берлін та Венецію, то фестиваль в Одесі – це перше місце, де в Україні можна переглянути найсвіжіші фільми з програм цих надавторитетних форумів.

Що ж стосується авторитету самого ОМКФ, то він спирається, насамперед, на підтримку національного кіна – не тільки в конкурсах (наше кіно представлене у всіх трьох), а й на фестивальному ринку, де українська й західна кіноіндустрії зав’язують контакти, які потім виливаються і в копродукції, і в професійний досвід.

«Дюк» для Ади та «Жінка на війні»

Цього року церемонія відкриття традиційно пройде в Одеському оперному театрі з усіма необхідними атрибутами: червоною доріжкою й ведучими – Олексієм Панютою та Яніною Соколовою. Почесною гостею вечора стане Ада Роговцева, яку вшанують «Золотим Дюком» за внесок у кіномистецтво.

А фільмом відкриття стане призер останніх Канн, ефектна суміш комедії, драми, ба навіть трилеру –  «Жінка на війні». Фільм, створений у копродукції України з Францією та Ісландією, здобув у каннському «Тижні критики» премію SACD за найкращу музику, яку присуджує консорціум письменників і композиторів, а також єдиний державний приз Канн – «Золоту рейку» від залізниць Франції.

«Дюк» для Ади та «Жінка на війні»

Кадр із фільму «Жінка на війні»

«Жінка на війні» – друга картина ісландського режисера Бенедикта Ерлінґссона. Головна героїня тут – диригентка хору на ім’я Халлі. Халлі вже 50, але вона з молодечим запалом веде таємне життя радикальної захисниці природи. Під час планування найсміливішої операції вона отримує несподіваний лист: її заявка на усиновлення дитини нарешті схвалена і на неї чекає маленька дівчинка з України. Халлі готується розлучитися з роллю екодиверсантки, але, як часто буває в таких історіях, їй треба провести ще одну атаку – проти алюмінієвої промисловості, печально знаменитої руйнівними для природи методами видобутку. Спочатку продюсери хотіли знімати в Болгарії, але в підсумку зупинили вибір на Україні й не пожалкували. Зйомки тривали вісім тижнів – у нас і в Ісландії.

«Дюк» для Ади та «Жінка на війні»

Кадр із фільму «Жінка на війні»

Особливість побудови фільму – у важливі моменти в дію вступають музиканти – з одного боку, ісландські джазмени, а з іншого – українське фолк-тріо – Сусанна Карпенко (випускниця «Голосу країни»), Ірина Данилейко та Галина Гончаренко. Тексти пісень адаптувала керівниця Лабораторії етномузикології Національної музичної академії Ірина Клименко разом із Бенедиктом Ерлінґссоном. І джазмени, і наші співачки немовби коментують події у фільмі – цілком у дусі брехтівського театру, який явно вплинув на ісландського режисера. Саме така структура страхує фільм від сповзання у мелодраму.

Отже, ОМКФ стартує. Попереду ще вісім днів прем’єр, презентацій і зіркових візитів. Ми регулярно інформуватимемо вас про перебіг подій.

Текст: Костянтин Левін

Залишити коментар