Середа, 28 жовтня

Поряд із площею Пресвятої Марії, на вулиці Сагайдачного, стоїть дерев’яна церква. Вона причаїлася за високим дерев’яним парканом; вхід закриває масивна накрита брама. Сама ж церква Святого Миколая зовсім невелика з вигляду, затишна і по-домашньому привітна. 

Поруч із церквою стоїть кам’яна дзвіниця з великими та малими мідними дзвонами.

Миколаївська церква славиться своїми козацькими легендами. Кажуть, у 1621-му році до цієї церкви гетьман Петро Сагайдачний приїхав, щоб помолитися за успіх у битві проти армії Османської імперії, коли вона підступала до Хотинської фортеці. Битва в результаті стала для козаків і поляків успішною, але для самого гетьмана фатальною: у бою його поранили, й за півроку Сагайдачний помер.

Люди розповідають, що через 30 років до Миколаївської церкви в Чернівцях занесли на відспів труну з тілом Тиміша Хмельницького. Старшого сина видатного гетьмана Богдана Хмельницького вбили під час Молдавського походу, у який він пішов, щоб допомогти своєму тестю, господарю Молдавії Василю Лупулу. А ще через півстоліття саме в невеликій дерев’яній церкві Святого Миколая свої переживання в молитві виливав гетьман Іван Мазепа. Він саме втікав після поразки у Полтавській битві.

Також, кажуть, що Миколаївська церква чула звернення до Бога від цих видатних історичних постатей. Її стіни, ікони, олтар співпереживали славним воїнам… Але то тільки кажуть. То лише гарні легенди.

Насправді ж історія дерев’яної церкви Святого Миколая в Чернівцях не така легендарна, але не менш цікава. І важлива для міста.

Збудували Миколаївську церкву в 1748-му році. Тоді Чернівці входили під контроль Молдовського князівства, а до приходу влади Австрійської імперії залишалося чверть століття. Містечко не надто відрізнялося від навколишніх сіл. Жодної кам’яниці, натомість невеликі хатки з масану, ґрунтові дороги; свині бовталися в ровах та калюжах, а пси обгавкували всіх і все; близько до міста розташовувався ліс, у якому вовки водилися.

Тоді в місті мешкали різні за віросповіданням люди. Релігійні общини будували для своїх потреб церкви, синагоги, молитовні доми.

Миколаївську церкву побудували на землі тодішнього міського старости боярина Строєску. Він же і став першим ктиторем у храмі.

Спершу церква була подібна до сусідніх будинків – така ж мала й непримітна. Однак в 1779-му році її суттєво перебудували, розширили, підвели кам’яний підмурок. У такому вигляді та на тому ж місці стоїть Миколаївська церква й зараз.

За часів панування Австрії та Румунії церква діяла, за Радянського Союзу – закрита на замок. Після здобуття Україною незалежності її двері відчинили. Здавалося, подув вітер змін і тепер церква оживе. Але в 1992-му році тут сталася страшна пожежа. Офіційно – через не погашену свічку, неофіційно – зумисний підпал. Церкві, наче міфічному Феніксу, довелося відроджуватись із попелу, адже згоріло 2/3 споруди.

За три роки Миколаївську церкву відбудували. Сьогодні тут знову звучить Слово Боже, проводять вінчання, хрестини. Храм знову живе, як 300 років тому.

Текст і фото: Максим Козменко

Залишити коментар