Четвер, 29 жовтня

Спеціалізована антикорупційна прокуратура закрила резонансне кримінальне провадження проти Олександра Авакова, сина міністра внутрішніх справ, та екс-заступника міністра Сергія Чеботаря через відсутність доказів провини. У відомстві пояснили, що один із підозрюваних взяв провину на себе. Більше про «справу рюкзаків» – у реакціях від Opinion.

Ну що, погнали зраду за хвоста ганяти. У САП кажуть, що пан Литвин, перемігши на тендері, виготовив неякісні рюкзаки та за підробленими документами поставив їх МВС. Інші підозрювані… до цього стосунку не мали та про факт поставки неякісних рюкзаків не знали. Ба більше, пан підозрюваний – широка душа, готовий відшкодувати завдані збитки.

А ще, виходить, один із ключових свідків обвинувачення не зміг повністю підтвердити свої показання. Так-с. Це він що, слова забув, чи на детекторі брехні зламався? Ну добре, повірю, що вже там зробити.

Поки що можу порадувати вас лише хейтерами та тими, хто всім серцем захоплюється зрадами. Хоча хто його там знає, може, вони й праві. Я ж що, я лише Коза. Ось, наприклад, журналістка Наталя Седлецька наголосила, що фігурантом залишився той, хто в таких справах виконує найменшу роль. У нашому випадку – директор фірми-постачальника рюкзаків. Ну, ви цей, пані Наталю, людину не ображайте. Йому тепер за трьох тягнути.

Волонтер, активіст і блогер Назар Приходько лише сухо натякнув, що все сталось якось «неочікувано». Пане Назаре, як людина, що якось претендує на звання лідера думок, принаймні у мережі, можна було б і побільше слів знайти, чесне слово.

А ще, виявляється, у Центрі протидії корупції працюють найкращі карикатуристи мережі. Ви тільки подивіться. Так одразу і не второпав, що то не реальне фото. Ну, ви ж знаєте, сарказм і все таке.

Журналіст Денис Бігус вирішив пройтися по всій заяві антикорупційної прокуратури, прокоментувавши чи не кожен пункт окремо. Наприклад, щодо знищення адвокатом підозрюваних речових доказів. Бігус цілком логічно питає: цей речовий доказ, себто камеру, кинули до блендеру чи що? А от і нехай питання залишається відкритим. Інтрига, пристрасті, скандали, чи як там правильно?

Ну, і апогей цієї «пояснювальної записки», цитую повністю зі скріншоту, бо знаю я, як ви їх читаєте: «враховуючи, що доказів, які б поза розумним сумнівом спростували версію Литвина не здобуто та можливості для їх здобуття вичерпано…» Кхм. Що-що? Це в нас що, комп’ютерна гра, де в тебе є три життя, а потім все: можливості закінчились? Ех.

Член Ради громадського контролю НАБУ Артем Романюков назвав закриття «справи рюкзаків» першим настільки свавільним «злиттям» справи паном Холодницьким, керівником САП, а також сигналом того, що він нібито виконує чиїсь накази. Ну, пане Артеме, заяви голосні, але треба ж якось серйозніше, а так про НАБУ та Холодницького вже читали-писали, дякую.

До речі, пан Назар Холодницький вже встиг дати невеликий коментар нашим колегам, де зазначив, що рішення було прийнято прокурором, а ситуація та причини такого рішення вивчаються. То що там, все ж не зрада? А як же стільки гнівних дописів? Ех, так і заплутатись можна.

Ну і наприкінці, як завжди, фейсбукова творчість, що якнайкраще узагальнює будь-яку новину. А ми поки чекаємо продовження, так просто ще жоден серіал не закінчувався. До зустрічі!

Збирав реакції та рюкзаки Степан Коза

Залишити коментар