П'ятниця, 16 листопада

Листи в Москву. Лист сьомий

 Дорога моя!

Ось вирішив я щодо питання про безальтернативність не розмірковувати, а розповісти історію про Льва Копелева та Єльцина.

Адже Єльцин теж був безальтернативний до тих пір… Ну зрозуміло, до яких. Копелев, якщо хто не знає – великий дисидент, прототип одного з героїв роману Солженіцина «У колі першому». І ось любив Копелев Єльцина, можливо, ще менше ніж я… ну, зрозуміло кого – Путіна. Ось приїхав Копелев у Москву та сидить із друзями, і всі говорять йому, що Єльцину альтернативи немає. Це напередодні виборів на другий термін. І всі ці друзі – записні ліберали й інтелігенти. І ось вже світанок видніється за вікном…

Копелев відкриває вікно та бачить самотнього перехожого, що похмуро суне вулицею. І він показує на нього та й каже, правильніше – кричить: «Ось! Ось! Ось альтернатива Єльцину».

Це досить відома історія. Мене в ній завжди захоплювало, що Копелев запропонував як альтернативу – людину з вулиці, а не будь-кого з інтелігентів, впевнених у тому, що нинішній пан – єдиний та іншого просто не може бути.

Холопи не годяться для того, щоб керувати. Скажу відверто, найгірша диктатура – це диктатура холопа.

Є такий, як мені здається, російський феномен. Масова свідомість обожує посаду, та тільки потім лідера. Кожен лідер, що сідає в крісло, яке традиційно називають «троном», перетворюється на царя. У фільмі про Брежнєва онука питає державного дідуся, чи він – цар. Помовчавши хвилиночку, Брежнєв відповідає: «Так, цар».

Тут я змушений звернутися до релігійної аналогії. У Православній Церкві, ти знаєш, ми вважаємо, що особистість священика не має значення для створення таїнства. Якщо він законно рукопокладений, то перетворюється на інструмент у руках Бога.

Цар у часи монархії теж вважався «помазаником Божим». Ким помазаний ваш лідер? Не скажу. Але впевнений в тому, що він помазаний брудом і кров’ю.

Сподіваюсь, що ти це зрозумієш – чим раніше – тим краще.

Твій

Боря

Залишити коментар