Середа, 19 лютого

Щойно підвищиться ціна блакитного палива, як це передусім потягне за собою збільшення тарифів на житлово-комунальні послуги щонайменше у півтора раза.

Досі не вирішене газове питання, яке уряд намагається узгодити з Міжнародним валютним фондом, ось уже рік як тримає Україну в підвішеному стані. МВФ наполягає: раз на півроку переглядати ціни на газ, щоб вони відповідали міжнародним ринковим. Якщо йти таким шляхом, то для населення вже найближчим часом газ може здорожчати майже на 60-70 %. Пропоновані досі українською стороною варіанти зміни формули ціни блакитного палива міжнародних фахівців не задовольняють, тож Кабінет Міністрів поки продовжує шукати компромісне рішення.

Днями на розгляд МВФ запропоновано ще одну формулу, реакції на яку поки що немає. Проте експерти зазначають, що попри нібито чітку позицію прем’єр-міністра Володимира Гройсмана, який відстоює більш демократичну ціну газу для населення, від його подорожчання українцям нікуди не подітися. А через це Україною передусім прокотиться ще одна хвиля зростання тарифів, що боляче вдарить по бюджетах більшості родин.

Нині тисяча кубометрів газу обходиться промисловості майже в 10 тис. гривень. Тариф для населення за такий самий обсяг – не перевищує 7 тис. В уряді пропонували варіант незначного поквартального підвищення ціни, яке б не було критичним для громадян, а найменш забезпечені його б узагалі не відчули завдяки житлово-комунальним субсидіям. Ще один прийнятний, як вважають у Кабміні, варіант – зрівняти ціну блакитного палива для населення та промисловості, але для людей встановити пільгову на певний соціальний обсяг.

Складова валютних траншів

Проте фахівці МВФ вважають, що це може бути підґрунтям для корупційних зловживань. Тож, за словами прем’єр-міністра, міжнародні партнери хочуть, щоб ціна на газ в Україні була єдиною: і для промислових підприємств, і для звичайних людей. Інакше Україна може не дочекатися чергових валютних траншів. «Та ми намагаємося знайти формулу, щоб ціна була справедливою та водночас помірною для українських громадян, тож переговори тривають», – зазначив Володимир Гройсман, обіцяючи механізми регулювання самої ціни або адресну підтримку тим, хто без неї не обійдеться.

Підвищення ціни на газ було відтерміновано Кабміном до 1-го серпня, який продовжив спеціальні зобов’язання для НАК «Нафтогаз України». Якби цього не сталося, ціни вже довелося б переглядати, оскільки набула б чинності торішня постанова Кабміну від 22-го березня. Проте, цим документом не враховано вартість закупівель газу з-за кордону – імпортний паритет, на якому наполягає МВФ. Найімовірніше, Кабмін таки підвищить ціну газу для населення – з початком нового опалювального сезону, зазначає директор спеціальних програм Науково-технічного центру «Психея» Геннадій Рябцев, а тоді буде непереливки всім.

Тому що, як пояснює експерт, якщо зараз взяти економічно-обґрунтовану ціну на газ, то вона вища за ціну на початок минулого опалювального сезону «десь так на 60-70 %». Цю ж саму цифру називають і в Національній комісії з регулювання енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП). Якщо ж тариф на газ збільшити до рівня імпортного паритету, який перетворився на справжній наріжний камінь проблеми, то тисяча кубометрів блакитного палива для населення здорожчає з 6 900 до 11 430 гривень. Причому здорожчанням газу в такому разі не обійдеться, бо газова складова потягне за собою чергове серйозне здорожчання нашого життя, де житлово-комунальні тарифи – навіть не «ягідки».

Тарифна лихоманка вже стартувала

 І хоч подорожчання газу ще в перспективі, житлово-комунальні тарифи біжать «поперед батька в пекло». Днями «потішили» киян: на офіційному сайті «Київводоканалу» повідомили, що НКРЕКП затвердила нові розцінки на холодну воду та водовідведення. Мешканці приватного сектору, а також колективні споживачі на кшталт ЖЕКів та ОСББ платитимуть 15 гривень 78 копійок за кубометр, де 8,3 гривні – водопостачання та 7,5 – водовідведення. Проте більшості мешканців багатоповерхівок приготували інший тариф – 16,7 гривні, де 8,8 гривні – водопостачання та 7,9 гривні – водовідведення. Що цікаво, якщо в мешканців немає прямого договору з водоканалом, тариф може бути ще вищим – його встановлюватиме структура (приміром, ЖЕК чи керуюча компанія), яка надаватиме цю послугу.

«По-новому» намагаються жити й в Бердичеві, де, не чекаючи здорожчання газу, уже скоригували тарифи на тепло. Про це на офіційному порталі міста людям повідомило КП «Бердичівтеплоенерго». Здогадайтеся з першого разу, чим обґрунтували такий крок? Правильно, намаганням «приведення чинних тарифів до економічно-обґрунтованого рівня у зв’язку зі зростанням цін на електричну енергію та розміру мінімальних гарантій оплати праці». І схожих прикладів по Україні хоч греблю гати. Газ же, переконують економічні експерти, додасть у житлово-комунальних тарифах ще щонайменше 50 %. Так, згідно з даними НКРЕКП, тариф на газ у вартості тепла та гарячої води складає 70 %. Тому якщо він подорожчає вполовину, тепло й вода мусять «додати» до свого тарифу мінімум 35 %.

«Тобто, якщо газ таки здорожчає, чого дуже хочеться НАК «Нафтогаз України, – зазначає в коментарі Opinion директор Дослідницько-аналітичного центру «Інститут міста» Олександр Сергієнко, – це автоматично потягне за собою зростання тарифів буквально на все, навіть на каналізацію та вивезення сміття. Річ у тому, що газова складова є буквально скрізь. Передусім із газу виробляється значна частина електрики на ТЕС, а це потягне за собою не лише вартість опалення та гарячої води, а й холодної також. Тому якщо такі плани таки буде реалізовано, це буде дуже відчутний ціновий удар по гаманцях українців».

А це, підкреслює експерт, спричинить ще більше зростання заборгованості населення з оплати житлово-комунальних послуг. «Вона й зараз величезна, – пояснює Олександр Сергієнко, – а тоді стане просто захмарною. І так само, попри намагання уряду всіляко обмежити змогу отримати субсидію, кількість отримувачів субсидій різко збільшиться, бо бюджети більшості українців опиняться в катастрофічній ситуації». За даними Держстату, каже керівник «Інституту міста», у першому кварталі цього року видатки українців на продукти харчування та безалкогольні напої склали 42 % від їхнього бюджету. «Якщо додати сюди 7,6 % на алкоголь і тютюн, ми практично виходимо на цифру 50 %, – підкреслює він. – Тобто, половину заробленого українці витрачають на харчування. Я вже не кажу про якісь видатки, які йдуть на відпочинок, на освіту, у пенсіонерів – на лікування… Тоді незрозуміло, що у людей залишиться на комуналку».

Експерти зазначають, що підвищення тарифів на послуги ЖКГ буде дзеркальним підвищенням тарифу на газ. Крім того, вартість газу безпосередньо впливає на вартість решти енергоносіїв. За словами економічного експерта Валерія Клочка, поки точно невідомо, якою буде політика ціноутворення на вугілля й електроенергію, а національний регулятор давно каже про невідповідність тарифів на електроенергію економічно-обґрунтованому рівню. А дорожчає вона через інфляцію, підвищення цін на вугілля й газ. Якщо ж ідеться про ціни на дрова, які використовують сьогодні не тільки в селах і селищах, але й у міських приватних будинках, а також чимало бюджетних організацій, додає експерт, то вони вже здорожчали від 20 до 60 %.

Дорогі «технологічні потреби» і апетити монополістів   

У тарифному питанні є ще один важливий чинник. Досі поширена практика, коли у тариф, приміром, на воду чи тепло, закладають втрати цього ресурсу дорогою до споживача, називаючи це технологічними потребами. При цьому ремонтом мереж ніхто не переймається. «Яким був рівень витрат на технологічні потреби та втрат води з розподільчих мереж водопостачання торік, відомо, – пояснює Opinion провідний аналітик громадської організації «Публічний аудит» Тарас Галайда. – Такі розрахунки здійснює НКРЕКП й публікує їх у своїй звітності. Так, втрати теплової енергії по окремих підприємствах сягають 40 %, води – майже 60 %. І з цією проблемою не впоратись жодним законом, ситуацію можна змінити лише після капітального ремонту та/або оновлення мереж».

Якщо говорити про те, що мали торік, то пальма першості за рівнем витрат води на «технологічні потреби» – за водоканалом у Слов’янську (58,8 %). Наздоганяє цей показник комунальне підприємство «Чернівціводоканал» із 52,8 % і МКП «Львівводоканал» – із 48,2 %. Одеське ТОВ «Інфокс» у 2017 році витрачало на технологічні потреби та втрачало по дорозі 27,6 % закладеної у тариф води. У столиці переплачували за воду щонайменше 19,9 % – саме таку цифру дає АК «Київводоканал».

Географія фактичних втрат теплової енергії виглядає трохи інакше. На першому щаблі за 2017 рік – Херсонська область, де зафіксовано 39,9 % втрат. Другу позицію посідає Сумщина, з 25,6 % втраченого тепла. Третю – Вінницька область, де в мережах торік було втрачено 24,1 % тепла. Кияни переплачували щонайменше за п’яту частину тепла (втрати – 20 %), в Одесі було втрачено 16,9 % теплової енергії. Якщо взяти до уваги дані за останні три роки, тобто з 2015 року, то можна чітко прослідкувати тенденцію до збільшення рівня втрат. Та ж Херсонщина, якій належить першість за кількістю втраченого тепла, у 2015 році втратила 20,4 %, у 2016-му – вже 25,4 %, а торік – практично 40 %, тобто рівень втрат подвоївся.

При цьому людей цинічно намагаються переконати, що тарифи на ЖКП в Україні зростають, бо ніяк не можуть досягти економічно-обґрунтованого рівня, проте що таке отой «економічно-обґгрунтований рівень» і чому він має бути саме таким за такого рівня втрат теплової енергії і води, до пуття ніхто нікому не пояснює. Як і не знайомлять нікого з прозорою та зрозумілою формулою формування тарифів, яка б змогла переконати людей в економічній обґрунтованості тарифів, а не тільки в апетитах монополістів.

«Теоретично, – каже Тарас Галайда, – економічно-обґрунтований рівень – це покриття обґрунтованих витрат виробника та постачальника послуг плюс необхідний для їхнього розвитку рівень прибутку, який регулюються державою. Іншими словами – це собівартість плюс регульована рентабельність. Регульована тому, що більшість постачальників і виробників житлово-комунальних є монополістами в межах території, яку вони обслуговують, а дозволяти монополіям вільне ціноутворення, з одного боку, небезпечно, а з іншого – антисоціально».

Експерт зазначає, що розмір платіжки пересічного українця на 80 % залежить від вартості газу та вугілля, які є складовими тарифів на опалення та електроенергію. «Вартість цих ресурсів сьогодні визначається Кабміном і НКРЕКП не витратним методом (собівартість + рентабельність), а за імпортним паритетом, через це ми спостерігаємо безкінечне зростання тарифів, – каже аналітик «Публічного аудиту». – Нині є дві ідентичні формули: «Роттердам+» – по вугіллю авторства НКРЕКП (екс-керівника Дмитра Вовка) і «Дюссельдорф+» – по газу, яку запропонував Кабмін (Володимира Гройсмана). Про формулу «Роттердам+», за якою визначається вартість вугілля, всі вже багато чули, з цього приводу навіть проводилось розслідування НАБУ та ГПУ, але аналогічна формула діє і по газу».

Експерт пояснює, що вартість українського газу для населення визначається залежно від вартості газу на німецькій біржі, до якої додається вартість транспортування цього газу (Німеччина – Словаччина – Україна). «Це і є формула «Дюссельдорф+», затверджена урядовою постановою №187 від 22-го березня 2017 року, – каже він. – Відповідно до цієї формули уряд зобов’язаний переглядати вартість газу для населення кожні півроку, залежно від зміни цін на біржі. Це ж, пунктом №24, вписано й в меморандум з МВФ 2017 року. Через таке ціноутворення українці сплачують за газ, видобутий в Україні, так, начебто його закуповують у Німеччині».

У «Публічному аудиті» зазначають, що згідно офіційних даних НКРЕКП, НАК «Нафтогаз України» та ПАТ «Укртрансгаз», в 2017-му році з надр України видобуто 20,8 млрд кубометрів газу. При цьому населенням разом із теплокомуненерго (тепло та гаряча вода для населення) було спожито 15,8 млрд. Тобто, ми маємо 5 млрд кубометрів газу в надлишку. «Оскільки населення може бути повністю забезпечено українським газом, прив’язувати його вартість до ціни імпорту, який фактично населенню не потрібен, як мінімум не справедливо, а за великим рахунком є завуальованим грабунком людей», – вважає Тарас Галайда.

 Чи є світло в кінці газового тунелю?

 З одного боку, частина експертів переконують, що має бути єдина ринкова ціна на газ, тому що на різниці заробляють мільярди гривень через корупцію, про що говорять закордонні фахівці. З іншого, на думку економіста Олександра Савченка, на цьому етапі можна піти таким шляхом, наприклад, на десятину знизити ціну для промисловості та підтягти до неї ціну для людей. На думку ж Олександра Сергієнка, економічні можливості не підвищувати вартості газу для населення в Україні є. Тобто, слід відмовитися від прив’язки до імпортного паритету, натомість вдатися до українського. А це собівартість власного видобутку газу плюс 15 % рентабельності, а не її захмарні цифри, як нині. Український же паритет, пояснюють фахівці, – це 2,6 гривні за кубічний метр газу, який видобуто з наших надр, з урахуванням ПДВ і витрат на транспортування.

«Тут усе просто: треба зменшити закупівельні ціни на газ і, відповідно, зменшити ціни на його продаж, – каже Олександр Сергієнко. – Оскільки газ для українців – це предмет першої необхідності, держава, враховуючи, що в Україні ринку газу немає, а є монополіст – НАК «Нафтогаз», – повинна регулювати його споживання та вартість. Майже 80 % газу добуває державна компанія – «Укргазвидобування». Закуповує його, за невеликим винятком, «Нафтогаз». Тобто, можна за рахунок вартості газу, який купляє НАК «Нафтогаз» в «Укргазвидобування», зменшити цю вартість, і відповідно зменшити тоді вартість відпуску для населення».

На переконання Олександра Сергієнка, це важливо і для промисловості, оскільки багато галузей (наприклад: металургія, виробництво хімічних добрив тощо) у нас «зав’язані» на газ. «Його здешевшання призвело б до підвищення рівня конкурентоздатності цієї продукції, – пояснює експерт, – але монополіст дбає передусім про себе, а не про країну і тим більше не про людей». Як і в уряді навряд чи прислухаються до такої позиції, оскільки це загрожує втратою міжнародної валютної допомоги.

Текст: Лариса Вишинська

Залишити коментар