П'ятниця, 16 листопада

«Скільки бюджетних місць буде на певній спеціальності?» – питання, яке щороку хвилює не одну тисячу батьків та абітурієнтів. А що, якщо скасувати весь бюджет, залишивши, скажімо, лише контрактну форму та гранти для окремих студентів? Opinion дізнався, чи потрібна взагалі бюджетна форма навчання, які зміни може викликати її скасування, чи справді безкоштовні знання не цінуються та як можна змінити сучасну систему освіти.

Чому цього року зменшили кількість бюджетних місць?

Цьогоріч в Україні відчутно зменшили кількість бюджетних місць у вищих навчальних закладах. Зокрема, планується скорочення на 9,6 %. В Уряді пояснюють: цілком можливо, що нам слід очікувати на нові зміни у системі здобуття вищої освіти, які переважно стосуватимуться не лише кількості «бюджету», але й обсягів стипендій.

«Загальний обсяг прийому фахівців передбачено у кількості 191 100 осіб, зокрема за денною формою навчання – 171 355 осіб, що менше затверджених у 2017 році показників на 9,6 % та 9,5 % відповідно.

Із цього року ми запропонували заборонити перерозподіл держзамовлення між галузями, з наступного року запроваджується ще кілька важливих змін. Наприклад, пропонуємо підвищену стипендію для студентів за інженерними, технічними, аграрними спеціальностями, яких нині дуже потребує промисловість, ІТ-сфера», – зазначив міністр економічного розвитку і торгівлі Степан Кубів.

Чи потрібна взагалі бюджетна форма навчання?

Розмірковуючи над цим питанням, політолог Владислав Сердюк пояснив Opinion, що сьогодні Україні потрібно повністю переглянути свої можливості щодо забезпечення бюджетних місць, зменшивши їхню кількість, оскільки, на думку експерта, випускники наших вишів не є конкурентоспроможними у світі.

«Нині взагалі складно казати про раціональність, коли йдеться про витрачання бюджетних коштів. Дивіться, сьогодні маємо таку систему, де є як контрактна основа, так і бюджетні місця. Але тепер скажіть, наскільки знання в українських вишах відповідають реальним потребам сьогоднішнього ринку праці та яка є їхня якість? Тобто це радше риторичне питання, бо випускники українських вишів переважно не конкурентоспроможні в світі. І це стосується усіх, незалежно від форми навчання (“бюджет“ / “контракт“). Тому вважаю, що Україні треба суттєво переглянути свої можливості щодо забезпечення кількості бюджетних місць у вишах і значно їх зменшити, бо в такій “освіті“ немає сенсу.

Чи країна готова до того, аби фінансувати 100 осіб, з яких 30 підуть працювати за фахом, а з них 3 будуть спеціалістами? Тобто боротьба йде за майбутніх фахівців. Бо статистичні дані кажуть: 68 % українців працює не за спеціальністю. Причини лежать у різних площинах, наприклад, коли ви йдете до вишу, ви ще погано знайомі з кон’юнктурою ринку і тому можете помилитися при виборі спеціальності тощо.

Треба зазначити, що ринок праці сам може вплинути на кількість студентів вишу, бо якщо нарешті перестане вимагати від людини диплом про вищу освіту, то і кількість студентів, а також абітурієнтів різко впаде. Наприклад, у Польщі всі місця для громадян є бюджетні, але основна боротьба там йде за наукову стипендію. Все залежить від ваших успіхів під час навчання.

Тобто в підсумку зазначу, що на даний момент Україна не потребує такої кількості бюджетних місць, вона потребує більшого вкладу в розвиток вишів задля поліпшення якості освіти і вклад у власну економіку, аби в майбутньому мати можливість виплачувати гідні стипендії та утримувати бюджетні місця. Саме якісна освіта створює фахівців, яких так не вистачає Україні», – впевнений політолог.

Віталій Голубєв, секретар Національної спілки журналістів України та викладач кафедри журналістики Національного університету «Острозька академія», розповів Opinion, що зберігати нинішню систему нераціонально, оскільки насправді це не державне замовлення, а радше дотація, яка повинна у майбутньому стати більш адресною та логічно обумовленою.

«За умов, коли державне замовлення ніяк не пов’язане з гарантіями працевлаштування, зберігати нинішню систему – нераціонально. Все одно ми прекрасно розуміємо, що це не державне замовлення на підготовку спеціалістів за конкретними напрямками, а просто дотація. Тому вона може і повинна стати більш адресною і логічно обумовленою», – наголосив Віталій Голубєв.

Натомість Марія Бангрович, акторка театру та кіно, вважає, що бюджетна форма є своєрідним порятунком для тих осіб, які не здатні забезпечити навчання на контрактній основі. Акторка наголошує: до студентів слід бути більш вимогливими, аби дипломи не видавалися «просто так».

«Я вважаю, що бюджетна форма навчання є порятунком для тих, хто не може собі дозволити навчатися на контрактній основі, та бонусом для тих, хто має високий рівень знань. Однак диплом не повинен видаватися просто так. Мені здається, що іноді студентів все ж необхідно відраховувати за неуспішність.

Щодо працевлаштування та фахівців у різних сферах – це відповідальність держави. Європейські умови праці та рівень заробітної плати зроблять будь-яку професію цікавою та конкурентоспроможною», – розмірковує акторка.

Що зміниться, якщо зникне бюджетна форма навчання?

На думку Марини Багрової, членкині правління міжнародної спілки «Інститут національної політики», насамперед, вища освіта в Україні потребує переходу на європейський рівень, а поки цього не відбудеться, будь-які «косметичні» рішення не сприятимуть позитивним змінам чи результатам.

«Якщо бюджетна форма буде замінена на контрактну, то в умовах сформованої системи освіти в Україні це навряд чи призведе до позитивних для громадян змін. Система освіти в Україні давно потребує приведення у відповідність із системою освіти країн Європейського Союзу і США. Питання реформи вищої і післядипломної освіти зараз стоїть гостро, як ніколи раніше. Тільки після переходу системи вищої та післядипломної освіти на європейський університетський рівень освіта наших фахівців буде котируватися в усіх європейських країнах нарівні з освітою, отриманою в провідних світових університетах. А поки цього не відбудеться, то які-небудь косметичні зміни в системі освіти не приведуть до позитивних результатів», – ідеться у коментарі для Opinion.

Як можна змінити наявну систему?

Віталій Голубєв переконаний: для того щоб покращити нинішню систему вищої освіти, достатньо зробити лише два кроки. По-перше, перенести початок можливості навчатися за державні кошти з першого курсу на другий. По-друге, запровадити гранти на оплату навчання з першого курсу для соціально незахищених студентів.

«Щодо першої пропозиції. Уявляю це собі так. На першому курсі всі навчаються за контрактом, а за підсумками двох сесій першого курсу частина студентів може претендувати на те, що їхнє навчання надалі оплачуватиме держава. Вийде такий собі контракт між бюджетником і державою, який повинен поновлюватися щороку. Студент до кінця навчання буде “в тонусі“: хочеш навчатися за бюджетні кошти – навчайся старанно. А держава фінансуватиме навчання справді тих, хто вчиться, а не тих, кому пощастило потрапити “на бюджет“ виключно через “попередні заслуги“ у вигляді вдало складеного ЗНО.

Додав би до цього певні критерії, які може встановлювати сам виш у рамках автономії. Наприклад, участь у заходах університету, дотримання дисципліни тощо. Очікуваний результат – справжня конкуренція за бюджетні місця, яка відбуватиметься щороку, і наявність додаткових важелів управління студентами з боку конкретного вишу. А хочеш повної свободи, як її дехто розуміє, – не ходити на пари, складати сесії “заднім числом“ – будь ласка, але виключно за власні гроші. Держава таку “вольницю“ оплачувати не повинна.

Щодо другої пропозиції. Безперечно, повинна існувати система грантів для справді соціально незахищених студентів (з багатодітних, неповних сімей тощо). Їм навчання можна і потрібно оплачувати вже з першого курсу. Але не повинно бути так, як є зараз: батьки студента цілком здатні оплачувати його навчання, але він виставить конкретному вишу перший пріоритет, добре складе ЗНО – і ласкаво просимо на бюджет. Не думаю, що це доцільно», – поділився з Opinion Віталій Голубєв.

Натомість Костянтин Денисов, кандидат економічних наук, член ВО «Свобода» та заступник голови Запорізької обласної організації ВО «Свобода» у 2014-2017 роках, наголосив, що державні інвестиції потребують зваженого підходу та контролю за подальшим працевлаштуванням студента. Саме тому, на думку Денисова, варто зробити так, аби після отримання диплому бакалавра випускник не обирав для магістратури іншу спеціальність. Окреме питання – стратегічне планування державного замовлення.

«За останні п’ять вступних кампаній кількість студентів бюджетної форми навчання зменшилася на 70 460 осіб, але їхня частка у загальному показнику зросла з 42 % до 44 %. Найбільше за бюджетні кошти вступають на воєнні та безпекові спеціальності, природничі та технічні науки. Це викликано ситуацією в країні та попитом на кваліфіковані технічні кадри, які необхідні для інноваційного розвитку реального сектору економіки.

Державні інвестиції у вищу освіту, безумовно, необхідні для сталого розвитку економіки, але водночас потребують зваженого підходу. Зокрема, контролю за тим, щоб випускники надалі працювали у державних установах чи на державних підприємствах (а там велику роль відіграє рівень заробітної плати).

Крім того, слід забезпечити повну вищу освіту за спеціальністю вступу, щоб після отримання диплому бакалавра випускник не перейшов у магістратуру іншої спеціальності або на іншу форму навчання. Бо у такому разі бюджетні витрати будуть марними. Тут доцільно запровадити пільгові цільові кредити на вищу освіту, отримувач яких, можливо, буде зобов’язаний їх повертати з підвищеними відсотками у разі роботи не за спеціальністю. Пільгові кредити передбачені чинним Законом “Про вищу освіту“, але на них не виділяється фінансування.

Важлива річ – стратегічне планування державного замовлення на фахівців відповідно до потреб ринку праці. Але для цього потрібна дієва стратегія соціально-економічного розвитку країни мінімум на 10 років, без неї будь-яке планування позбавлене сенсу», – прокоментував для Opinion Костянтин Денисов.

Безкоштовні знання не цінуються?

Теза про те, що студенти, яким пощастило зайняти бюджетне місце, не цінують отримані знаття так само, як ті, що сплачують контракт, нерідко є причиною дискусії та обговорень. Та чи справді «бюджетники» ставляться до освіти більш зневажливо? Олена Онащук, психологиня та членкиня Асоціації психологів України, запевнила Opinion, що насправді такий принцип роботи спрацьовує лише з дорослими. А ось серед молоді безкоштовна освіта є неабиякою мотивацією та навіть певним інструментом самоконтролю.

«Я вважаю, що бюджетну форму навчання варто зберегти. Із власного досвіду спілкування з різними студентами в минулому і тепер я бачу, що більш серйозно і відповідально до навчання ставляться саме студенти, які навчаються безкоштовно.

Формула “безкоштовні знання не цінуються“ працює лише з дорослими, які з власних коштів сплачують за навчання і тоді обирають те, що їм дійсно потрібно. “Контрактники“ найчастіше навчаються за батьківські кошти, докладаючи мало власних зусиль. Вони часто керуються принципом: “Я їм плачу, вони мають дати мені диплом, так чи інакше“.

Студенти-“бюджетники“ мають докласти чимало власних зусиль, щоб вступити до вишу і залишитися там. Навіть знижка на навчання при контрактній формі стимулює вчитися краще і більш відповідально ставитися до освіти. Тим паче, наявність бюджетних місць – це майже єдиний шанс отримати вищу освіту молодим талановитим людям із сіл, батьки яких не мають змогу оплатити виш.

Я часто зустрічаю дійсно розумних, наполегливих, інтелектуальних людей із віддалених куточків країни, які самостійно “пробивали собі дорогу в життя“, самостійно складали вступні іспити, навчалися безкоштовно тільки завдяки своєму розуму. І саме можливість отримати безкоштовну освіту була важливою сходинкою в їхньому розвитку. І зараз серед своїх клієнтів маю таких талановитих студенток.

Єдине чого, на мою думку, не вистачає системі бюджетної освіти – направлення таких студентів на роботу від держави. І це, насамперед, потрібно не студентам (тому що через вищезазначені фактори вони і самі зможуть знайти гідну роботу), а державі, для того щоб не поставало питання, чи не є бюджетна форма навчання марнотратством з боку держави», – коментує психологиня.

Текст: Дмитро Журавель

Залишити коментар