Субота, 5 грудня

Твердження про непривабливість України для іноземців через корупцію, злочинність, недорозвинену інфраструктуру резонні, коли йдеться про інвесторів та підприємців. А ось для шукачів амурних розваг, що видають себе за туристів, наша країна дуже приваблива. Секс-індустрія стрімко крокує її теренами. Питання легалізації проституції та закладів насолоди ділить суспільство на два непримиренних табори.

«Товар» розхвалюють

Чому ж ласим до платних інтимних послуг іноземцям так полюбилась Україна? А все тому, що сексуальний туризм у нас значно дешевший, ніж в інших країнах, а візові та логістичні перешкоди – несуттєві. Потужна реклама вказує на виключну красу й начебто легкодоступність українських жінок.

«В інтернеті безліч сайтів агентств знайомств, масажних салонів, чоловічих клубів, які інтенсивно рекламуються, – розповіла Opinion Юлія Макарова, координаторка проектів Ліги захисту прав жінок «Гармонія рівних». – Активно розповсюджуються ролики з рекомендаціями, як «зняти» українську дівчину. Усі ці інтернет-ресурси пропонують дівчат на вибір як товар на вітрині. Існують цілі «пакети» послуг та акції, наприклад: чим більше годин, людей – знижка, секс-тури вихідного дня, де чоловіки можуть обрати дівчат за смаком на уїкенд. Причому агенції всю організацію беруть на себе: від квитків та готелів до розробки планування дозвілля тощо».

Реклама в аеропортах, готелях, метро. Нелегальний бізнес налагоджений передусім у великих містах: Києві, Одесі, Харкові, Львові. До послуг іноземців – чартери, короткі пізнавальні екскурсії, інші приємні дрібнички. Як правило, усі розваги іноземцю обходяться в 400 дол. Найбільше клієнтів із Туреччини. Та чи справді йдеться про масове явище, адже сфера нелегальна й офіційна статистика відсутня?

«Дійсно, офіційної статистики немає, але можна прослідкувати тенденцію вже хоча б за рекламою лоукостів інших країн в Україну, – погодилася Юлія Макарова. – Так, у Британії рекламували запуск рейсів Ryanair словами про красивих жінок та доступність. Азербайджанський лоукостер Buta Airways зробив відеоролик із українськими дівчатами, які зустрічають клієнтів компанії».

«Статистика неточна, але це не лише в Україні, де ця сфера нелегальна, – підтвердила Opinion юристка Олена Зайцева, дослідниця гендерної проблематики. – Статистика є проблемою і в Німеччині, і в Нідерландах, де проституція, на жаль, легалізована. Тобто, це не проблема, пов’язана з регулюванням, це проблема самого явища. Точних цифр не скаже ніхто, але збільшення притоку туристів, які хочуть купити «любов» молодих українських жінок, помічають майже всі».

Секс-туризм = торгівля людьми

А що каже законодавство? Воно надто лояльне до цієї сфери «бізнесу», а щодо притягнення до відповідальності клієнтів-іноземців й взагалі безсиле.

«В Україні передбачено адміністративну відповідальність у вигляді штрафу за заняття проституцією та кримінальну відповідальність за утримання місць розпусти, сутенерство, втягнення в заняття проституцію, – повідомила Opinion Ірина Суслова, голови підкомітету з питань гендерної рівності й недискримінації Комітету ВРУ з питань захисту прав людини, національних меншин та міжнаціональних відносин. – Стосовно осіб, у тому числі іноземців, які користуються “послугами” проституйованих жінок або чоловіків, наше законодавство не встановлює відповідальності».

Секс-туризм нерозривно пов’язаний із торгівлею людьми. Офіційна статистика МВС свідчить про 346 випадків торгівлі торік. За даними представництва Міжнародної організації з міграції, з 1991-го року понад 110 тис. українців постраждали від цього ганебного явища. Українські дівчата «трудяться» не тільки вдома, а й у борделях Росії, Туреччини, Німеччини, інших країн.

«Легалізація проституції, сутенерства чи борделів – прямий шлях до збільшення торгівлі людьми, в тому числі дітьми, деградації суспільства, збільшення рівня насильства, поглиблення гендерної нерівності, – переконана Олена Зайцева. – Підтримувати легалізацію/декриміналізацію можна лише маючи матеріальну зацікавленість, низький моральний розвиток чи через необізнаність.

Усі здогадуються, що ця величезна за обсягом індустрія (третє місце після торгівлі зброєю та наркотиками) може мати лобістів та основних вигодонабувачів у найвищих владних установах, але прямо про таке ніхто не скаже. Комусь – гроші, а українкам – статус живого товару, який купують та продають як річ. До цього додається кардинально вищий ризик насильства, ПТСР (посттравматичний стресовий розлад) як у жертв тортур, суттєво вищі показники смертності, самогубств та ЗПСШ (захворювань, що передаються статевим шляхом). Своїми тілами наші дівчата «годують» гаманці злочинців при владі, самі ж залишаються на межі бідності. Як можна пропонувати штовхнути їх далі в цю прірву?»

Проблема злободенна та щодо дітей обох статей, передусім підлітків. За даними поліції, в 2017-му році від сексуального насильства, експлуатації та домагань постраждали 4,5 тис. неповнолітніх. Але офіційні дані приблизні й не дають чіткого бачення ситуації.

«Найчастіше сексуальні послуги надаються підлітками 15-17-ти років, яких не всі вважають дітьми, – пояснила Юлія Макарова. – За даними Українського інституту соціальних досліджень імені Олександра Яременка, кожна 6-7-ма повія в Україні неповнолітня. Велику роль у торгівлі та сексуальній експлуатації дітей відіграє сучасний стан країни – війна, імідж держави, в якій привабливі та доступні жінки; відсутнє покарання покупців “живого товару”; дешеві ціни для туристів; бідність населення, що спричиняє втягування дітей до проституції та порнографії; дитяча бездоглядність; відсутність належного соціального захисту тощо».

Делікатний законопроект

Думку про те, що Україна перетворюється на один зі світових центрів секс-туризму, поділяють не лише ті, хто проти легалізації проституції, а й ті, хто намагається цю дражливу для багатьох українців сферу направити в законодавче русло. «Проект закону про регулювання проституції  та  діяльності секс-закладів» (№3139) від 18-го вересня 2015-го року ініціював Андрій Немировський, голова підкомітету з питань запобігання та протидії корупції у сфері екології та охорони навколишнього природного середовища Комітету ВРУ з питань запобігання і протидії корупції. Тоді ж, восени 2015-го, законопроект відкликано. Сталося це, за словами Ірини Суслової, через значний резонанс та тиск громадськості. Мовляв, ідеї легалізації проституції не знаходять підтримки в парламенті.

«Центром секс-туризму Україна ще не стала, слава Богу, але все йде до цього, – запевнив Opinion пан Немировський. – Законопроект відкликаний, але він зробив свою справу – порушив проблему для громадськості. Що це дасть для країни? Знизиться епідемія венеричних хвороб. Люди, що займаються проституцією, сплачуватимуть податки, тому що всі кошти від цієї діяльності потрапляють у кишені правоохоронців або сутенерів. Винні відповідатимуть перед законом».

На думку нардепа, відкорегувати проблему можна законодавчо, щоб було менше вбивств, зґвалтувань, іншого криміналу. Усе має бути за прикладом цивілізованих країн. А щодо морального аспекту, то дійсно окремі речі слід заборонити. У статті шостій «Про діяльність закладів» ідеться, зокрема, про заборону відвідувати секс-заклади особам, що не досягли 18-ти років (відповідальність на власнику), не допущення розміщення закладів у будівлях органів державної влади, охорони здоров’я, культури, культових споруд, державних наукових установ, дитсадках, школах, вишах, житлових будинках.

«Якщо населення буде “за” – то продовжу цю діяльність, якщо ж “проти” – то немає сенсу подавати законопроект, – наголосив Андрій Немировський. – Але цій темі варто приділяти увагу. Під час телеефірів приблизно 60-70 % глядачів голосували за легалізацію проституції. Потрібно замовляти соціологію; мають бути урядові програми, дослідження».

Робота як робота?

У законопроекті дається визначення термінів. Зокрема, хто така повія? Це фізична особа-підприємець, яка надає послуги інтимного характеру, виконує статевий акт із іншою особою на платній основі. Що таке проституція? Це вид підприємницької діяльності, мета якого надання послуг інтимного характеру знов ж таки за гроші. А секс-заклад – «юридична особа, де повії надають послуги інтимного характеру, виконують статеві акти з іншими особами на платній основі».

Документ передбачає медичний огляд повій, соціальний захист працівниць секс-індустрії, профспілки, громадські організації. На жаль, експерти ринку праці не побажали прокоментувати Opinion своє бачення ситуації. Погодився поділитися своїми думками щодо проблеми економічний експерт Любомир Шавалюк:

«Службам, які визначають політику в цьому напрямку, рекомендував би враховувати економічний, моральний і соціальний аспекти. Провести соцопитування, як люди до цього ставляться, тому що демократія – право більшості. Є певна тенденція до підміни причин і наслідків. Заберіть від правоохоронців цей бізнес – і вони знайдуть що “кришувати”. Щодо просування теми, то не здивований, бо це один із елементів лібералізму. Єдине що – треба все ж рахуватися з суспільством».

«Аргумент нібито держбюджет можна наповнити, легалізувавши проституцію, популістичний, – вважає Ірина Суслова. – Це спроба підмінити справжній економічний розвиток, в основі якого наука, культура та бізнес, торгівлею людськими тілами. Ніхто не замислюється про витрати з держбюджету через наслідки легалізації (зростання захворюваності на ВІЛ/СНІД, підвищення рівня злочинності, торгівля людьми). Це призведе до додаткових видатків на правоохоронну систему, психологічну реабілітацію, медичне забезпечення. Досвід Німеччини свідчить: проституйовані в легальних борделях так само страждають від насильства; зростає рівень дитячої проституції та сексуального рабства. Тобто легалізація не підвищує рівень добробуту суспільства в цілому».

Те, що торгівля тілом фактично торгівля людьми, визнає і психолог Зоя Гаркавенко.

«Особисто я проти таких законодавчо закріплених або врегульованих норм хоча б тому, що це протирічить нашому ментальному культурному коду, – розповіла Opinion пані Зоя. – Як психолог вважаю, що така легалізація буде фактично спричиняти ще нижче падіння, знецінення себе як людських істот і зведення всього до бізнесу, фізіології. Це ницо. Мені здається, люди, які намагаються проводити такі ініціативи на законодавчому рівні, просто погано вчили історію».

Шведська модель у поміч

Крім економічних переваг, прихильники легалізації проституції посилаються на західний досвід, ліберальні цінності. Однак і противники узаконення повій і секс-закладів мають на озброєнні досвід європейців. Одним зі шляхів подолання проблеми називають Шведську модель, яка бореться не з пропозицією, а попитом – ідеться про штрафування клієнтів.

«Шведська правова модель – єдиний успішний приклад не лише зменшення обсягів проституції та торгівлі людьми, а й насильства, ефективний інструмент допомоги постраждалим у проституції, і, що дуже важливо, зміна ставлення до цього явища в суспільстві, – наголосила Олена Зайцева. – Концепція базується на тому, що потрібно припинити засуджувати та карати тих, ким торгують (близько 90 % осіб мають сутенерів) та нарешті направити основну увагу на джерело проблеми – тих, хто створює та підтримує попит – покупців. Так були встановлені (досить невисокі) покарання для користувачів жінками у проституції, а інформація щодо таких штрафів стала публічною. І це подіяло. Чоловіки нарешті зрозуміли, що це вони злочинці, а не жінки, яких вони використовують, і це стало значним стримувальним чинником».

Запровадження Шведської моделі схвалено та рекомендовано у 2014-му році на рівні Європарламенту. Крім самої Швеції, модель діє у Норвегії, Ісландії, Північній Ірландії, Республіці Ірландія, Франції, Канаді. Ще кілька країн на шляху до її застосування. За словами Олени Зайцевої, сутенерський бізнес пручається і, маючи достатньо ресурсів, запускає неправдиві меседжі у ЗМІ. Шведська модель направлена передусім на тривалі системні зміни, соціальний розвиток, захист прав людини. Вона підходить і для України.

Нардеп Ірина Суслова сподівається, що восени народні обранці розпочнуть дискусію в парламенті. А ось її колега Андрій Немировський не вірить у те, що невдовзі проблему вдасться зрушити з місця: «Думаю, за цього парламентського скликання законопроект не буде поданий, тому що на носі передвиборча кампанія, і ніхто не захоче голосувати за нього, хоча й потрібно було б. Усі бояться за свою репутацію».

«За» і «проти»

Opinion поцікавився у відомих українців: «Чи потрібно легалізувати секс-заклади, проституцію в нашій країні?»

Діана Клочко, мистецтвознавець:

«Чому я за легалізацію? Тому що жінки матимуть можливість захищатися. І від тих, хто їх послугами таємно користується, а публічно їх засуджує. І від тих, хто користується не послугами, а можливістю “повправлятися в насиллі”. І від тих, хто не думає про ризики для здоров’я, навмисне заражаючи жінок. Легалізація – шлях до усвідомлення проблем, а не приховування їх».

Олександр Сергієнко, директор «Інституту міста»:

«У законодавстві проституція не переслідується, оскільки, це моя думка, її не можна відділити від позашлюбних статевих контактів, і це правильно. Переслідуються звідництво та сутенерство, з чим я погоджуюся: не може суспільство заплющувати очі, ба більше, узаконювати будинки розпусти та проституцію. Є крадіжки, грабіж, інші злочини, притаманні людській природі, але ж суспільство їх не легалізує! То чому слід легалізувати заробляння грошей проституцією?»

Леся Мудрак, поетеса, громадська діячка:

«Проституція вважається однією з найдавніших професій (так, саме «професій»): “жриці кохання”, “біблійні блудниці”, “гетери” у різних часових площинах займали свою нішу. “Будинки насолоди” часто описувалися й у художніх творах… У легалізації є сенс. Але проблема в тому, що в Україні будь-які питання, пов’язані з еротикою, порно тощо, суспільством сприймаються як аморальні, ганебні, табуйовані. І мають виключно негативну конотацію. Наша держава не зовсім готова (на законодавчому рівні) правильно врегулювати ці процеси. Але було б непогано взяти за приклад німців чи голландців».

Олег Коцарев, поет:

«Ніколи не замислювався над долею української секс-індустрії. І ось тепер думаю: мабуть, аби хоч трохи зменшити криміналізованість цієї сфери суспільства, хоч трохи захистити учасників “процесів” від різних форм насильства, треба рухатися в бік тих чи інших форм легалізації. Заборони та заплющування очей проблему не вирішать».

Текст: Віктор Цвіліховський

Залишити коментар