П'ятниця, 16 листопада

Сьогодні, 20 липня, останній конкурсний день. На десерт організатори залишили драми: «Стікс» і «Дорога грому». Два фільми підіймають актуальну для сьогоднішнього глобального світу проблему інакшості у найрізноманітніших її формах. Також сьогодні на фестивалі демонстрували останню третю добірку українських короткометражок.

«Стікс», Вольфґанґ Фішер, Австрія-Німеччина, 2018

Сьомий конкурсний день: «Стікс», «Дорога грому»

Кадр із фільму «Стікс»

Медсестра швидкої допомоги Ріке (Cюзанна Вольфф) вирішує здійснити давню мрію – вийти у відкритий океан на вітрильнику, аби дістатися далекого острова Вознесіння в Атлантичному океані, де сам Чарльз Дарвін насадив рукотворні джунглі, які ілюструють його теорію еволюції. Проте все йде шкереберть, коли після шторму вона опиняється біля пошкодженого рибальського човна з африканськими біженцями. Майже сотня людей може загинути, проте сигнали лиха ігноруються – біженці, схоже, нікому не потрібні. Тоді Ріке наважується на відчайдушний крок, по суті, викликаючи вогонь на себе.

Фільм непростий і гострий – майже як професійний репортаж із гарячої точки. Обмеживши дію межами 12-метрової яхти, Вольфґанґ Фішер, утім, зміг досягти неабиякого емоційного напруження. Уся ця історія звучить як обвинувальний вирок байдужості великих держав і водночас як благання про допомогу. Зробити проблему біженців «видимою» саме для кіноглядача – завдання не з простих, але режисер з ним впорався цілком задовільно.

Фільм отримав приз екуменічного журі Берлінського кінофестивалю 2018 року.

Родзинкою фестивалю є те, що, вийшовши із зали одразу після перегляду, можна зустріти в холі виконавицю головної ролі Сюзанну Вольфф. Тож можна сподіватися, що глядачі, які прийдуть сьогодні до Фестивального палацу о 19.00 на перегляд «Стіксу», зможуть поставити акторці свої запитання.

 «Дорога грому», Джим Каммінгc, США, 2018

Сьомий конкурсний день: «Стікс», «Дорога грому»

Кадр із фільму «Дорога грому»

Усе починається з плутаної промови поліцейського Джима Арну (Джим Каммінгc), худорлявого нервового вусаня, на похороні матері. Після цього він намагається станцювати під мамину улюблену пісню «Дорога грому» Брюса Спрінгстіна, але оскільки магнітофон зламався, він робить це без музики. Виглядає, звісно, гомерично.

Цей пролог, який є міні-майстер-класом з акторської майстерності, задає тональність усього фільму. Це могла б бути стандартна драма або комедія. Проте Джим Каммінгс, котрий і написав сценарій, і зняв фільм, вдався до доволі оригінального прийому: розвиваючи сюжет як цілковито серйозний і драматичний, він зробив головним героєм недоладного персонажа. Арну – неврівноважений, балакучий, майстер із потрапляння в дурні ситуації, але водночас і зворушливий та щирий. Він інакший і не усвідомлює себе таким. Недаремно ж під час промови згадується вчинок матері, яка анонімно пожертвувала кошти на ігровий майданчик для однокласниці сина – дівчинки-аутистки.

«Дорога грому» – це фактично монопроект Каммінгса, таке собі зібране вручну творіння, американський фільм з абсолютно не по-американськи вразливим героєм. Цим і цінний: адже, зрештою, Каммінгс таким дивним чином заступається за всіх, хто хоч раз опинявся у ненайкращій ситуації просто через свою слабкість чи вразливість.

Фільм отримав приз глядацьких симпатій на кінофестивалі Sous by Southwest (США).

Вечірній показ фільму відбудеться у Фестивальному палаці о 21:30.

У рамках програми «Фестиваль фестивалів» відбувся показ стрічки «Спалення» Лі Чхан Дона (Південна Корея, 2018).

Сьомий конкурсний день: «Стікс», «Дорога грому»

Кадр із фільму «Спалення»

«Цей світ схожий на головоломку».

Так головний герой «Спалення» (приз ФІПРЕССІ Каннського фестивалю), безробітний письменник Чон Су, відповідає на запитання, чому він досі не знайшов тему для свого майбутнього роману.

Але це, власне, і відповідь самого режисера – об’єктивно на сьогодні провідного корейського кінематографіста Лі Чхан Дона.

До певного моменту «Спалення» – це історія трьох: Хе Мі, ексцентричної, схильної до цілодобового лицедійства ідеалістки, закоханого в неї і дещо аутичного Чон Су та зверхнього багатія-марнотратця Бена, який, за його зізнанням, має дивне хобі – спалювати теплиці.

Сьомий конкурсний день: «Стікс», «Дорога грому»

Кадр із фільму «Спалення»

Спочатку це скидається на любовний трикутник, потім нас обманюють гомосексуальним мотивом, потім – тими злощасними теплицями, є й інші таємниці. Все недоговорене, все не так, як здається, кожний із трьох не відкривається до кінця – проте, коли фільм закінчується, то лишається відчуття повністю розказаної історії. Лі Чхан Дон звертає увагу на те, що відбувається між словами, за межами основного сюжету. Ось саме ця «поєднувальна матерія» фільму, зафіксована за допомогою уважної до деталей камери Хон Гьон-пхьо, складає те враження, яке не відпускає ще тривалий час після фінальних титрів.

І просто, і неймовірно складно водночас. Інакше про цю роботу не скажеш.

19 липня у рамках конкурсу європейських документальних фільмів відбувся показ фільму «Домашні ігри» Аліси Коваленко.

Сьомий конкурсний день: «Стікс», «Дорога грому»

Кадр із фільму «Домашні ігри»

Кілька років тому Аліса Коваленко, тоді ще документалістка-початківець, зняла короткометражку про 20-річну киянку Аліну, яка живе в злиднях і мріє стати професійною футболісткою. Але їй не щастить із ріднею: батько сидить у тюрмі або п’є, матері теж удома немає, а потім вона взагалі гине. В Аліни на руках залишаються двоє малих дітей – і це в ту мить, коли вона ось-ось почне грати за збірну України.

У 2017-му Аліса повернулася, аби дозняти цю історію.

Власне, в «Домашніх іграх» є якість, притаманна хорошому неігровому кіну: основний сюжет і розвиток образу головної героїні захоплюють настільки, що забуваєш: перед тобою – кінодокумент, що на екрані не актори, що історія невигадана. Аліна б’ється за свою мрію зі, здавалося б, нездоланими обставинами – і перемагає. Це та колізія, яка нам потрібна сьогодні.

А ще – скільки таких Алін довкола. На їх честь Аліса Коваленко і зробила свій фільм. Зробила тисячі дівчат видимими.

І хоч сьогодні були показані всі фільми конкурсної програми, завтра, 21 липня, в останній день фестивалю, глядачі мають змогу переглянути фільми національної конкурсної програми та фільми-переможці. Закриватиме фестиваль комедійна драма «Звільнені П’єра Сальвадорі.

Текст: Світлана Бондар, Костянтин Левін

Залишити коментар