Понеділок, 28 вересня

Нещодавно український боксер Олександр Усик переміг у протистоянні з росіянином Муратом Гассієвим, здобувши таким чином титул абсолютного чемпіона світу. Щоправда дискусії у мережі виявилися не такими вже й однозначними, адже двобій проходив у Москві. Більше про (не)політичний спорт – у реакціях від Opinion.

Умовно враження від перемоги Усика поділилися на традиційні «зраду» та «перемогу». До прикладу, президент України наголосив, що нібито не сумнівався в перемозі Сашка. Окремо Петро Порошенко підкреслив важливість українського гімну, який пролунав у Москві на весь світ. Сподіваюсь, пан Петро трохи перебільшив, і весь світ все ж за Москвою не слідкує.

Іван Леньо, український музикант і лідер гурту Kozak System, натомість наголосив, що Усик дійсно виграв, а ось українці – програли. На жаль, пан Леньо вирішив не писати розлогий допис, бо більшість нібито не готова. Ну що ж, спробуємо розібратись, у чому справа.

А ось письменник та журналіст Ян Валетов присвятив перемозі Усика дещо більше символів. За його словами, разом із перемогою Усика переміг і путінський режим, і цей здобуток Москви був зрозумілий ще задовго до оголошення результатів. Чому? Бо Кремль і далі «у тусовці». Якщо так, то більше цьому хлопцю не наливайте, і встановіть більш адекватний фейс-контроль.

Схожу думку підтримав і блогер та художник Сергій Бригар. За його словами, зараз керівництво РФ активізувало діяльність у напрямку, який можна назвати «ми вам нє врагі, ми за дружбу». І двобій боксерів у цьому контексті став показовим.

Натомість, блогер та бізнесмен Карл Волох виступив на підтримку боксера, наголосивши, що Усик зробив те, що повинен був зробити, а ще продемонстрував клас кращих спортсменів епохи. Ех, стільки думок, що я зараз заплутаюсь і взагалі не зрозумію, що то є: радість зрадофілів чи тріумф поціновувачів перемоги.

А дехто пригадав Усику небажання відповідати на питання про те, чий Крим. Насправді це цікаво, і громадський активіст Сергій Стерненко правий, бо росіяни цілком можуть інтерпретувати перемогу Усика як перемогу хлопця з начебто «їхнього» Криму.


Але баланс думок цього разу вражаючий. Коли хтось кричить про зраду Усика, десь обов’язково наголосять на його перемозі. І навпаки. Ось і журналістка Катерина Рошук звернулась до «патріотів», які вирішили травити спортсмена, наголосивши, що інформаційну війну веде не тільки РФ, але й вони. Ну що ж, сувора ви пані, пані Рошук.

Загалом стан фейсбуку на той момент можна було описати приблизно так: стрічна загалом нормальна, тільки коли нема боксу.

Все б нічого, і, можливо, дискусії закінчилися б цілком швидко, якби прем’єр-міністр Володимир Гройсман не запропонував присвоїти Усику… звання Героя України. Угу. Ну що, погнали?

Євген Магда, директор Інституту світової політики, наприклад, з іронією запропонував нагородити й наших футболістів, які не пройшли на ЧС-2018. На них мають чекати медалі «За працю та звитягу». Ага, і за перших, хто вирішив бойкотувати.

Не обійшлося й без порівнянь із гострим присмаком сарказму. Ось, наприклад, допис Сергія Стерненка. Тут Героя України пропонують дати… Віктору Януковичу.

Або ще один варіант: нагородити Світлану Лободу.

Максимальна рекурсія нагородження, схоже, закінчуються на президентах України.
Були й більш серйозні коментарі, ви не подумайте. Наприклад, нардеп Ігор Мосійчук наголосив, що в часи війни нагороджувати званням Героя України варто в першу чергу воїнів. І справді, як можна поставити в один ряд перемогу спортсмена та подвиг кіборгів? Ось і я про те, що ніяк.


Збирав реакції та титули Усика Степан Коза

Залишити коментар