П'ятниця, 25 вересня

Листи в Москву. Лист дев’ятий

Дорога моя!

Ось і прийшла пора поговорити про нацизм в Україні. Адже ти давно просила мене висловитись, а я віджартовувався, кажучи, що не можна писати про те, чого немає.

Ти запитала з певним сарказмом: а що ж є?

Є в Україні праві партії? Ну, звичайно, є. Свобода, наприклад. Є партії, що акцентують моноетнічну структуру нашої держави? Є.

Який вплив мають ці партії на політичній карті України? Поки дуже й дуже невеликий. Чи є небезпека, що ці партії прийдуть до влади в найближчі десятиліття? Ні. Але чи буде зростати вплив цих партій у найближчі роки? Боюся, що так. Але не дуже боюся.

Одна з причин мого оптимізму якраз і полягає в тому, що Україна не гомогенна, що громадяни різних регіонів мають різні політичні уподобання, різний культурний бекграунд і, що важливо, різні економічні інтереси.

Наше життя поки (і це не дуже добре) організоване так, що найбільш заможні люди країни мають і найбільш серйозний політичний вплив. Жебрака виборця їм легко купити – це їм по кишені. Інтереси таких людей конкурентні. І забезпечити тоталітарну єдність жодна партія не може.

Вибач мені, але ваші вибори практично безальтернативні. У нас можливі варіанти.

Скажи, ти хоч на хвилину сумнівалася, що на виборах переможе Путін із величезною перевагою?

А спробуй зробити надійний політичний прогноз для українських виборів президента… Я маю репутацію хорошого політичного аналітика, але поки – не беруся.

До чого це я?

Нацизм – це не тільки ідеологія та практика державного тероризму. Це не тільки ультра націоналістичні гасла. Ні, це монотонність, гомогенність, єдність нації. Це пасіонарність нації, її прагнення підкоритися єдиному пориву та єдиному вождю. Я не натякаю на Путіна. Навіть в цього «богоподібного» героя немає того заряду, який здатний підготувати Росію до перемоги нацизму в РФ. Але передумови у вас там жорсткіші, ніж в Україні.

Я читаю цю загрозу не в очах Путіна, а в очах його кліки й захоплених шанувальників.

Так, наші праві можуть ходити колонами, й на день народження Бандери пройти з факелами по Києву та Львову, вигукуючи «Бандера прийде – порядок наведе». Це буде один або два рази на рік. Переживемо.

Я продовжу свої міркування – про нас і про вас.

твій Боря

Залишити коментар