Вівторок, 22 вересня

Тема постачання Україною води на територію анексованого Росією Криму – одна з тих, що досі активно обговорюється в мережі, а прихильники цієї ідеї не втомлюються сперечатися з її противниками, підшукуючи нові аргументи. Opinion дізнався, хто виступає «за» та «проти» продажу води на окуповану територію, чи повинна Україна ділитися цим ресурсом з анексованою територією та кому вигідно, аби проголошені ідеї все ж таки стали реальністю.

Хто виступив з ініціативою продавати воду на півострів?

Серед прибічників ідеї продажу води на територію анексованого Російською Федерацію Криму насправді опинилося чимало людей. Один із них – Анатолій Могильов, колишній голова кримського уряду. Упродовж виступу на одному з українських телеканалів він наголосив: якщо в Криму живуть українці, то про них треба думати, адже там може статися реальна катастрофа.

«Якщо ми вважаємо, що громадяни, які живуть в Криму, – громадяни України, і думаємо про подальшу реінтеграцію Криму, то треба думати про людей, які там живуть. А ми розуміємо, що вода – одна з найважливіших складників у життєзабезпеченні людини. Там може бути катастрофа в посушливі роки, але вона може бути виправлена тільки при подачі води з Дніпра до Криму», – розмірковував Могильов.

Згідно з виступом екс-прем’єра Криму, Україні слід переходити в економічну площину та продавати воду, оскільки ми й так купуємо російську нафту та газ, а також проганяємо ці товари нашою газотранспортною системою.

«Я думаю, що Україна повинна вступати в переговори з цього питання. Ми ж купуємо у Росії нафту і газ? Купуємо. Ми проганяємо нашою газотранспортною системою російські нафту та газ? Проганяємо. Напевно, варто переходити в економічну площину та продавати нашу воду. І від цього отримувати ще й дохід, тоді як зараз ми цю воду скидаємо просто в Чорне море», – наголосив Анатолій Могильов.

Особливо бурхливо питання можливого продажу води на територію окупованого півострова почали обговорювати після того, як радниця міністра інформаційної політики з питань Криму Юлія Каздобіна оприлюднила допис, у якому запевнила: прийшов час сказати, що Україна готова постачати воду за певну суму грошей.

«На початку окупації ми радісно відсилалися на норму міжнародного права, яка каже, що відповідальність за окуповану територію лежить на окупантові, однак не помітили тих норм, які кажуть, що ця відповідальність – спільна. Негативних обов’язків по праву прав людини (тобто обов’язки стримуватися від порушення прав мешканців окупованої території) з України ніхто не знімав. Але я не тільки про обов’язки.

Нині в Криму засуха. Як показав час, забезпечити Крим водою окупант не може. І це навряд чи може змінитися. Як наслідок маємо буріння великої кількості свердловин, що призводить до повного виснаження запасів прісної води та засолювання ґрунтів завдяки потраплянню морської води через пористі породи. І це не тільки зниження врожайності для мешканців північних і східних регіонів, але і проблема, яку після окупації потрібно буде вирішувати протягом багатьох років. Рішення проблеми вимагатиме великих ресурсів із бюджету України».

Радниця міністра інформаційної політики впевнена: ми в змозі вирішити питання відсутності води в Криму. Причини ігнорування проблеми, на думку Каздобіної, цілком зрозумілі, проте не виключено, що Україну будуть звинувачувати у посухах.

«А запевнивши, що ми готові відновити поставки, але за гроші, ми перекладемо всю відповідальність на Росію. Якщо вони відмовляться, то винними будуть тільки вони, а якщо погодяться, їм потрібно буде витрачати кошти на відновлення каналу. Ми продемонструємо турботу про своїх громадян замість того, аби радіти, що окупант не може їх забезпечити», – міркувала Юлія Каздобіна.

Які аргументи тих, хто виступив проти?

Голова Меджлісу кримськотатарського народу, народний депутат Рефат Чубаров, розмірковуючи над імовірною можливістю продажу води на окуповану територію, наголосив, що, відповідно до російської державної ментальності, вода, насамперед, буде посилювати російську військову присутність, а ось населення півострова отримуватиме цей ресурс за залишковим принципом.

«І пан Могильов, і інші, хто пропонують продавати воду, дуже соромливо обходять багато інших питань. Починаючи від питання, як воно буде посилювати російську військову присутність. Ви ж не будете ділити цю воду, мовляв: оце вода для людей, оце для лікарень. А тут зась. Там військова частина, танки тощо. Все, що постачається чи могло б постачатися, воно, передусім, буде спрямоване на укріплення російської військової присутності. А потім вже люди. Ми ж знаємо російську державну ментальність», – запевнив Рефат Чубаров.

Коментуючи це питання, Чубаров порадив звернутися до допису Андрія Клименка, експерта з питань Криму та голови спостережної ради фонду «Майдан закордонних справ». За словами Клименка, про активізацію теми постачання води було відомо завчасно, однак ніхто цього не анонсував, аби виявити «групу впливу РФ». Експерт впевнений: після води влада Росії візьметься за розблокування торгівлі з окупованою територією, і навіть це не є останнім пунктом програми Москви.

«Звичайно, моніторингова група “Майдану закордонних справ“, «Інституту Чорноморських стратегічних досліджень» та www.blackseanews.net знали, що днями розпочнеться кампанія в ЗМІ та соцмережах за розблокування постачань дніпровської води до окупованого Криму. Вона розпочалася наприкінці минулого тижня.

Але ми трохи вичікували, щоб виявилася “група впливу РФ“, що працює на замовлення, та просто добрі та наївні люди, що дуже співчувають і хвилюються. Це тільки перший пункт нової програми РФ. Другий – після води – розблокування торгівлі з окупованою територією. Третє – ви не повірите, але це так: активно йде пошук підходів до відновлення залізничного сполучення.

Ви почуєте багато слізних співчуттів. Але ніхто з них не скаже, кому насправді, насамперед, не вистачає дніпровської води: 1) хімічним заводам пана Фірташа, це головний споживач водички; 2) 20 заводам оборонно-промислового комплексу, які будують кораблі з ракетами “Калібр“, що направлені на нас; 3) 60 тисячам військовослужбовців окупаційних збройних сил РФ і 100 тисячам членам їхніх сімей; 500 тисячам “понаїхавших“ фсб-шників, прокурорів, слідчих і поліцаїв, що знущаються та саджають в тюрми наших громадян.

Ніхто з них не скаже, що це – шлях, наприкінці якого – визнання анексії де-факто та скасування міжнародних санкцій. Тобто капітуляція. І нарешті: цього зрадництва не буде. Ми не дамо. Так що прохання до “стурбованих“ – не треба так хвилюватися. Не очікуйте гонорарів від держави-окупанта та вбивці. Ви їх не заробите», – зазначив Андрій Клименко.

Що може статися з Кримом без води?

Михайло Андрійович, журналіст і колишній депутат місцевого самоврядування в Івано-Франківській області, переконаний, що без води територія Криму може просто перетворитися на савану, адже власних джерел надходжень там бракує, а запаси артезіанської води залягають досить глибоко. Тому кримчанам доведеться відмовлятися від вирощування низки культур. Не обійдеться і без удару по туризму та промисловому сектору економіки.

«Росія нині відводить Україні роль “невістки, яка винна у всіх проблемах“, нею, Росією, породжених. Однією з них виступає постачання на територію Кримського півострова води. Нині, в період глобального потепління, без примусового зрошення значна територія Криму має всі шанси перетворитися на савану, якщо років за 5-15 не на пустелю, то принаймні на солончаки. Власних джерел надходження прісної води там явно бракує – майже півстоліття вода надходила з басейну Дніпра. Певні розвідані запаси артезіанської води є, та залягає вона досить глибоко під твердими скальними породами. Отже, кримчанам доводиться відмовлятися, насамперед, від вирощування рису.

Далі відбудеться спад вирощування баштанних культур, кісточкових (персика, абрикосів) і зменшення площ під виноградниками. Брак прісної води негативно позначатиметься на туристичній інфраструктурі та промисловому секторі економіки. Собівартість продукції місцевої легкої промисловості теж підніметься. Подавати воду з Кубані через Керченську протоку трубопроводами малореально – тому єдиним альтернативним джерелом прісної води нині може бути спорудження установки опріснення морської води. Це досить затратне та енергоємне виробництво, продукція якого (питна вода) буде надто дорогим задоволенням для використання в сільському господарстві.

Припинення транспортування води Україною має певні негативи і для самої України – частина земель Херсонщини теж відчуватиме брак води для зрошення сільгоспугідь. Якщо взяти те, що мешканці багатьох сіл степової зони України (Одеська, Херсонська, Миколаївська області) теж мають проблеми з водопостачанням прісної води, ставити кримчан вище них не є доцільним», – ідеться у коментарі для Opinion.

Чи повинна Україна постачати воду на територію Криму?

Це питання, звісно, обговорювалося в мережі чи не найбільше, однак юрист Микола Орлов запевнив Opinion, що юридично жодних зобов’язань щодо постачання води на окуповану Російською Федерацією територію Україна не має: так каже міжнародне право.

«З точки зору міжнародного права, Україна не зобов’язана постачати воду на територію Криму. Згідно з міжнародним гуманітарним правом, територія Криму вважається окупованою, отже всі обов’язки щодо забезпечення життя на цій території перекладаються на державу-окупанта», – запевнив юрист.

Михайло Андрійович натомість підтвердив, що води може не вистачити на всіх, однак у контексті питання щодо обов’язку України нагадав, що вода може скеровуватися на забезпечення російських військових об’єктів і кораблів, а також на функціонування маєтків російських олігархів.

«Чи повинна Україна постачати воду до Криму? Населення півострова відсотків на 50 (де більше, де менше) забезпечене водою для санітарно-гігієнічних потреб та приготування їжі. Та враховуючи теперішню тенденцію до збільшення кількості жителів у 2-3 рази за рахунок переселенців з території Росії, зрозуміло, що води на всіх не вистачить. Зрозуміло, що частина прісної води (3-5 % мінімум) може скеровуватися на забезпечення функціонування російських військових об’єктів і кораблів. Та потребу в прісній воді відчують не так військові об’єкти – санітарні потреби в казармах можуть компенсуватися дармовою морською солоною водою. Що не можна сказати про маєтки російської олігархічної верхівки, зведені на узбережжі Чорного моря – без прісної води не зможуть існувати. Адже потреба споживання окремих з них становить не менш 200-500 кубометрів на добу – передусім, це зміна води в басейнах і полив багатовекторних територій рекреаційних зон», – розмірковує Андрійович.

Кому вигідно, аби Україна відновила постачання води?

Під час прес-конференції в прес-центрі «Главком» керівниця програм демократичних процесів Українського незалежного центру політичних досліджень Юлія Тищенко наголосила, що відновлення водопостачання може бути вигідним, насамперед, для кримських підприємств. Адже окупанти наразі не мають можливості забезпечити півострів необхідною кількістю води.

«Навіть якщо і розглядати ці дискусії серйозно, то мене дивує, чому там є тільки економічний складник – зняти грошей з окупанта – а не ставиться питання, наприклад, звільнення бранців Кремля. Відновивши ресурси в Криму, ми перекреслюємо головну ідею – Крим повинен дорого обходитися Росії. А держава Україна повинна зараз підраховувати збитки, щоб у майбутньому виставити рахунок РФ.

Окрім водного питання, актуалізувалася дискусія щодо відновлення торгівлі та залізничного сполучення. Але для чого припинили і водопостачання, і залізничне сполучення? Для того щоб Крим став дуже дорогим в обслуговуванні для окупантів. Тому для РФ сьогодні Крим – амбітний проект. В умовах введених санкцій його стає дорожче утримувати», – розмірковує Юлія Тищенко.

Експертка наголосила: навіть повернувши воду, населення не матиме жодних гарантій, що цінний ресурс буде спрямовано саме на сільське господарство та фермерство. Ймовірно, вода піде на підприємство. Разом із тим Тищенко, як і попередні експерти, наголосила: частина отриманої води може піти на мілітарізацію Криму, оскільки нині зросла кількість військового контингенту з Росії, який потребує води не менше.

Текст: Дмитро Журавель

1 комментарий

  1. Чому взагалі це питання виникло? Ні хто не задумувся? Шановні, намагання «пропихнути» це питання про «гуманість» до окупанта який манпулює — і ми згодні дискутувати на цю тему? Ну, або ми ПРОДАЖНІ ЛАЙДАКИ, АБО ТУПІ І ЗАБУДЬКУВАТІ ВІВЦІ. РФія «взяла» Крим — тепер ВОДОПОСТАЧАННЯ,ІНФРАСТРУКТУРА, ЗАБЕСПЕЧЕННЯ ВСІМ І ВСЯ ФЕДЕРАТИВНОЇ ОДИНИЦІ РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ Є КЛОПІТ САМОЇ РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ — КРАПКА. P.S. Дуже цікаво виходить, РФія не може забеспечити саму себе — Крим це ж федеративна частина РФії- ну так і «флаг в руки».

Залишити коментар