Субота, 19 вересня

Листи в Москву. Лист одинадцятий

Дорога моя!

Я б хотів сьогодні продовжити розмову про примирення. Ми говорили про те, що у віддаленому майбутньому воно неминуче. Але ж ти нетерпляча… «Ні, ні, ні ми хочемо сьогодні! Ні, ні, ні ми хочемо зараз!» пам’ятаєш пісеньку?

Так ось. Зараз я не бачу цьому протистоянню кінця. Багато хто в нас вважає, що тільки розпад РФ, як колись розпад СРСР або Австро-Угорської імперії, може якось вирішити проблему. А я нещодавно прочитав на одному з ваших сайтів злісну колонку про те, що конфлікт може завершитися тільки, якщо Україна припинить своє існування.

Я в свою чергу переконаний, що обидві наші країни в найближчі десятиліття будуть існувати, й лінія розділу буде лінією фронту. Тобто я не бачу як може розвиватися мирний процес у найближчому майбутньому.

Для Росії, думається, єдиний прийнятний вихід – беззастережна капітуляція нашої країни. Що я розумію під цими словами? По-перше, визнання анексії Криму, офіційна делімітація кордону та встановлення «нормальних» економічних відносин із окупованим півостровом. Тобто постачання електроенергією, безперешкодний доступ до Криму через територію України та інше. По-друге, інтеграція Донбасу в Україну в тому вигляді, в якому зараз існують ці «народні республіки», з їх урядом і збройними формуваннями. Така інтеграція, зрозуміло, зміцнила б сепаратистські сили всередині України. Застосовуючи старі діалектичні принципи можна сказати –інтеграція з метою дезінтеграції.

Так, адже у них ще є дві мрії. Федералізація України. Здавалося б, немає в цьому нічого поганого… Але не випадково в перші дні подій на Донбасі озброєних сепаратистів називали «прихильниками федералізації». Не пам’ятаєш?

Так, там у вас, за поребриком, навіть у молодих жінок пам’ять коротка. А по цю сторону – ми повинні пам’ятати все.

Проект «Новоросія» теж існує. Це вже не мрія про розпад нашої держави, а практична програма. Мені все ж здається, що повторна збройна агресія проти України має малу ймовірність.

Не сумніваюся, що стратеги РФ мають і м’який варіант. Підтримка напруженого стану в Україні. Орієнтація на проросійських виборців. Надія на те, що новий президент поверне Україну в напрямку послаблення євроінтеграції й зміцнення зав’язків із РФ.

«Опозиційний блок» відкрито це декларує. Але є сумніви, що вони будуть мати великий вплив. Інша справа «Батьківщина», політика якої мені ще не ясна. Об’єднання цих протилежних сил мали б бути бажаним для Кремля.

При таких обставинах заклики до примирення майже еквівалентні закликам до капітуляції.

Колись ти це зрозумієш. Не сьогодні.

Твій Боря

Залишити коментар