Четвер, 24 вересня

Тиждень, що минає, ошелешив нас подіями, які врешті-решт можуть увійти у підручники з історії: наприклад, багатотисячна хода до 1030-річчя хрещення Київської Русі. Інші новини краще б забути, як страшний сон: на кшталт повернення Медведчука в український політикум. Докладно та яскраво у традиційному дайджесті з роботами Гамлета Зіньковського – видатного стрит-арт художника з Харкова.

Життя – це анекдот: іноді смішний, іноді – ні

Художник Гамлет Зіньковський надзвичайно рідко дає інтерв’ю, веде досить відлюдькуватий спосіб життя і не користується інтернетом. Але це не заважає йому регулярно потрапляти в шорт-листи міжнародних арт-премій. Відсутність у медіапросторі лише допомагає йому тонко відчувати атмосферу сьогодення та передавати її у лаконічних і яскравих малюнках на стінах українських будинків.

Якщо небо починається від землі, то ми всі  небожителі

Минулого вікенду в столиці пройшли дві масштабні ходи, присвячені 1030-річчю хрещення Русі. Одна – Московського патріархату: до неї долучилися сумнозвісні нардепи від Опозиційного блоку, а друга – за створення єдиної помісної церкви. У 65-тисячній ході взяли участь й Петро Порошенко з дружиною Мариною, чим викликали чимале обурення (відповідно до Конституції, Україна – світська держава, а влада відділена від церкви). Haters gonna hate, як кажуть у Штатах, а Петро Олексійович обрав об’єднання церков своїм головним козирем у вже розпочатих передвиборчих перегонах. Головний аргумент президента: «Незалежна церква — це питання національної безпеки». Справи духовні, звісно, понад матеріальних і земних, однак, агов, а колаборанти на посадах міських голів, нардепів та чиновників на місцях – це не питання національної безпеки?

Думаючи про вічне, з’їв стакан насіння  результатом задоволений

Голова об’єднання «Український вибір» Віктор Медведчук та один із «фронтменів» партії «За життя» Вадим Рабінович оголосили про політичний союз. Попри реноме «сірого кардинала» української політики, Віктор Медведчук офіційно не посідав жодних високих посад із 2004 року, коли очолював Адміністрацію президента Леоніда Кучми.

«Медведчук виступав як тіньовий посередник у зв’язках із Путіним. Це було дуже ефективно – до нього багато хто звертався. Але зараз він, очевидно, вирішив повернутися саме в статусі публічної фігури», – вважає політолог Володимир Фесенко.

Риторика партії «За життя», як і самого Віктора Медведчука, вже показує, навколо чого вони будуватимуть свої виборчі кампанії: це мир на Донбасі, обмін полоненими, звільнення українців, ув’язнених у Росії, та загалом – нормалізація відносин між Києвом і Москвою. Так що ви там говорили про нацбезпеку, Петре Олексійовичу?

Запасний вихід

У призмі українського корупційного «застою» сонячним промінем виглядає Вірменія, яка врешті-решт наважился на виконання своєї найгострішої та однієї з найскладніших передвиборчих обіцянок нового уряду – у країні почалося кримінальне переслідування представників колишньої влади. Минулого тижня був заарештований екс-президент країни Роберт Кочарян. Його викликали на допит як свідка, проте вже під час спілкування зі слідчим екс-президенту змінили статус на підозрюваного. Додому після допиту він не повернувся: поліція затримала його, а згодом суд погодив арешт екс-президента терміном на два місяці. Докладно про це написала Європейська правда.

Під звинуваченнями опинився також чинний керівник «російського НАТО» – генсек Організації договору про колективну безпеку (ОДКБ) Юрій Хачатуров. Обом політикам загрожує ув’язнення за статтею «узурпація державної влади», яка за вірменським законодавством передбачає ув’язнення від 10-ти до 15-ти років.

Від початку протестів і зміни влади у Кремлі зайняли вичікувальну позицію, не оголошуючи вірменську революцію «антиросійською змовою» та не шукаючи у ній «руку Заходу».

Утім, із часом такий спокій все складніше і складніше дається РФ. Російські ЗМІ гостро відреагували на візит Пашиняна на саміт НАТО та перегляд щодо присутності російських прикордонників у їхній країні. Будемо сподіватися, вірмени з тією ж пристрастю продовжать будувати нову країну (та й нам би не завадило надихатися їхнім прикладом).

Думка – це доважок до того, що відбулося 

Якщо екс-президента Вірменії Роберта Кочаряна заарештовано, то «наш» Янукович вільно дихає степовим ростовським повітрям, гуляє серед беріз та (тільки не смійтеся) спокійно подає позов на генпрокурора Юрія Луценка за приниження честі та гідності. І Печерський суд Києва цю заяву прийняв, ба більше – призначив до розгляду. Тим часом адвокати Віктора Федоровича зривають засідання суду та навіть оголошують йому бойкот. За чотири роки українське правосуддя не спромоглося на реальний термін для великих корупціонерів, а тепер процеси перетворилися на реальний фарс – тож не варто дивуватися, якщо Янукович отримує виправдувальний вирок і ще захоче повернутися на посаду гаранта.

Дивись, які наші глобальні проблеми маленькі

«Справедливість для нього означає свобода»: на мерії Парижа вивісили фото Сенцова. У такий спосіб у Франції намагаються привернути увагу до долі українського політв’язня. У Парижі, що розташований у п’яти тисячах км від колонії, де перебуває Олег. Для французів, які ніколи до цього не знали про українського бранця. Мер Парижа Анн Ідальго особисто закликала звільнити політв’язня. «Merci beaucoup», – кажемо ми французам та дивуємося: чому це робить паризька політична спільнота, а не чиновники Одеси, Харкова чи Дніпра? Адже кожна така акція – це удар по цеглинах стіни в’язниці, де Олег Сенцов голодує вже більше 80 днів.

Текст: Костянтин Руль

Залишити коментар