Субота, 19 вересня

У Києві нещодавно урочисто презентували скульптуру богатиря Іллі Муромця, встановлену у столичному парку «Муромець». І хоча всі роботи, згідно з повідомленням мерії столиці, виконувалися за кошти меценатів, у мережі все ж знайшли, чим збалансувати усі «за». Більше про те, хто позував для скульптури та чи потрібна вона взагалі у реакціях від Opinion.

Так ось, екс-боксер і мер Києва Віталій Кличко наголосив, що встановлення пам’ятнику богатирю Іллі Муромцю було творчим процесом і для митців, і для міської адміністрації. Сам же результат такої колективної роботи легенді спорту подобається. Головне ж – не було витрачено жодної копійки бюджетних коштів. Круто, пане Кличко, діємо на випередження тих, хто вже приготувався писати про марнотратство та розкрадання бюджету. Але ж все одно напишуть, правда ж? Не сьогодні, так завтра. А у завтрашній день дивитися… Ну, ви й самі знаєте.

Але і це не кінець. Мер пообіцяв, що робота над іншими окрасами Києва продовжується далі. Ну що, робимо ставки, хто стане наступним героєм для скульптури?

Не відмовився у бажанні долучитися до цих святкових дописів і депутат Київської міської ради В’ячеслав Непоп. Каже, це новий туристичний об’єкт, який повертає відвідувачів у часи Київської Русі, потужне енергетичне місце, яке просто обов’язкове для відвідування. Ось так, крокуємо у майбутнє, так би мовити. А що там те майбутнє? Ще й досі добре забуте старе, чи вже трохи відійшли від цього?

То з кого ж «списали» пана Муромця? А насправді все цілком очевидно: прототипом став український силач Василь Вірастюк. Каже, був дуже вражений, а сама нагода позувати для скульптури – велика честь. Хех. Те все добре, але хто навчив нашого силача ставити таку кількість смайликів? Не те, щоб я проти, але Муромець не зацінив би.

Ну що, приблизно здогадалися, коментарі у якому дусі очікують на нас далі? А ні, жарти про мера столиці я вирішив все ж від вас відфільтрувати. Ну хіба що один, оцей смішненький, від блогера Володимира Голобуцького, все ж залишу. Ну бо реву сильніше за Дніпро. Тільки не починайте потім оце своє про стандарти журналістики і все таке. Весело ж, серйозність домінує у нас в інших рубриках.

Здорову порцію сарказму від журналіста Михайла Ткача замовляли? Будь ласка, прийміть, розпишіться та насолоджуйтесь. Тільки ж не сприймайте серйозно, бо, їй-Богу, цей світ і так до бісиків серйозний.

Ах, так, перед оглядом дійсно серйозних і ґрунтовних коментарів додам ще одне, так би мовити, класичне для нашого фейсбукового простору, – звернення до Ілона Маска. Чесно кажучи, сподіваюся, що ніхто цього пану Маску не показав. Бо ще полетить наш Муромець кудись на «Теслі».

А тепер погнали по більш серйозним коментарям, тут особливо не пожартуєш. Ось, наприклад, письменник Юрій Винничук розкритикував бороду Муромця, оскільки вона зображена у вигляді «лопати», у той час як русини голили або підстригали бороди. Ну то що, відкриваємо рахунок із першим м’ячем на користь критиків? Їдемо далі.

Володимир В’ятрович, директор українського Інституту національної пам’яті, натомість сфокусував увагу зовсім не на бороді богатиря, а на тому, що мер міг би поцікавитися справжніми героями української історії, тим паче, що відзначається століття Української революції. А оце вже більш-менш (хоча навіть відчутно «більш») серйозно докір у бік пана Кличка. Не знаю, як там бути з «лопатою» та бородою, але з героями пророкую потрапляння у саме яблучко.

Більш детально по темі нової скульптури «пройшовся» письменник і громадський діяч Костянтин Матвієнко. За його слова, дурнуватість встановлення скульптури Іллі Муромцю полягає у тому, що сам по собі персонаж є не історичним, а міфічним. Якщо ж це намагання «забрати» в росіян легенду про трьох «русских» богатирів – це теж смішно, бо дія легенд і так розгортається на території сучасної України. Ба більше, зараз будете сміятися, головний ризик бронзового пам’ятнику полягає у тому, що його можуть просто… вкрасти. Ну що, кияни, перевірочка на міцність? Це я жартую якщо шо, а то почнеться ще.

А ось журналіст Олександр Піддубний і взагалі пригадав історію від знайомої бабці, яка розповідала, що Муромець жив у часи, коли на наших теренах вогнем і мечем насаджували християнство. Зрештою, через ряд обставин Іллю послали приборкати місцевого чернігівського князя, з якого потім зробили розбійника. Соловія, ага. То я щось не второпав, то наш наших бив чи хтось все ж натягнув овечу шкурку? А ну, просвітіть неосвіченого, будь ласка.

Катя Тейлор, кураторка галереї Invogue#art та засновниця київського простору Port creative hub, назвала пам’ятник Іллі Муромцю – двобієм, у якому пан Кличко програв, навіть не розпочавши поєдинок. Щодо мистецтва – соромно та не сучасно. Але головне – зовсім не це. Головне – репутація. Бо ніхто чомусь не сказав меру Києва, що це не той скульптор, не та тема, і все це не вчасно. І винен у цьому, на думку Тейлор, навіть не сам Віталій Кличко. А ті, хто мав би підказати, як все це повинно бути. Ну себто експерти якісь. Піарщики ще мали попрацювати. Скульптур мав не помилитися на кілька століть. Коротше кажучи, висновків на майбутнє має вистачити. Не Ленін, і вже добре.

До речі, для тих, хто так воліє все ж назвати Іллю Муромця російським героєм, все доволі лаконічно та чітко по поличкам розклав публіцист та телеведучий Андрій Булґаров. І не кажіть потім, будь ласка, про якісь «общєпрінятиє версії» та подібне. Так ось, Ілля, за словами жураліста, – це величний герой давнини, Мур, що боронить від ворогів землю Руську, землю Київську, стіна і захист на віки вічні. Звучить, звісно, як молитва, але певного символізму у весь цей дискусійний майданчик додає. Ось тепер висновки й варто робити.

Збирав реакції та проводив виховну роботу з голубами Степан Коза

Залишити коментар