Субота, 19 вересня

10 років тому російські війська увійшли в Грузію після спроби Тбілісі відновити свій контроль над самопроголошеними республіками Південна Осетія та Абхазія. Це був початок п’ятиденної війни, за результатами якої Москва визначала незалежність згаданих регіонів та збільшила військову присутність на цих територіях. За інформацією грузинської влади, протягом війни загинуло близько 400 осіб, ще 2000 отримали поранення. Що пишуть у десяту річницю російсько-грузинської війни українці – у реакціях від Opinion.

Президент України Петро Порошенко зазначив, що сам факт російсько-грузинської війни став показовою демонстрацією всій світовій спільноті, що Кремль більше не збирається жити за правилами добросусідства та поважати міжнародне право. Порошенко відзначив, що для Москви більш близькими є імперські амбіції та одвічне тяжіння до загарбання чужих територій. Втім, за словами очільника держави, спільними діями та єдністю ми можемо змусити Кремль припинити агресію та поважати міжнародне право. А отже, зможемо відновити територіальну цілісність і України, і Грузії.

Натомість політичний експерт Олексій Мінаков впевнений, що напад Росії на Грузію у 2008 році став «дзвіночком», який Україна солодко проспала, а тому історія провчила нашу країну за ігнорування. За словами експерта, все просто: інстинкт самозбереження не активізувався, тому що українська влада тоді була розслабленою, а Росія залишалася головним стратегічним партнером, з яким не хотілося сваритися. Саме через це Росії вдалося просунутись на український Донбас. А наступною, на думку Мінакова, може стати Білорусь.

Іванна Климпуш-Цинцадзе, віце-прем’єр-міністр з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України, також притрималася схожої думки, наголосивши, що, озираючись назад, ми бачимо, які катастрофічні наслідки спричинило за десятиліття мовчазне потурання агресору: вогонь перекинувся на Україну.

А ось історик та публіцист Вахтанг Кіпіані наголосив, що порівнювати російсько-грузинську війну 2008 року з війною Росії проти України – неправильно, оскільки ці війни не схожі ані за метою, ані за методом ведення, ані за наслідками.

Пізніше Кіпіані ще пригадав свій допис на одному із сайтів, створений на ранок після початку російської агресії проти Грузії. Тоді Росія заявила, що в перший же день грузини нібито вбили 1400 «мирних людей». Саме така брехня дала підставу застосовувати свою регулярну армію, яка напередодні увійшла на територію Сакартвело, порушуючи всі закони.

До слова, ось невелике порівняння сил Грузії та Росії, яке також оприлюднив Вахтанг Кіпіані.

Журналістка та громадська активістка Олена Балаба зізналася, що вірить у те, що Грузія ще визволить свою територію від російської армії: імперія має бути зруйнована.

Український актор, радіо- і телеведучий, блогер Андрій Альохін пригадав, як ще на ранок після початку агресії він сказав своїм друзям-французам, що колись те ж саме може статися і з Кримом. Насправді шкода, що такі слова підтвердилися. Та й пан Альохін був далеко не єдиним, хто зміг передбачити смак кремлівської машини.

Так, наприклад, і політолог та публіцист Станіслав Федорчук пригадав, як 10 років тому припустив, що наступними будуть Донбас і Крим, оскільки світ виявився байдужим до свободи Грузії.

З іншої точки зору подивився на річницю російсько-грузинської війни політолог Віктор Таран. Він сформулював 10 уроків, які Україна могла б почерпнути для себе. Серед них – не варто особливо сподіватися на допомогу Заходу, союзниками держави є тільки сильна армія та флот, а єдине, що може зупинити агресора – членство країни в НАТО. Фактично цілий рецепт проти російської навали. Ще б ним всі користувалися.

Куди більш лаконічним за інших виявився блогер Антон Ходза. Автор просто констатував: поки росіяни вбивали та грабували Грузію, Захід висловлював занепокоєність та «качав російський газок». Який незвичний сценарій подій, правда ж?

Валентина Руденко, державна та політична діячка, нагадала, як відреагували українські політики на події в Грузії. Тоді Тимошенко разом із українськими комуністами, «регіоналами» та соціалістами підтримала Кремль, а тодішній президент Віктор Ющенко прийняв рішення летіти в Грузію. Саме на тому літаку польського президента, який за два роки розіб’ється під Смоленськом.

Збирав реакції Степан Коза

Залишити коментар