Середа, 15 липня

Нещодавно озвучена ініціатива щодо припинення залізничного сполучення з Росією набула неабиякого обговорення у мережі. І хоча така пропозиція міністра інфраструктури Володимира Омеляна ще далека від реалізації, охочих розкритикувати її знайшлося чимало. Opinion дізнався: на якому етапі перебуває «голосна» ініціатива, які аргументи «за» та «проти», якими можуть бути наслідки, чи все у цьому питанні вирішують фінансові збитки та з якими проблемами може зіткнутись Україна. 

Що кажуть ініціатори змін?

Міністр інфраструктури Володимир Омелян пояснив, що наразі його відомство підготувало цілий ряд ініціатив щодо боротьби з діями країни-агресора, і припинення залізничного сполучення – частина цього плану.

«Ми підготували низку контрзаходів щодо того, що відбувається з боку Російської Федерації на наших окупованих територіях і в Азовському морі. До цього комплексу заходів входить і припинення залізничного сполучення з Росією. Питання обговорювалося на міжвідомчих робочих зустрічах у Міністерстві інфраструктури. Ми хочемо, щоб це було винесено в площину уряду або Ради національної безпеки та оборони України, щоб відповідне рішення було ухвалено вже на державному рівні», – пояснює міністр.

Також Володимир Омелян пояснив, що нині мова йде лише про припинення пасажирського сполучення, оскільки з вантажним існує ряд проблем, до яких відносяться не лише фінансові втрати «Укрзалізниці», але й міжнародне законодавство.

«На цьому етапі ми говоримо про регулярне залізничне пасажирське сполучення. Щодо вантажного сполучення є проблема не тільки в тому, що ”Укрзалізниця” втратить істотні надходження до її бюджету, а й із міжнародним законодавством, зокрема з тими зобов’язаннями, які Україна взяла на себе в рамках Світової організації торгівлі. А тому на сьогодні ми цю тему вивчаємо, але не просуваємо», – підсумував Омелян.

Які аргументи «за» та «проти»?

Коментуючи для Opinion можливе припинення залізничного сполучення з Росією, Юрій Самойлов, головний редактор журналу «Український туризм», спробував виокремити позитивні та негативні наслідки такого імовірного рішення влади. Серед тез на підтримку ініціативи Омеляна та міністерства – національна безпека та збереження цінного майна. А ось серед аргументів «проти» фігурують у першу чергу прибутки, які може втратити «Укралізниця».

«Аргумент ”за: питання національної безпеки, свободи та життя громадян України — членів екіпажів міжнародних потягів. Екіпажі транспортних засобів під час виконання своїх професійних обов’язків захищені численними міжнародними конвенціями, тим не менше, російські спецслужби вже заарештували провідника групи вагонів Ковель-Москва Сергія Бугайчука, а також двох водіїв міжнародного автобуса, що виконував перевезення за маршрутом Вінниця-Москва”. Усіх цих громадян України звинувачують у терористичній діяльності. Крім того, не виключено, що у майбутньому Росія почне захоплювати український рухомий склад (вагони та локомотиви), які виїжджають на територію Росії. Тому ще один аргумент за” припинення пасажирського сполучення — ризики втрати цінного майна, тобто рухомого складу.

Аргумент “проти” полягає в тому, що потяги до Росії генерують значні прибутки: за даними “Укрзалізниці”, лише один потяг №5/6 “Київ-Москва” приніс прибутку у 145 млн грн за цілий рік. Така ситуація склалася через механізм застосування тарифів у міжнародному сполученні, за яких перевезення просто не можуть бути збитковими. Наразі ж внутрішні перевезення залізницею є в цілому глибоко збитковими. Тож при скасуванні потягів до Росії необхідно передбачити механізм компенсацій “Укрзалізниці” утрачених прибутків. В іншому випадку суттєво ускладниться програма оновлення рухомого складу та вокзальних комплексів, буде заморожено підвищення зарплат залізничникам тощо», – коментую Юрій Самойлов.

Натомість Микола Мельник, політичний експерт і генеральний директор аналітичної групи «Левіафан», наголосив, що подібні ініціативи не належать до повноважень міністерства інфраструктури. Більш того, перед тим, як скасовувати залізничне сполучення, за словами експерта, слід денонсувати ряд договорів із Росією. Але і після того рішення може мати як позитивні, так і негативні наслідки.

«Рішення Омеляна є суто популізмом. Коли високопосадовець не має позитивних зрушень у власній роботі, він намагається сфокусувати увагу суспільства на рішенні, яке не входить до його компетенції. Адже рішення про залізничне сполучення із РФ все ж знаходиться в рамках повноважень Уряду, а не Міністерства, яке очолює пан Омелян.

Для початку слід денонсувати з Російською Федерацією декілька міжнародних договорів, які були укладені ще в 90-х в рамках партнерських програм СНД, а також Договір про партнерство між Україною та РФ. Якщо все ж припинення сполучення відбудеться, то для “Укрзалізниці“ це закінчиться банкрутством. Достатньо просто подивитися на структуру доходів Укрзалізниці, щоб зрозуміти, що без доходів від транспортування вантажів із Росії і до Росії українська залізна дорога перетвориться на доволі збитковий проект.

Позитивним може бути переорієнтація Укрзалізниці на ринок ЄС та зменшення залежності від країни-агресора. У суспільстві таке рішення скоріш за все отримає позитивні відгуки до тих пір, поки не почнеться звільнення співробітників на Укрзалізниці, але і тоді навряд чи слід чекати публічного засудження цього рішення з боку суспільства. Україна ж не піде на такий крок доти, доки енергетично залежить не тільки від російського газу, а й від вугілля для ТЕЦ», – ідеться у коментарі для Opinion.

А ось незалежний журналіст Михайло Андрійович пояснив Opinion, що тема припинення сполучення з Росією була піднята надто пізно і мала б вперше бути озвученою ще на початку гібридної війни. Більш того, журналіст вважає, що припинення роботи пасажирських потягів просто перекладе весь пасажиропотік на плечі автоперевізників.

«Говорити про ймовірність “припинення залізничного сполучення з Росією” на 4-му році війни виглядає смішно. Якби таке рішення приймали на початку гібридної війни, то було би з розумінням прийнято суспільство. Нині ж воно явно породжує більше негативне сприйняття, невдоволення діями влади. У той же час, такий проект рішення анонсований міністром інфраструктури можна розцінювати як своєрідну відповідь України на те, що Російська залізниця перевела частину напрямків пасажирського сполучення в обхід України. Слід взяти до уваги те, що більшість транзитних напрямків значно скорочували шлях до країн Європи. Нині ж, маршрут потягу Москва-Белград (Софія) прокладається територіями Білорусії та Польщі, що, в свою чергу, впливає на збільшення як часу в дорозі, так і на вартість проїзду.

Ба більше, такі логістичні маневри міністра Омеляна явно на користь авто перевізникам. Значна частина вантажів буде перекладена саме на їх плечі – що явно збільшить їх доходи та вплине на збільшення вартості перевезень. Пасажиропотік між Україною та Росією нині досить значний (10-15 млн пасажирських місць на рік), в першу чергу, за рахунок заробітчан. Саме по них найбільше вдарять такі зміни, тому слід очікувати невдоволення народних мас. Як і того, що депутати Верховної Ради не наважаться проголосувати за такий «непопулярний» закон. А якщо й буде достатня для прийняття кількість голосів, президент може накласти на нього вето», – переконаний журналіст.

Фінансові втрати – наше все?

Політичний експерт Олексій Мінаков, розмірковуючи над можливим припиненням залізничного сполучення з Росією, погодився, що Україна може втратити чималі кошти, однак фахівець впевнений: не все варто оцінювати грошима. Адже з усіх інших точок зору – стратегічної, ідеологічної та зовнішньополітичної – Україна переможе.

«Авиасообщение с РФ смогли закрыть еще в 2015-ом, поэтому сможем закрыть и железнодорожное. Более того, поезда из РФ перестали ходить в Украину еще в конце 2014 года, так что мешает нам наконец решиться на симметричный шаг? Главное, грамотно объяснить украинцам, почему это важно и нужно. Определенная критика будет, особенно со стороны “ватников”, ее нужно перетерпеть.

И чтобы не было никаких спекуляций – да, мы тактически потеряем с экономической точки зрения. Самым прибыльным украинским поездом в 2017 году был “Киев-Москва. Еще два поезда, входящих в топ-5 самых прибыльных – “Одесса-Москва и “Киев-Санкт-Петербург.

Поэтому нужно убедить, что не все меряется деньгами. Со всех других точек зрения – стратегической, идеологической, внешнеполитической и т. д. – Украина выиграет. Вообще, с точки зрения будущего Украины, это правильно. Чтоб люди отвыкали от РФ», – написав експерт.

Натомість транспортний експерт Олександр Кава впевнений, що скасування залізничного сполучення з країною-агресором не відбудеться саме через можливі фінансові збитки. Наразі ж, на думку експерта, треба сконцентруватися на діях, які шкодять не Україні, а Росії.

«Експорт до РФ має збільшуватися, в тому числі на окуповані території. Що більше ми продаємо, то краще для нас. Ми маємо робити так, як вигідніше Україні. Вже коли вичерпаємо наші раціональні можливості послаблення РФ, тоді можна думати про дії, які шкодять і їм, і нам. До цього потрібно вжити сотню заходів, які шкодять лише РФ.

Заборона пасажирських перевезень закінчиться тим, що просто їхатимуть до Мінська, потім до Москви. Зароблятиме Білорусь. Не виключено, що взагалі є така домовленість. Однозначно, свою частину вони від нас візьмуть. Крім того, більше літатимуть через Білорусь або країни Балтії. Україні, економіці та бюджету українській сім’ї це нашкодить», – прокоментував Олександр Кава.

На які проблеми варто очікувати?

Політолог Владислав Сердюк пояснив Opinion, що у випадку припинення залізничного сполучення держава ризикує отримати велику кількість громадян, які працювали в РФ, а отже, їх потрібно буде забезпечити новою роботою. Як наслідок, за словами експерта, може погіршитись і соціально-політичні настрої.

«Основной вопрос, который возникает в этой ситуации: зачем Украина запрещает железное соединение с РФ? Ведь мы продолжаем поставлять газ и уголь с РФ, т. е. отсюда следует, что нам необходимо запретить тепло в батареях, ведь оно “российское? При этом мы официально не урегулировали вопрос относительно того, что происходит на востоке Украины и какова тут роль России? На уровне простого обывателя все мы прекрасно понимаем, что Россия – агрессор, но государство обязано создать законодательную базу под внедрение подобного рода последующих решений, иначе это получается некая “шизофрения”, в которой правительство играет роль возбудителя заболевания.

Также задайтесь вопросом, что государство будет делать с миллионами граждан, которые работали в РФ, брали там деньги, с ними возвращались домой и содержали на заработанные средства свои семьи? Их ведь необходимо обеспечить работой, иначе это приведет к накалу социально-политической обстановки в стране, которая и без того достаточно накалена по результатам свежих социологических исследований. Поэтому тут существуют как минимум два негативных следствия: экономический (потери УЗ, потери государства от отсутствия денег рабочих мигрантов) и как следствие накал социально-политической обстановки», – коментує політолог.

Разом з тим Сердюк відзначив і наявність можливих позитивних наслідків, а саме – зменшення російських «агентів впливу». Все інше, на думку фахівця, є лише емоціями.

«Из позитивного можно отметить, что, если запретить в принципе любое пересечение границы с РФ, то в Украину перестанут попадать российские агенты влияния”  (шпионы) под видом тех же туристов, или с поддельными документами. Это, конечно, маловероятно, поскольку я уверен, что наша СБУ не в состоянии ответить на вопрос, какое количество российских шпионов сегодня находится в Украине. Во всяком случае, это единственный позитивный аспект данного решения, который я могу назвать, как реально адекватный. Всё остальное – это унылые эмоции, в которых отсутствует всякий конструктив», – наголосив Владислав Сердюк.

Щодо можливої негативної реакції у суспільстві висловився і Юрій Самойлов. За його словами, негативні настрої помітні вже зараз, коли ініціатива перебуває лише на етапі озвучення. Однак, на думку фахівця, до якихось масових акцій у випадку реалізації озвучених планів справа не дійде.

«Негативна реакція частини громадян України спостерігається вже зараз, коли ідею припинення сполучення лише озвучено. У подальшому на цій тематиці можуть спекулювати політичні сили лівої та проросійської спрямованості. Але, на мою думку, масових акцій непокори у випадку реалізації рішення не буде, хоча окремі прояви саботажу чи провокацій цілком можливі», – вважає журналіст.

Водночас Самойлов наголосив, що повністю припинити пасажиропотік до країни-агресора неможливо: реальним є лише зменшення кількості охочих перетнути кордон агресора. Однак і це є своєрідною перемогою, яка, звісно, матиме свою ціну.

«За будь-яких умов при припиненні пасажирського сполучення Росія стане для громадян України менш доступною. Повністю пасажиропотік туди не зупиниться ніколи, так само, як не припинився він із Кримом, з яким припинене не тільки залізничне, але й автобусне сполучення. Проте їздити туди стане суттєво менше наших співгромадян. Це однозначно є виграшем із точки зору гібридної війни, однак, як і будь-яка дія в таких умовах, він матиме свою ціну», – поділився головний редактор журналу «Український туризм».

Текст: Дмитро Журавель

Залишити коментар