Четвер, 1 жовтня

Тиждень, що минає, видався не по-літньому важким для України: Сенцов голодує вже 90 діб і перебуває на межі життя та смерті. Херсонську активістку та чиновницю облили кислотою, а наші топ-політики попали у світові новинні стрічки зі скандальним судовим процессом лобіста Трампа. Чи можна знайти позитив на руїнах? Навряд чи, але його можно створити, як робить стріт-художник Олексій Кислов.

Більшість робіт мураліста Олексія Кислова знаходяться в його рідному Севастополі. Свої картини Олексій малює в основному на покинутих будівлях і напівзруйнованих об’єктах. Його роботи можна побачити також на вулицях Києва, Одеси, Кам’янця-Подільського. Останніми роками він подорожує світом і прикрашає руїни яскравими фарбами.

Граффіті «Гады»

31 липня в Херсоні невідомий облив співробітницю міської ради й активістку Катерину Гандзюк рідиною, яка виявилася концентрованою сірчаною кислотою. Жінка зі страшними опіками потрапила до лікарні. Хто віддав наказ вилити літр сірчаної кислоти на молоду жінку, яка займала активну проукраїнську позицію у такому складному регіоні як Херсонщина, — невідомо й за тиждень після нападу. Версії різні: чи це місцеві правоохоронці, які роками намагалися позбутися Катерини через її принципову позицію щодо боротьби з корупцією, чи російські спецслужби намагалися усунути активістку руками місцевого криміналу? А можливо, цього разу вони діяли разом — що не така вже й дивина. Не дивина, що й поліція по гарячих слідах затримала підозрюваного, але якоїсь конкретної інформації не знайшла.

Не покаравши винних в цьому жахливому злочині, ми не зможемо рухатися далі, не зможемо будувати демократичне й вільне суспільство. Якщо ми не зможемо знайти та притягнути до відповідальності терористів, ми покинемо не тільки Катерину — ми покинемо на призволяще всіх активних свідомих і патріотичних громадян нашої країни, що борються зі свавіллям і корупцією.

«Головы на блюде»

За кілька днів до початку судових слухань у справі Пола Манафорта по втручанню росіян у американські вибори в американському штаті Вірджинія, сторона обвинувачення надала суду кілька сотень сторінок зібраних проти політтехнолога доказів.

Частина з них стосується його українського періоду життя, з 2005 до 2014 рік, коли він працював на Партію Регіонів і уряд Віктора Януковича. Інша частина — фінансові документи, що свідчать про те, як Манафорт розпоряджався коштами, отриманими в результаті цих та інших проектів.

Виявляється, що за цей період лобіст отримав понад 60 млн доларів США від українських політиків, і не сплатив й центу податків (на цьому його й викрили). Його клієнтами був майже весь український політичний істеблішмент: Янукович, Колєсніков, Пінчук, Тігіпко та Ахмєтов, а серед потенційних й сам Порошенко (АП спростовує інформацію). Він усіма методами допомагав їм вигравати вибори, а ті – давали за послуги мільйони доларів. Незадекларованих й, скоріш за все, наших – бюджетних коштів. Українські піарники зараз ламають голови, як політикам вийти сухими з води, а у США роздумують — а чи треба допомагати нашій країні після такого скандалу.

Чорний мурал із обличчям

7 серпня 2008 року бойові підрозділи російської армії перешли Рокський тунель і, таким чином, вдерлися на територію Грузії. Так розпочалася російсько-грузинська війна. Військова операція РФ тривала лише п’ять днів і завершилася окупацією Цхінвальського регіону країни. А ще – стала відправним елементом для багатьох інших подій у світі. Вважають, що саме цей напад (точніше, млява реакція Заходу на нього) переконав Путіна, що наступним кроком має бути агресія проти України.

Відтоді минуло 10 років, але Грузія не стала ближчою до повернення окупованих територій.

Розрахунок Тбілісі на військове втручання Заходу, передусім США, не виправдався. Натомість Захід сконцентрувався на підтримці реформ – і тут Тбілісі справді має успіх. Грузія у рекордно короткий термін підписала Угоду про асоціацію. Грузини отримали безвіз попри гірші, ніж в Україні, міграційні умови. Грузія нині суттєво ближча до НАТО, ніж Україна, хоча у 2008 році відмінність між нами не була такою очевидною.

«Європейська правда» розбиралася у причинах успіху та у висновках, які може винести з цього Україна. Рекомендуємо.

Обличчя на бетонних брилах

У Одесі через погрози довелося скасувати виступ нобелівської лауреатки Світлани Алексієвич. Невідомі додали профайл білоруської письменниці на сайт «Миротворець» з начебто «обвинуваченнями літераторки українців у Голокості». Вже за годину цю інформацію видалили з сайту й організаторам заходу почали надходити анонімні погрози про зрив виступу. Взагалі, ситуація, що публікація на одіозному сайті може впливати на безпеку у місті, засмучує. Це вже не полювання на відьом, а справжня провокація з корисливих мотивів.

Про ситуацію влучно висловився російський письменник Дмитро Биков: «Досить, зупиніться, ви собі шкодите. Від Світлани Алексієвич не убуде, вона виступає по всьому світу, вона входить до списку найбільших авторів Європи; те, що вона отримала Нобелівську премію — взагалі не так важливо, ця премія давно втратила авторитет, а в цьому році взагалі не нагороджується, і ці внутрішньо нобелівські скандали жахливо приємні всім, кому її не дали і не дадуть. Та не у Нобелі справа, а в тому, що Алексієвич написала кілька книг, які змінили світ, відкрила правду про те, про що не говорять».

Також за кілька годин до скасування виступу Opinion вдалося поспілкуватися із нобелівською лауреаткою та розпитати її: а чи є різниця у радянській та українській ментальності. Читайте інтерв’ю «Нобелівський лауреат Алексієвич: “Коли замість історії маємо справу з геополітикою – правди немає”».

Мурал Відродження

Олег Сенцов голодує вже 90 днів. Його пульс знизився до 40 ударів на хвилину, йому важко стояти, а транспортувати до лікарні його можна тільки літаком – та російська влада не поспішає рятувати життя українському бранцю. Кремль отримав листа матері режисера із проханням про помилування, та не став його розглядувати. Українська омбудсмен Денісова домагається транспортування Олега хоча б до лікарні до Москви, та теж марно. За словами адвоката режисера, Сенцов розуміє, що знаходиться на межі життя та смерті, але його цікавить лише одне: чи бореться Україна за звільнення кожного в’язня.

Бореться, Олеже…

Текст: Костянтин Руль

Залишити коментар