Неділя, 26 травня

Кінонезалежність. 10 найяскравіших актрис справжнього українського кіно

Ще 10 років тому, при обговоренні незалежності України, я б певно, незмигнувши сказала, що українського кіно немає, згадала б пару шедеврів радянського періоду й затихла. Але зараз я дивлюся на список майбутніх прем’єр і там близько 20 нових українських фільмів, а на питання: «Які фільми тебе вразили останнім часом?» я поміж світових шедеврів називаю українські, і приходить розуміння, що незалежність українського кіно склалася. Що незалежність нашої України народила справжніх зірок, справжніх героїнь українського кіно.

Це не рейтинг найкращих, це мій суб’єктивний список українських акторок, які вразили, змусили над чимось задуматися, озирнутися, переосмислити, щось змінити у своєму житті. Це мій особистий список зірок незалежності українського кіно. Ледь не кожна з них була перед вибором: «жирний» російський кіноринок чи своє — важке, неоцінене світом і незрозуміле людьми українське кіно. І вони зробили свій вибір на користь своєї незалежної України. Вони стали моїми героїнями. І я дуже хочу, щоб вже за кілька років усіх їх знали, впізнавали і цінили в усьому світі – вони цього варті! Ми цього варті!

Ада Роговцева

Кінонезалежність. 10 найяскравіших актрис справжнього українського кіно

Фото: life.bodo.ua

Якось моя подруга поділилася враженням від особистої зустрічі з Адою Роговцевою: «Це жінка, яка заряджає світлом. Вона світить сама і змушує тебе світитися. Після короткого спілкування з нею, хочеться жити – багато і з насолодою жити».

Це та акторка, заради якої можна передивитися навіть зйомку якогось пленарного засідання — якщо там пані Ада, то можна навіть не сумніватися — буде щось цікаве, принаймні в тих епізодах, де є вона. Останні кілька років вона постійно в русі, постійно якісь зйомки, постійно творчі зустрічі, і її фраза: «Наші хлопчики» про бійців АТО. Так, Ада Роговцева часто бачиться з ними, провідує, допомагає, підтримує волонтерів. За що в 2015 році проти неї в Росії порушили кримінальну справу й оголосили персоною нон ґрата.

А фільм із нею, на який я страшенно чекаю — «11 дітей із Моршина». Бо на цю жінку можна дивитися вічно у будь-якій ролі й у будь-якому віці.

Ніна Набока

Кінонезалежність. 10 найяскравіших актрис справжнього українського кіно

Кадр із фільму «Припутні»

Я ніяк не можу бути тут об’єктивна, бо закохана в неї так, що аж терпне душа. Ну от буває так у мене – дивлюся на екран і розумію, що я аж млію від цієї людини, рідна і все. Так було з Ніною Набокою, яку я побачила у фільмі «Припутні». Ота баба, яка там вічно шукала того вічного серпа, придовбувалася до дочки і гнобила глиняного гномика, мене полонила страшенно. І коли я з нею особисто зустрілася, перше що я спитала: «Так а серпа найшли?» І почалося…

Ця людина носій шаленої кількості історій, приказок і розказок. Із нею можна сміятися і плакати. Біля неї виростають крила, і срочно хочеться зробити хоч щось хороше у цьому житті. Коли я дивилася трансляцію «Золотої дзиґи», на моменті вручення премії за кращу роль другого плану, яка дісталася панні Ніні, я так раділа, що мені аплодувало піврайону, інша половина — викликала швидку.

Час від часу передивляюся «Припутні», щоб сповна насолодитися грою двох моїх найулюбленіших зірок українського кіно:  Ніною Набоковою і Оленою Узлюк.

Олена Узлюк

Кінонезалежність. 10 найяскравіших актрис справжнього українського кіно

Кадр із фільму «Припутні»

Це та женщина… Людка з золотим зубом і сіреньовою помадою у фільмі «Припутні». До перегляду фільму я знала, що кілька акторів – народні самородки, тобто непрофесійні актори. І от саме на Людку я думала: «Господи, на якому базарі вони знайшли її?!»

На зустріч зі мною вітряного весняного дня прийшла неймовірно чарівна пані — саме вона й зіграла ту Людку. І це певно найвищий професіоналізм отак перевтілюватися. Олена вміє бути різною, і в кожному образі чарівною. І я дуже хочу бачити її далі у фільмах – закоханою, веселою, серйозною… усякою.

Римма Зюбіна

Кінонезалежність. 10 найяскравіших актрис справжнього українського кіно

Кадр із фільму «Гніздо горлиці»

Найкращу рецензію про фільм «Гніздо горлиці» з Риммою Зюбіною я почула в потязі. Моєю подорожньою була тьотя Люда. Вона з дому, з Іспанії, їхала додому на Вінниччину. Вона говорила і плакала, і сміялася, і важко було зрозуміти, де вона говорить про фільм і про героїню Римми Зюбіної, а де про себе. Тільки тоді, коли я вийшла з потяга, я пошкодувала, що не увімкнула диктофон. Фільм вийшов на екрани 2016 року і я схильна вважати першим зрозумілим глядачеві фільмом незалежної України.

Після «Гнізда горлиці» Римма Зюбіна знімалася ще в кількох українських фільмах — «DZIDZIO Контрабас», «Межа». На 2019 рік був запланований початок прокату фільму «Давай танцюй», де пані Римма зіграла маму одного з танцюристів, який змушений був із Донбасу їхати у «ненависний бандерівський Київ», щоб танцями виграти грошей на операцію братові.

Ірма Вітовська

Кінонезалежність. 10 найяскравіших актрис справжнього українського кіно

Кадр із вистави «Сталкери». Фото: cultprostir.ua

Значить діло було так… десь у 2002 році. Ранок зустрів мене не дуже радісно. Це був той випадок, коли раптово зустрілися подруги, і вчора раптом було багато вина, а вранці на роботу. І от я в похмільному мареві робочого ранку вмикаю телевізор, а там прекрасна Леся каже: «Ромчику, Ромчику, подивися яка тваринка… яка в неї сумка…», а Рома і каже: «То не сумка, то баян». Похмілля пройшло чарівним чином, я реготала цілий день. Цитатами з серіалу «Леся плюс Рома» я говорю тепер зі своїм чоловіком, теж Ромчиком. І з того часу вважаю Ірму Вітовську – Найулюбленішою Народною Артисткою Українського Кіно. Я не можу згадати жодної її ролі, після якої мені хотілося б сказати: «Зря ти, киця, в оце вляпалась». Заради спектаклю з Ірмою я ледь не зламала ногу в одному з переходів Києва. Вона була першою зіркою, до якої я обережно дуже попросилася в друзі на фейсбуці.

Фільм «Брама» сподобався не всім. І це прекрасно, бо це той фільм, який не повинен усім відразу бути зрозумілим і подобатись. Гірше було б, аби відразу цей фільм осипали схвальні відгуки. Але це фільм саме те українське кіно, яке я хочу дивитися. І в ролі Баби Пріськи, абсолютно нова Ірма, абсолютно інакша, та яка своїми цитатами нарешті перемогла «Лесю».

Я хочу бачити різну Ірму Вітовську у різних фільмах, хочу бачити ролі в яких вона витончена і прекрасна, в яких приземлена і буденна, чарівна, красива, дивна.

Віталіна Біблів

Кінонезалежність. 10 найяскравіших актрис справжнього українського кіно

Фото: zn.ua

Віталіна схожа на #МатьМою. От дивлюся на неї і бачу Мать Мою, на фотографії, яка відображає той час, коли ще мене не було — та ж довжелезна коса, ті ж очі, ті ж інтонації в розмові. Коли я обнаглію настільки, щоб написати сценарій фільму #МатьМоя, то її обов’язково має грати Віталіна і ніхто інший. Я вперше її побачила у виставі «Ілюзії». Побачила і заклякла – вона була надзвичайно зрозуміла і щира, і така, що своєю грою вибирала мою душу і перебирала її пальцями. Вона робила це навперемінки з героїнею Олесі Жураковської.

У фільмі «Брама» Віталіна інша ніж в «Ілюзії». Але там вона — така як і моя сусідка в селі, до якої іноді хочеться підійти і сказати: «Та як же ж ти живеш?! Та живи ж по-людськи!», але у відповідь подивляться великі очі людини, яка просто не може зрозуміти цей світ…

Шановна пані Біблів, якщо я колись офігію і обнаглію настільки, щоб написати сценарій фільму «Мать Моя», обіцяйте хоча б почитати його, бо я цього не переживу!

Олеся Жураківська

Кінонезалежність. 10 найяскравіших актрис справжнього українського кіно

Кадр із фільму «Казка старого мельника»

Олеся… ще до «Ілюзій» і до першої зустрічі з нею я дивилася на її героїнь на телеекрані і думала, що ніколи б не змогла бути такою відвертою і такою наопашки. І добре, що я навіть ніколи не пробувала акторської долі, бо завжди б міряла свої досягнення і життєві, і творчі в Жураковських. Отак – вийшла книжка, це ¼ Жураковської, вдалий виступ – ½ Жураковської. До цілої Жураковської я б так ніколи і не дотягла. Бо це людина неймовірних енергій – вона в кожному кадрі вихор, який поглядом, словом, рухом захоплює і затягує.

Зараз в Олесі активний знімальнийй період у кіно. Восени виходить у прокат фільм Сергія Лозниці «Донбас» — одну з ролей там зіграла й Олеся Жураковська. У цьому році вона також знімалася в серіалах: «Дві голубки», «Кріпачка» та «Подорожники». У «Подорожниках» зібраний якраз мій улюблений колектив українського кіно – Вячеслав Довженко, Ірма Вітовська й Олеся Жураковська.

Даша Плахтій

Кінонезалежність. 10 найяскравіших актрис справжнього українського кіно

Кадр із фільму «Стрімголов»

Даша знайома мені поки лише за фільмом «Стрімголов». І її образ, і її героїня, і вона сама залишили в мені стільки питань, що я мусила шукати усі її інтерв’ю, читала і впізнавала в ній когось такого знайомого… себе.

Чарівна і неймовірна Даша. У неї не така вже й велика фільмографія, але я вірю, що для неї – це тільки початок, і ще будуть нові й нові фільми, і глядачі закохуватимуться в її героїнь.

Анастасія Пустовіт

Кінонезалежність. 10 найяскравіших актрис справжнього українського кіно

Кадр із фільму «Коли падають дерева»

Фільм Марисі Нікітюк «Коли падають дерева» ще не вийшов у прокат, але про зірку цього нового фільму я чула вже багато разів. Серед чуток були епітети: «абсолютно космічна», «інопланетна», «неймовірно магнетична».

Ті кадри з фільму, що можна знайти в мережі і справді заворожують. Анастасія там дивовижно відкрита, така, що аж дивитися боляче. З 13 вересня «Коли падають дерева» вийде на екранах у кінотеатрах, і я точно піду на цей фільм, бо хочу бачити всю історію героїні «космічної», «інопланетної», «магнетичної» Анастасії Пустовіт та маленької дівчинки-загадки, яка неймовірно вразила мене – Соні Халаїмової.

Соня Халаїмова

Кінонезалежність. 10 найяскравіших актрис справжнього українського кіно

Кадр із фільму «Коли падають дерева»

Це руде сонечко чотирьох років. Вона теж грає одну з головних ролей у фільмі «Коли падають дерева». І я розумію, що діти не грають — діти живуть, і в акторстві дітей, зазвичай, переміщують жити в запропонованих обставинах. І саме тому дітей знімати найскладніше. Але Соня, оце маленьке руде сонечко – це любов із першого кадру. І хочеться їй бажати безліч можливостей і безліч творчих удач, бо я таки хочу дивитися в майбутньому якийсь всесвітньо-відомий фільм із нею в головній ролі і говорити: «Я пам’ятаю її ще рудим маленьким сонечком у фільмі “Коли падають дерева”».

P.S: Цей список зовсім неповний: тут немає багатьох імен, про які варто говорити й писати, якими варто цікавитися. Але ця історія — історія становлення Незалежного Українського Кіно – довга. І ми ще тільки на її початку. Дивіться українське, пишіть українське, знімайте українське… кіно нашої пам’яті, нашої волі і нашої Незалежності.

Татуся Бо

Залишити коментар