Четвер, 14 листопада

Лист Сенцову

  Хотів би поговорити з тобою як із другом.

Олеже…

Знаєш, ми програємо в усіх напрямках, а часу стає все менше й менше. І правди немає куди сховати.
Частіше від неї просто ховаються або намагаються не помічати. І, знаєш, це вигідно усім — тим у кого є інтереси та зацікавленості й навіть тим, у кого цих інтересів немає. І від того дуже боляче.

Ми програємо, бо знімаємо кіно про війну з Росією, аби показувати їх на фестивалях, де не приховують своїх проросійських позицій.

Ми ходимо на акції, щоб сказати світу про бранців Кремля, зокрема про тебе, йдемо, аби достукатися до самого Господа, мабуть. А після них тусимо в місцях, де пропагандують російський світ. Ми слухаємо їхні лекції, те, як вони, росіяни, боряться з повітряними зміями й чомусь вони вчать нас жити.  Ми йдемо на концерти музикантів, які не визнають російську агресію на сході України. Ми танцюємо під тупий біт, і карта Криму поступово зникає в нових підручниках з історії України.

Олеже, ми робимося тупими вівцями, а твоє прізвище — Сенцов — перетворилося на «бренд».

Сьогодні «модно» носити футболки із твоїм втомленим лицем («модно» — не те слово, але вживатиму саме його), хештеги — означення «свідомості» й очищення свого Я.

Ти, як Ісус, страждаєш і вмираєш за наші гріхи, й поки ти це робиш, ми можемо грішити далі, а потім просто поставимо #FreeSentsov на аватарку (як свічку в церкві) й моментально очистимо карму на 100 років уперед.

Мені прикро це визнавати, але фраза «ми втомилися від війни» звучить, як смертельний вирок цілій країні. «Ми втомилися від війни». Так! Втомились. Усі. Особливо тут: у своїх квартирах, на роботі, у громадському транспорті та фастфудах; втомилися від війни, відкриваючи холодильник і перемикаючи канали по ті-ві; втомились — особливо від новин про смерть і панельних дискусій «інтелектуалів» про все це; втомилися від коментарів, лайків і перепостів.

Скільки можна про цю війну? Скільки можна про політв’язнів?

І саме тому ми зустрічаємо оплесками гастролерів із Росії (і неважливо, хто то: музикант, кіношник, письменник чи поет; п…й хто — руский, він розкаже, як живуть там і як жити нам). Все правильно.

Все давно перетворилося на шоу, фіналом якого буде кривава баня в місцях масового скупчення людей. Питання лише в тому, коли і де це станеться вперше…

Вибач за все!

Живи.

З повагою, В.

Залишити коментар