Понеділок, 13 липня

Проведення параду на честь Дня Незалежності України стало ще однією темою, яку досі активно обговорюють користувачі мережі. І хоча цей, вже традиційний для країни, захід має своїх противників, думки тих, хто підтримує необхідність параду, все ж перебувають у більшості. Opinion дізнався, чого очікувати від цьогорічного параду, навіщо потрібні такі заходи, чому взагалі виникають думки «проти» та як вони аргументовані.

Хто візьме участь у параді цього року?

Степан Полторак, розповідаючи про підготовку до проведення цьогорічного параду на честь Дня Незалежності, зазначив, що нині Україна очікує на прибуття 18 делегацій із різних країн світу. Усі вони братимуть участь у заході. Більш того, буде продемонстрована нова техніка та представлені перспективні зразки. Окрема увага буде приділена учасникам бойових дій на сході країни.

«Цими днями ми очікуємо ще прибуття 18 іноземних делегацій із різних країн світу, які братимуть участь у параді. Також під час першого тренування було представлено 250 одиниць техніки – нової техніки та техніки, яка прийнята на озброєння або проходить державні випробування, а також представлені перспективні зразки. Під час урочистостей бригадам, які брали та беруть участь в бойових діях на сході України, будуть надані почесні назви та вручені бойові прапори. Усіх запрошуємо на святкування Дня Незалежності України: там, де армія буде з народом, а народ із армією», – наголосив міністр».

Водночас Полторак наголосив, що парад – це ще й можливість побачити, у якому стані знаходиться українська армія. А тому це надзвичайно важливо і для самих військових: провести своєрідний звід перед суспільством.

«На фронті більшість людей не бачить, що відбувається. Ми знаємо, що наші військові захищають нашу країну. Але те, в якому стані все знаходиться, народ України може побачити в тому числі й на військовому параді. Це дуже важливо для кожного військового, тому що це свого роду звіт перед суспільством, у якому стані ми знаходимось», – заявив міністр.

Про демонстрацію нових зразків техніки розповів і президент України Петро Порошенко. Окрім того, цього року вперше крокуватиме «коробка» жінок-військовослужбовців.

«У Військовому Параді з нагоди 27-ої річниці Незалежності України братиме участь 250 одиниць техніки. Будуть продемонстровані нові зразки, які вже поставлені на озброєння до ЗСУ, а також ті, які зараз проходять державне випробування. <…> Уперше у цьому році на параді крокуватиме коробка жінок-військовослужбовців», – зазначив президент.

Навіщо потрібен парад?

Андрій Козінчук, військовий психолог, учасник бойових дій 2014-2015 років, учасник параду 2001 року, пояснив Opinion, що головною метою параду є впевненість народу у власній безпеці. Разом із тим, за словами Козінчука, проведення параду підтримують і на фронті, навіть ті, хто ставиться до нього доволі скептично. Причина проста – такі заходи є ще однією можливістю нагадати про Збройні Сили України.

«Парад нам потрібен, тому що це мініатюрна модель показу військ. Цьому є повна назва — парад військ. Військовослужбовці та правоохоронці в повній красі показують себе. Можете порівняти з весіллям. Молоді показують себе у повному вбранні та їздять на дорогих машинах, а на них усі дивляться і вітають. Парад — це не політична акція, а свято.

Чому варто його проводити. У всіх пострадянських країнах парад – це показ сили і застереження до світу, мовляв, можемо бахнути. У нашій країні, де досі точиться війна, це для нашого народу. Ось хто нас захищає й утримує загрозу. Пишайтеся та будьте спокійні. Тому мета параду – це впевненість у своїй власній безпеці народом. Деякі “зрадофіли“ говорять, що це дорого. Але сама така ціна відчуття безпеки. Але давайте поглянемо на дорікання. Парад приймає Порошенко, а він зрадник. Парад приймає не прізвище, а посада – Верховний Головнокомандувач. Так написано в законі. Інші закиди. Техніку забирають із фронту. Тут взагалі немає чого пояснювати. Частина техніки експериментальна й не пройшла всіх довгих бюрократичних випробувань, частина та, якій не можна бути на передку, бо Мінські домовленості. Особовий склад, який задіяний – частина приймала участь в бойових діях, а частина ні. Але повірте, вояки на фронті підтримують парад, навіть ті, хто скептично до нього ставляться, тому що парад – це ще одна змога нагадати про Збройні Сили, про які вже починають забувати.

Нам може подобатися парад, а може й ні. Але ніхто не зостанеться байдужим до нього і це вже круто. Але як на мене, це дуже добра нагода для дітей і підлітків, бо парад – це естетика й могутність. По телевізору не відчуєш, а там відчуваючи опір асфальту від техніки, запах соляри і дзвін литавр під крокування бійців, це захватує дух і можливість відчути те, що не часто буває з українцями – гордість за когось», – поділився експерт.

Парад є символом нашої незалежності, яку ми будемо завжди захищати. Таку думку у коментарі для нашого видання висловив політичний експерт Олексій Мінаков. За його словами, наш парад не має нічого спільного з «побєдоносним» парадом в Росії, який сповнений показухи та мракобісного «можем повторіть».

«Є дуже велика ідеологічна потреба в параді на День Незалежності. Бо сучасна гібридна війна – це не лише про безпосередньо військове протистояння, а й інформаційне протистояння.

Завдяки демонстрації військових і військової техніки, парад піднімає бойовий дух і налаштовує на перемогу, зайвий раз нагадує цивільному населенню про війну та мілітаризує суспільство, пристрахає проросійські сили в Україні, додає впевненості у майбутньому України, відлякує “добровольців“ із сусідньої країни, які піддалася кремлівській пропаганді, і дає сигнал ворогу про готовність до міцної оборони. Взагалі, парад символізує нашу незалежність, яку ми будемо завжди захищати.

На параді українці побачать Героїв, які воюють на Донбасі, захищаючі наші землі. Їх обличчя. Їх очі. Вони живі. Їх треба цінувати і шанувати. Вони – гордість країни. Тобто наш парад до Дня Незалежності немає нічого спільного з «побєдоносним» парадом на 9 травня в Росії, де показуха і лунає мракобісне “можем повторіть!“», – вважає експерт.

Олексій Мінаков також пояснив ряд суперечок, які виникли у мережі стосовно проведення параду до Дня Незалежності. Політичний експерт наголошує: причиною є відсутність у частини населення розуміння елементарних речей щодо гібридної війни, а іноді – і здорового глузду.

«А причини суперечок щодо параду зрозумілі – відсутність у деякої частини населення розуміння базових речей щодо гібридних війн, відсутність здорового глузду і самовпевненість на фоні дилетантизму. Цього року всі скептики щодо проведення параду апелюють до США, де відмовилися проводити парад через його коштовність. Але це звичайна маніпуляція – по-перше, на США ніхто не нападав і не має там своїх потужних агентів впливу, які промивають мізки населенню, по-друге, в США мова йде не про “святу дату“ на кшталт Дня Незалежності, а про 100-річчя закінчення Першої світової війни.

Тому, якщо людина вважає себе патріотом власної країни, а не країни-агресора, якщо людина у війні з Росією не хоче підігравати окупанту, їй слід підтримувати парад на День Незалежності», – поділився Олексій Мінаков.

Десять тез на підтримку проведення військового параду в Києві, на своїй сторінці висловив і політолог та публіцист Станіслав Федорчук. Серед них – перевірка готовності, яка демонструється суспільству, можливість нагородити наших захисників, а також вкотре нагадати про російсько-українську війну, яка досі триває.

«Обговорення того, чи варто проводити військовий парад в Києві на річницю Незалежності України, перетворюється в щорічне змагання “позицій“. Тому, щоб двічі не вставати.

  1. Військові паради — це традиція, яка прийшла з Давнього Риму, Месопотамії, Єгипту, місць де народилася сучасна цивілізація. Це частина військової, суспільної та політичної європейської традиції.
  2. Призначення параду — це перевірка готовності, яка демонструється суспільству, з латини “paro“ перекладається як “готовий“. Тобто, мова йде про демонстрацію спроможностей. Яка робиться в присутності політичного керівництва та суспільства. Парад – це не тільки тріумф, коли святкується перемога, як би не накручували “експерти“.
  3. Нагадаю активним і пасивним критикам, що до 1994 року військові паради в Україні не проводилися, бо політичне керівництво демонструвало “миролюбність“ й абсолютне небажання створювати національні збройні сили.
  4. За часів Віктора Януковича, військові паради не проводилися — країну готували до поглинання Росією. Російському “брату“ вочевидь не дуже хотілося бачити ані українських військових, ані українських прапорів у Києві.
  5. Військовий парад на День Незалежності – це не тільки марш вулицями Києва. Це нагода передати бойові прапори нашим бригад Збройних сил України. А також можливість нагородити тих, хто отримав бойові нагороди й ордени.
  6. Це нагадування нашому суспільству про те, що ми не плануємо капітулювати. Про те, що нарешті ми усвідомили, що незалежність здобувається у боротьбі за свободу, а не на трибунах. Привід вкотре згадати всіх, хто загинув, всіх, хто тепер у небесній сторожі України. Більше того, маршем крокують не тільки курсанти, а й ті, хто четвертий рік тримає українське небо.
  7. Аргументи на кшталт того, що вся бойова техніка має бути на передовій, виглядають, як мінімум, недалекоглядними. На щастя, українська армія має перебувати в усіх важливих стратегічних пунктах. Частина поїде на фронт після параду. Як це було вже не раз. Частина лишиться.
  8. Можна любити / не любити нинішнє політичне керівництво України, але вважати, що воно є гіршим за російську окупаційну владу – означає бути переможеним російською пропагандою. Більшовицькі агітатори, які розкладали війська Центральної Ради, Директорії, Гетьманату якраз і ставили на те, що мовляв у запіллі одні вороги. Результатом стала 70-річна окупація України Радянською Росією. Тому, якби емоційно ви не були налаштовані, пам’ятайте, навіть найгірша власна влада, краще перед владою окупантів.
  9. Військовий парад це нагода запросити українських союзників спільно подивитися на Збройні сили України і нагадати ще раз всьому світу про російсько-українську війну, а також про те, що ми продовжуємо боротися за нашу незалежність. Не за окремі клапті Слобожанщини, Приазов’я чи Донщини, а за право бути незалежною державою, яка сама розпоряджається своїм майбутнім.
  10. Українське суспільство часто закриває очі на те, що відбувається на фронті. Від слабкодухості. Від перевтоми. Страху. Військовий парад — це також і форма терапії, яка проводиться з суспільством. І демонструє, що в нас немає найсильнішої армії Європи або світу. Але є наша українська армія, яка виконує свій обов’язок перед українським народом. У першу чергу. Слава Україні!», – поділився Федорчук.

Підтримав проведення параду до Дня Незалежності і сценарист Ростислав Піхо. У коментарі для Opinion спікер відзначив, що дискусії, як правило, виникають тоді, коли постають нові фактори та виклики, а святкування в умовах війни є якраз одним із найбільших викликів.

«Така основотворча подія як набуття суверенності в рамках загальносвітового ствердження окремої держави, а відтак – народу, просто не може бути пересічною подією та червоною відміткою в календарі. Незалежність – це більше ніж свято, це передумова для всіх інших кроків суспільства, яке тепер позначене гідністю самостійництва та відповідальності за власну долю. Та ніхто цього й не заперечує. Дискусії виникають тоді, коли постають чергові фактори та виклики. Святкування в умовах відсутності мирного неба – це один із найбільших викликів.

А такий невід’ємний атрибут цього свята як військовий парад, який у виключно мирний період сприймається усіма через призму демострації потуги та безпеки, тепер розуміється дещо по-іншому. Ця “сила“, яка служила своєрідним “оберігом“ змушена вступати в протиборство з іншою, відкриваючи в свідомості людей розуміння руйнівного наслідку цих зіткнень. Поки зброя не стріляє, вона залишається тільки атрибутом, своєрідним муляжем. Але застосована за призначенням, тим, хто бачив та відчував її вплив, уже назавжди здаватиметься непосильним тягарем, який нагадуватиме не лише на що здатна вона, але на що здатні ті, хто її застосував.

Важливо просто нагадати громадянам про їхні громадянські обов’язки: цінувати та берегти не лише свою свободу, але й оточуючих їх співгромадян, не зважаючи на розбіжності в поглядах на ті чи інші речі. А головне – пам’ятати та бути вдячними тим, хто стоїть на сторожі свободи цілої нації та цілого народу. Бо ці люди пішли на самопожертву. Вони можуть мати гіркий осад образи, бо не відчувають прямих ознак вдячності. Усі знають, що їх захищають, та не всім вистачає сили заявити це прямо. Така от вона, психологічна особливість нас – людей. Тож святкувати однозначно потрібно», – вважає Ростислав Піхо.

Чи все так однозначно?

Політичний оглядач Дмитро Гаврилюк погодився, що військовий парад є необхідністю, яку держава демонструє не лише власним громадянам, але й іншим країнам, зокрема агресору. Однак експерт переконаний, що за відсутності параду святкування Дня Незалежності навряд чи втратило б свого блиску: не менш необхідною є робота щодо формування дійсно якісного військового вишкілу армійців, соціальної підтримки та вчасної реабілітації.

«Чи варто проводити військові паради – питання насправді риторичне. З одного боку, це необхідність, яку державна влада має продемонструвати як власним громадянам, так і зовнішнім політичним гравцям, у тому числі державам-опонентам, які безумовно в Україні є, як на східному і на західному геополітичному та геоекономічному фронті. Коректним підходом до проведення військових парадів було прагматичне рішення політичного керівництва країни обмежити публічну демонстрацію важкого озброєння, яке, якщо чесно, чекають сили ООС та на українському кордоні для відбиття можливих провокацій.

З іншого боку, святкування Дня Незалежності не втратило б свого лоску, якщо б на певний час військо-демонстраційно-парадна складова свята була відсутня. Все ж таки, доцільним було б, якщо б політичне й військове керівництво країни займалось і гарантувало б якісний військовий вишкіл українських армійців, забезпечувало їм гідну соціальну підтримку, своєчасну поствійськову реабілітацію і розбудову мережі територіальної оборони. Про останню в ейфорії децентралізаційного поступу, в країні чому призабувають, і дарма! Як на мене, виходячи з того, що через АТО пройшло кілька тисяч військових і громадян без військової підготовки й вишкілу, виглядає логічним формування резервної армії.

Військові паради, в цілому, корисна річ як символ та інструмент психологічної війни, якщо в країні є відверті військові конфлікти \ протиріччя. Відчуття захищеності у громадян найкраще забезпечувати перемогою у відкритих локальних військових протистоянь, повагою, а не по…ом до своїх армійців, в тому числі з числа добровольців, аудитом поразок під час проведення АТО та притягнення до відповідальності корумпованих військових начальників й “офіцерів“ і “багатотисячного загону генералів“, – ідеться в коментарі для Opinion.

Натомість журналіст Михайло Андрійович у розмові з Opinion сфокусував свою увагу на фінансовому аспекті проведення військового параду. За його словами, сумарна вартість такого заходу на цей раз може скласти приблизно 200–400 млн грн, оскільки частину техніки після свята доведеться знову ремонтувати, а екіпіровка для тисяч солдат також коштуватиме чимало грошей.

«Що нині для України означає проведення військового параду. Перш за все, значні фінансові витрати, які “викроюються“ з військового бюджету. Танк потрібно “заправити“ мінімум на 400 літрів дизпалива (розхід Т-80 Т-90 2,6 — 4,6 л / км) – це лише для репетицій. Крім танків, у парадній колоні проходять БТР, техніка на шасі БАЗ (ракетні тактичні установки “Точка“), МАЗ (“Смерч“, “Ураган“), КРАЗ (“Град“). Уся техніка попередньо проходить різного роду регламент і ремонт, фарбування. За приблизними розрахунках, одного пального розхід становити може від 500 до 1000 тонн. Якщо взяти до уваги використання моторесурсу техніки – практично половина з “парадних одиниць“ гусеничної техніки після таких заходів має проходити капітальний ремонт. У парадних розрахунках маршем проходять до 6 000 солдатів й офіцерів, ще близько 10 тис. забезпечують цей процес. Нова екіпіровка для них теж коштує немалу копійчину. Про кількість задіяних правоохоронців, працівників СБУ й УДО судити точно важко – мінімум ще 10-15 тис., відірваних від здійснення поточних обов’язків. Загалом, сумарна вартість цьогорічних видатків до відзначення Дня Незалежності лише в Києві може сягати 200-400 млн грн.

По репетиції параду можна судити, що, в більшості, демонструватимуться старі зразки військової техніки, розробленої ще за часів СРСР, та, можливо, прототипи нових розробок української “оборонки“ . Як і “подарована“ Україні списана техніка армій НАТО. Зрозуміло, що видовище буде вражаюче – та, навряд чи гуркіт дизелів і лязкіт траків спроможні викликати у громадян підвищене відчуття безпеки та захищеності. Справа в тому, що серед глядачів достатньо тих, котрі проходили військову службу 20-40 років – їм легко вгледіти те, що ніякої особливої різниці в модернізації ЗСУ України не відбувається. Практично, вона відповідає рівню оснащеністю армії потенційного противника – тобто Росії. Біда лише в тому, що від дії російської техніки Україна несе бойові втрати – наносити ж адекватний удар у відповідь не наважується», – висловився журналіст.

Текст: Дмитро Журавель

Залишити коментар