Середа, 28 жовтня

ВПО (або російською – ВПЛ) – абревіатура, яка на п’ятому році війни вже не потребує розшифрування. Але коли раптом повна назва все ж таки потрібна, підсвідомість часом викидає цікавий фортель, видаючи одразу кілька варіантів на літеру «В»: російською мовою – цілих три («вынужденно», «временно» та «внутренне»), українською – два («вимушено» та «внутрішньо»).

Офіційно прийнята назва – «внутрішньо переміщені особи». Але по суті відповідають усі перелічені варіанти. Бо за замовчуванням — люди перемістилися «вимушено». А насправді – залежить від того, яку стратегію обирає держава, що, натомість, впливає на сприйняття переміщених осіб на новому місці місцевою громадою і, як наслідок, на їхнє самовідчуття, інтеграцію й електоральну спроможність.

«У однієї журналістки, уродженки Донбасу, склалася така точка зору, що існує якась певна державна політика, спрямована на те, щоб ВПО фактично примушувати повертатися до місць попереднього проживання, — заявив замміністра МінТОТ Георгій Тука на початку презентації «Звіту національної системи моніторингу ситуації з ВПО» — спільного дослідження Міжнародної організації з міграції (МОМ), МінТОТ і Мінсоцполітики, що охоплює другий квартал 2018 року. — Молода, добре освічена дівчина. Мені довелося щонайменше півгодини переконувати її в тому, що це абсолютно не відповідає дійсності.

Вважаю, що доволі часто найбільш вразливі верстви нашого населення, до яких, без жодного сумніву, належать ВПО, стають жертвами певних маніпуляцій. Особливо це буде відчуватися напередодні виборів».

Георгій Тука правий. Чітко визначеної й адекватної політики держави стосовно ВПО дійсно нема, через що багато хто з них повернувся назад. Болючі точки вкотре окреслює дослідження щодо ситуації із ВПО в Україні, яке із березня 2016 року регулярно проводить представництво МОМ в Україні.

У дослідженні представлені об’єднані дані вибіркового опитування шляхом особистих і телефонних інтерв’ю із ВПО, ключовими інформантами, особами, які перетинають лінію розмежування, а також дані обговорення у фокус-групах та інші офіційні дані. В останньому, 10-му раунді, проведеному в червні 2018 року, 2 406 респондентів було опитано шляхом особистих інтерв’ю та 4 006 ― телефоном (760 з них — з переселенцями, які повернулися на непідконтрольну територію).

«Україна переживає найбільшу кризу, пов’язану з переміщенням осіб у Європі, із часів подій на Балканах у 1990-х. Дані, представлені у «Звіті…», допомагають нам оцінювати потреби вразливих людей та оперативно на них реагувати, ― зауважив голова представництва МОМ в Україні Томас Лотар Вайс.

Зайнятість і добробут

Найбільш проблемними питаннями ВПО називають брак власного житла (28 %) та нестачу грошей (18 %). 78 % респондентів на неконтрольованій території назвали причиною повернення те, що там вони мають житло у приватній власності, у зв’язку з чим не мусять платити за оренду.

Добробут ВПО дещо погіршився, про що свідчить зменшення середньомісячного доходу на члена домогосподарства, який є помітно нижчим за цей показник в цілому по Україні — 2 090 грн і 3 640 грн відповідно. Крім того, рівень середньомісячного доходу ВПО залишається низьким і порівняно з фактичним прожитковим мінімумом, розрахованим Мінсоцполітики (3 327 грн).

Погіршилася ситуація і з зайнятістю ВПО: у червні частка працевлаштованих становила 42 % (на 6 % менше від показників за березень цього року). Загалом по Україні рівень зайнятості залишався стабільним і становив у першому кварталі 2018 року 56 % від населення віком від 15 до 70 років. Київ залишається містом із найвищою часткою зайнятих серед ВПО (79 %).

11 % відсотків ВПО повідомили, що активно шукають роботу й готові почати працювати у двотижневий строк. Переважна більшість із них (89 %) зазначали, що зіштовхувалися зі складнощами, коли шукали роботу, серед яких найчастіше називали низьку заробітну плату на пропонованих вакансіях (54 %), а також нестачу вакансій взагалі (51 %).

«Більшість ВПО – це люди похилого віку, — вважає Георгій Тука. – Проблема є. Але, відверто кажучи, і працевлаштування киян пенсійного віку вирішується так само нелегко. Просто концентрація знедолених серед ВПЛ значно вища, ніж у цілому в суспільстві. Тому такі цифри».

Однак характеристики ВПО та їхніх домогосподарств, представлені в дослідженні свідчать про інше. Частка ВПО 60 років та більше складає 18 %, і є в 1,3 рази нижчою порівняно з усім населенням, тоді як частка ВПО віком до 18 років в 1,6 рази вища (28 %). Домогосподарства, що складаються лише з осіб, старших за 60 років, становили 16 % усіх домогосподарств опитаних ВПО. Домогосподарств із дітьми – 46 %, з особами з інвалідністю – 15 %.

«Зниження рівня доходів, яке може бути пов’язане з погіршенням ситуації із зайнятістю, поглиблює соціальну незахищеність ВПО у довготривалій перспективі, ― зазначає Томас Лотар Вайс. — Результати досліджень показують, що через високі ціни на ліки та послуги медицина перестає бути доступною для дедалі більшої кількості ВПО. Близько третини вимушених переселенців востаннє були у лікаря понад рік тому, і серед причин такої перерви зазначають зокрема й брак коштів. Дані відображають, що скорочення витрат на охорону здоров’я для переселенців часто стає стратегією виживання в умовах, коли вони не можуть прогодувати себе та свої родини».

Засоби для існування

Самооцінка ВПО їхньої фінансової ситуації залишилася незмінною порівняно з попереднім раундом. Більше половини (55 %) оцінили свою фінансову ситуацію як: «коштів вистачає лише на харчування» або «змушені заощаджувати навіть на харчуванні». 51 % повідомили, що вдавалися принаймні до однієї зі стратегій виживання: «витрачання заощаджень» (36 %), «позичання грошей» (24 %) і «скорочення необхідних витрат на медичне обслуговування» (25 %). Найчастіше про використання стратегій виживання повідомляють багатодітні сім’ї та сім’ї з особами з інвалідністю.

Державна допомога ВПО є найчастіше згадуваним джерелом доходів (56 %). 54 % ВПО головним джерелом своїх доходів назвали заробітну плату.

Бачення ключовими інформантами проблем ВПО є дещо іншим. Найбільшою проблемою вони вважають: умови проживання (31 %), за чим слідує безробіття (22 %), відсутність можливості повернутись у місце постійного проживання (15 %), оплата оренди житла (7 %) і призупинення соціальних виплат / пенсій (6 %).

18 % відсотків домогосподарств ВПО повідомили, що зазнали призупинення соціальних виплат із часу початку конфлікту. Із них 15 % — в період із липня до грудня 2017 року та 25 % – із січня до червня 2018-го (пов’язано зі змінами механізму перевірок права ВПО на отримання пенсії, котрі проводяться Пенсійним фондом).

Найбільша кількість випадків призупинення соціальної допомоги стосувалася щомісячної адресної допомоги ВПО на проживання (75 %).

Ще один вид соціальних виплат, призупинення якого часто згадувалося, — пенсія за віком або вислугою років, про що повідомили 19 %.

«Звичайно, є технічні питання, — зазначає замміністра Мінсоцполітики Микола Шамбір. — Мабуть, у першу чергу пов’язані з невідповідністю баз різних органів. Є інформація, що людина переїхала на неконтрольовані території і назад не повернулася. Їй призупиняють виплати, перевіряють – людина тут. Технічні питання є. Ми від цього не ховаємося, про це говоримо. Були й деякі політичні питання. Зараз ми займаємося їх врегулюванням.

Постанова щодо виплат пенсій чинна. Питання зі скасування порядку контролю опрацьовується. Будемо вносити зміни таким чином, щоб забезпечити при цьому і нормальний контроль.

Порівняно з минулим роком ми бачимо стійку тенденцію збільшення соціальних виплат  ВПО. І хоча, порівняно з першим кварталом 2018-го, дослідженням зафіксовано незначне зниження деяких показників, таких як рівень зайнятості та доходів, потрібно ще проаналізувати що на них вплинуло».

«Це нагадує анекдот про те, як студент складав екзамен із зоології: якби в риби була шерсть, то в ній були б блохи, і далі про блох, — коментує слова замміністра Мінсоцполітики експерт із адвокації «Донбас СОС» Ольга Приходько. — Є низка невирішених соціальних проблем, наприклад, пенсії ВПО. Людям призупиняють виплату пенсій, потім, після перевірки, поновлюють. Але різницю за той час, поки не платили, як прописано в законодавстві, мають виплачувати на підставі спеціального порядку, якого нині не існує. Тобто люди не отримують свої виплати, відповідно, не можуть виплатити і свої борги, які накопичились за час призупинення виплат. Таким чином люди або мають іти на вулицю, оскільки в них немає коштів на оренду житла, або повертатися на тимчасово окуповані території. Сподіваємося, що в постанові, яка зараз розробляється Кабміном, як було сказано, буде особливий порядок, що нарешті нормалізує весь процес таких виплат. Також хотілося б, щоб до процесу залучили коаліцію громадських організацій, які займаються цими питання вже п’ятий рік, мають великий досвід і можуть допомогти розробити зручний для всіх сторін механізм — і для держави, і для ВПО».

Залишитися чи поїхати

Незважаючи на перелічені проблеми, результати дослідження демонструють, що загалом ВПО продовжують залишатися на своєму місці проживання та не їдуть далі. 62 % опитаних повідомили, що залишаються в нинішньому місці проживання понад три роки. Частка тих респондентів, хто має намір повернутися в місце свого проживання до переміщення після закінчення конфлікту, становила 28 %. 38 % висловили намір не повертатися навіть після закінчення конфлікту. Водночас частка тих, хто обрав відповідь «важко відповісти», становила 18 %. Ці результати можуть свідчити про невпевненість ВПО у своєму майбутньому.

Наміри шукати роботу за кордоном залишаються низькими: лише 1 % ВПО повідомили, що вже знайшли роботу за кордоном і збираються їхати, тоді як 4 % зазначили, що мають намір знайти роботу за кордоном невдовзі.

57 % відсотків ВПО повідомили, що після переміщення відвідували місце свого проживання в зоні конфлікту. «Утримання житла» та «відвідування друзів / сім’ї» залишаються головними причинами для поїздок на неконтрольовані території.

Інтеграція в місцеві громади

Частка ВПО, котрі повідомили, що інтегровані в місцеву громаду, становила 45 %, тоді як 35 % заявляли про свою часткову інтегрованість. Головними умовами успішної інтеграції, які наводили ВПО, були: житло (86 %), постійний дохід (66 %) та зайнятість (48 %).

У порівнянні з груднем 2017 року спостерігається суттєве зростання частки ВПО, котрі називають «сім’ю та друзів у тому ж місці» необхідною умовою інтеграції. Про це повідомили 44 %.

Відчували дискримінацію у зв’язку з їхнім статусом ВПО 12 %. Відчуття дискримінації або несправедливого ставлення стосується переважно житла (34 %), працевлаштування (32 %), охорони здоров’я (29 %) та взаємодії з місцевим населенням (24 %).

Виборче право

Участь у політичному житті є необхідною передумовою інтеграції ВПО у місцеві громади. Своє право голосу ВПО реалізують відповідно до процедури тимчасової зміни місця голосування без зміни виборчої адреси, згідно із Законом «Про забезпечення прав та свобод ВПО». На практиці ж вони зіштовхуються з кількома перешкодами, що заважають їм реалізувати своє право голосу.

Згідно із ЦВК, ВПО не мають права голосувати на виборах, що проводяться за місцем їх фактичного проживання, оскільки не належать до територіальної громади, куди були переміщені. Щодо місцевих виборів, виборча адреса виборця визначається за зареєстрованим місцем проживання. Отже, ВПО матимуть можливість голосувати на місцевих виборах, якщо стануть членами територіальної громади, тобто зареєструються на новому місці проживання, відповідно до Закону «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні». Однак більшість ВПО не має власного житла, щоб зареєструватися, або не може зареєструватися в орендованому житлі.

41 % опитаних висловили намір голосувати на наступних президентських та парламентських виборах в Україні, тоді як 33 % не мають наміру голосувати і ще 24 % не визначилися.

Найпоширенішою причиною, з якої ВПО не мають наміру голосувати на наступних президентських і парламентських виборах, є переконання в тому, що вони, як ВПО, не мають права голосувати на виборах (31 %). Крім того, 24 % повідомили, що не вірять у вибори або не довіряють владі, а 16 % зазначили, що не знають, як голосувати в місці переміщення. Іншими згадуваними причинами були брак зацікавленості в участі у виборах (11 %), відсутність кандидатів, за котрих можна було би проголосувати (9 %), релігійні міркування (2 %), нестача часу (1 %) та «інші» причини (1 %), і ще 5 % не відповіли на запитання. 82 % ВПО, які підтвердили обізнаність із процедурою голосування, повідомили про намір голосувати, у порівнянні із 40 % ВПО, які повідомили про незнання процедури голосування.

«Найбільше мені впала в очі проблематика щодо виборчих прав переселенців, — відзначає Георгій Тука. — Ставлення самих людей до своїх власних прав, зневіра в можливості за допомогою виборів змінювати щось у країні свідчить про якусь соціальну кризу. Це мене дуже прикро вразило. Я сам присвятив два роки, щоб повернути цим людям виборчі права, і зараз в мене відчуття, що мене відшмагали мокрим рядном».

«Це люди, які пережили травматизацію, —  пояснює психолог Світлана Ройз. — Перед тим, як вони зможуть себе захищати, вони покроково мають наростити кілька контурів безпеки, зокрема й фізичної. Тільки після того вони будуть готові до якоїсь конфронтації. Поки що ж багато з них все ще знаходяться в залежному стані».

Текст: Ганна Дрозд

2 комментария

  1. Параша начал кровопролитную войну, разрушил наши дома, в стране хаос и беспредел олигархов. Люди не хотят войны, не хотят жить на чужбине. А коррумпированным чиновникам выгодно когда государство выделяет из бюджета средства из которых часть денег крадут чиновники.

  2. Ильяс Минебаев on

    Геноцид ВПЛ на Украине очевиден. 16 августа 2018 года моей жене в пенсионном фонде сообщили, что ей будет прекращена выплата пенсии, т.к.она выехала из украины 12 июня т.г. и по состоянию на 21 августа т.г. не вернулась!!! После звонка мы приехали в течении 40 минут в ПФ для получения информации.
    Интересно, примут ли во внимание то, что мы 8 июля въехали в Румынию со стороны Черновцов и копию чека кассы Ощадбанка или пенсии все таки лишат?

Залишити коментар