Вівторок, 11 грудня

Сьогодні, 23 серпня, в Україні святкують День державного прапора. І хоча свято було офіційно засновано лише в 2004 році президентом Леонідом Кучмою, історія нашого прапора почалася задовго до цього. Після провалу путчу в Москві 23 серпня 1991 року група нардепів внесла синьо-жовтий стяг до зали Верховної ради. А вже незабаром, у січні 1992 року, народні обранці прийняли закон про Державний прапор України. Про те, як відзначають цей день у мережі – в реакціях від Opinion.

Петро Порошенко привітав українців із Днем прапора, наголосивши, що нашим головним обов’язком і великою відповідальністю перед загиблими, та нинішнім й прийдешнім поколінням є зробити усе можливе, аби синьо-жовтий стяг одвічно майорів над усією Україною. За словами президента, прапор гуртує нас в одне єдине ціле – українську політичну націю, незалежно від національності та мови.

Долучився до привітань із нагоди святкування Дня державного прапора та В’ячеслав Аброськін, перший заступник голови національної поліції. Він оприлюднив світлини, на яких прапор України майорить на Донеччині, там, де за нього віддають життя. Саме там, на думку автора допису, твориться історія.

Із привітаннями до українського народу звернувся Саід Ісмагілов, муфтій Духовного управління мусульман України «Умма». За його словами, наш прапор є найкрасивішим, він радує около, адже в його кольорах – душа та сутність України, наше прагнення до свободи, справедливості, гідності та братерства. Ісмагілов впевнений: цей прапор завжди майорітиме над Україною, адже лише він тут рідний, історичний і доречний.

А ось журналіст Валентин Торба зазначив, що по-справжньому зрозуміти, що означають кольори українського прапора можна лише тоді, коли спекотним вереснем 2014 року ви будете виїжджати з окупованого міста і нарешті зустрінете наших військових із нашими шевронами та наших волонтерів зі стрічками кольору нашого прапора. За словами Торби, 2014 рік поки що так і не закінчився.

Долучився до обговорення свята і Борис Немировський. Блогер зізнався, що по-справжньому второпав дещо про прапор не так давно, коли отримав його у 2015 році, підписаний двома десятками бійців із різних підрозділів. З того часу синьо-жовте полотно їздить разом із Немировським всюди, де б він не жив, і майорить 23 серпня на балконі будь-якої його оселі. Адже можна не бути великим фахівцем із питання, де має бути жовте, а де синє, але можна знати, що таке бойове знамено.


Свій прапор часів Революцій гідності цього дня повісила на балконі й письменниця Олена Герасим’юк. Авторка зізналась: хоче вірити, що любов до своєї землі не викликатиме ні в кого подиву, а батьківщина і подвиг кожного матимуть значення. А також хочеться вірити в те, що ніхто більше не залишить на світлому прапорі своєї крові.

Журналістка та блогерка Олена Добровольська розповіла історію, як разом зі своїм другом заблукала рік тому в Донецькій області. Темрява, жодного освітлення, і лише шмат дороги, який потрапляв у світло фар – було лячно і не по собі. Але недовго. Адже невдовзі повз них проїхала бронемашина та блогерка, піднявши голову, побачила наш прапорець. Тому у кожного він свій – День українського прапора.

Журналіст і письменник Руслан Горовий наголосив, що вивішування прапорів лише за покликом моди працюватиме не завжди, адже війна привчить цінувати свої кольори. Більш того, вже багатьох привчила.

Народний депутат й екс-речник «Правого сектору» Борислав Береза назвав наш прапор символом, повага до якого є невід’ємною частиною нашої культури. Разом із тим нардеп висловив сподівання, що, коли наш прапор знову буде майоріти над Донецьком і Луганськом, над Сімферополем і Севастополем, то більше ніколи не з’явиться тварина, яка буде намагатися зняти його.

Письменниця та журналістка Світлана Поваляєва подякувала всім, хто захистив наш прапор, хто освятив його своєю кров’ю під час усіх наших воєн, на Майданах і в кожній битві теперішньої війни. Письменниця також нагадала, що символи в соціумі – це надзвичайно важливо, адже за наш прапор катували та вбивали навіть у центрі столиці України ще якихось чотири роки тому.

Про перемогу над тими, хто хотів бачити наш прапор дещо інакшим, лаконічно та змістовно розповів письменник, психолог і психіатр Борис Херсонський. Адже вони хотіли зробити з нашого стягу останню картинку Ван Гога, але наш прапор виглядає зовсім інакше.

Тетяна Ричкова, волонтерка та народна депутатка, переконана, що наш прапор майорітиме над кожним териконом, над кожною бухтою. Насправді він і зараз там – синіми та жовтими речами, що невипадково стали поруч на вітрині, кольоровими мілками на зупинці під окупаційною управою, дбайливо підібраною маленькою жовтою сумочкою під синю сукню в Феодосії.

А політичний консультант і колишній нардеп Віктор Уколов поділився спогадами про те, як державний прапор вперше опинився у сесійній залі Верховної ради. Тоді він змінив старий прапор УСРС, який означав, що комуністи перемогли навіть небо, бо блакитна смужка була знизу та була значно меншою червоної нагорі. Не перемогли, перемогло все ж наше небо.

Волонтерка Вікторія Мірошніченко привітала своїх читачів із Днем прапора словами свого друга Юрія Богуславського. Людини, яка, за словами волонтерки, дійсно знає велику ціну нашого прапору.

Серед політиків до привітань долучився і лідер «Радикальної партії» Олег Ляшко, підкресливши, що наш прапор – це знамено нашої боротьби, оберег нашої соборності, символ свободи та незалежності. А тому ми, українці, повинні берегти та шанувати цю святиню нашої державності.

Письменниця та перекладачка Міла Іванцова наголосила, що насправді усвідомлюєш, чим насправді є для країни та її громадян прапор, не одразу, а через біль, утрати й перемоги, через подолання страху й віру в однодумців і спільну справу.

Олег Медведчук, співробітник прикордонної служби, розповів про простий рецепт ідентифікації українця. За його словами, достатньо просто зрозуміти, чи тремтить ваше серце, коли ви бачете стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього й жовтого кольорів.

Нардеп Віктор Кривенко зазначив, що сакральність українського прапору стала зрозуміла багатьом громадянам лише після того, як його почали спускати з державних установ у нині окупованих Росією областях. Сьогодні ж наш прапор є певним маркером, адже, коли ти подорожуєш і бачиш його на будинках, зупинках, то розумієш: тут свої.

З привітаннями до українців звернулась і команда фільму «Кіборги», побажавши, аби наш прапор гордо майорив по всьому світу.

Ось на цьому і все, любчики, святкуйте, бережіть головні символи, а ще не будьте, як «Уніан», бо так вітати із Днем прапора можна трохи далі. Як казала одна чудова журналістка, кілометрів за 600-700, через кордон — і ви на місці. Будьмо!

Збирав реакції та святкував День прапора Степан Коза

Залишити коментар